Історія України. Опорні конспекти. 7 клас

Держави середньовічного Криму (друга половина XIV-XV ст.)

Держава Феодоро в Криму

• У IV-VI ст. в середній частині Кримських гір виникають поселення і фортеці. Однією із них була фортеця, зведена на горі Мангуп (Бахчисарайський район Криму), що стала прикордонним пунктом Візантійської імперії і захищала від нападів степових кочівників.

• У XIV—XV ст. Мангуп стає столицею могутнього князівства Феодоро, яке очолила династія Гаврас, що мала візантійське коріння.

• Значна частина населення цього державного утворення — греки, алани, римські готи, кипчаки, татари і вірмени.

• Очолювали державу князі, які сповідували християнство.

• Князівство Феодоро стало серйозним конкурентом у Середземномор’ї для генуезців.

• У середині XV ст. за правління Алексія І:

• було збудовано торговельний порт і фортецю (на місці сучасного міста Інкерман);

• споруджено потужні укріплення;

• оновлено й розширено печерні монастирі та церкви.

• Основні заняття населення — землеробство, виноградарство і скотарство.

• У містах розвивалися ремесла: гончарство, обробка металів, шкір тощо.

• Князівство підтримувало політичні, економічні та культурні зв’язки з Константинополем, Херсонесом, Трапезундом, Судаком тощо.

• У 1475 р. на територію Криму вторглось турецьке військо й захопило всі генуезькі колонії-фортеці. Столицю феодоритів було взято в облогу, місцеве населення майже півроку чинило опір загарбникам. Після захоплення міста турками мешканці Мангупу були майже повністю знищені, а князь і більшість його родини — страчені.

Утворення Кримського ханства. Гереї

• Перед монгольською навалою причорноморські степи належали тюркомовним кочовикам — половцям. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали половецькі землі до своїх володінь.

• У 1449 р. Хаджі-Герей, скориставшись занепадом Золотої Орди, проголосив себе незалежним правителем Криму, започаткувавши династію Гереїв у новоствореному Кримському ханстві. Його влада поширювалася на землі півострова, а також на Північне Причорномор’я, Приазов’я та Прикубання.

• Столицею ханства було м. Крим, або Солхат (нині місто Новий Крим). Від 1532 р. столицею держави став Бахчисарай.

• Територія ханства була поділена на адміністративно-територіальні округи — бейліки, які очолювали беї.

• Політичне становище у Кримському ханстві після смерті Хаджі-Гірея ускладнилось через суперництво між синами правителя. Внутрішнім конфліктом скористався турецький султан, який вирушив із військом на північ, розгромив генуезців і захопив південний берег Криму.

Султан — титул одноосібного правителя в ісламських державах.

• У 1475 р. за правління Менглі-Герея (сина Хаджі-Герея) визнано васальну залежність Криму від Османської імперії. Відтоді ханство було зобов’язане узгоджувати з імперськими правителями свою зовнішню політику і призначення ханів та вищих чиновників.

• Основа господарського життя населення ханства — кочове скотарство та торгівля.

Суспільний устрій та культура Кримського ханства

• Глава держави — хан. Престол за традицією успадковував найстарший у роді — старший син або брат хана. Ханом міг бути тільки представник ханського роду Гереїв.

Хан — назва вождя, правителя й керівника в мовах степових племен.

• Хан мав заступників: перший заступник — калга, другий — нуреддин.

• При ханові діяв дорадчий орган — диван, до якого входили калга, нуреддин, візир, беї та муфтій.

Беї — найбільш знатні вельможі.

Муфтій — голова мусульманського духовенства.

• Чималий вплив на суспільне життя ханства справляла родова аристократія, старійшини родів. Кожен із родів мав постійну територію для кочовищ і виставляв окреме військо.

• Ватажки племен і родів збиралися на загальний з’їзд — курултай, що мав право усувати й обирати ханів.

• Кримське суспільство було багатоетнічним і складалося з половців, монголів, греків, італійців, турок, вірменів, євреїв та ін. Змішування народностей було основою формування кримськотатарського етносу.

• Культура Кримського ханства була неоднорідною, що зумовлено розмаїттям народностей серед його населення.

• Яскравий зразок кримськотатарської палацової архітектури — Ханський палац у Бахчисараї. Це комплекс корпусів, павільйонів і двориків, що структурою нагадує султанський палац у Стамбулі.

• Безцінна пам’ятка культури — Зинджирли-медресе — найстаріша збережена будівля мусульманського навчального закладу в Україні, заснованого в 1500 р. Менглі-Гереєм у Салачику поблизу Бахчисарая.

Дивовижними пам’ятками Криму є печерні міста — вирубані у скелях печерні комплекси з приміщеннями релігійного, господарського або житлового призначення. Яскравий приклад — Чуфут-Кале, у якому зберігся мавзолей Джаникеханим — доньки хана Тохтамиша.

Наслідки утворення Кримського ханства

• Це державне утворення мало важливе значення для формування кримськотатарського народу.

• Ханство виявило неспроможність Литви та Польщі організувати захист своїх кордонів, перш за все українських земель.

• Грабіжницькі походи татарських орд на українські землі:

• 1482 р. — перший великий набіг татар на Україну, очолюваний ханом Менглі-Гереєм, під час якого було спалено Київ, а його церкви пограбовано. У полон потрапило тисячі людей, не зміг урятуватися навіть сам київський воєвода з родиною;

• ордами кримського хана були спустошені Поділля, Київщина, Волинь, Холмщина і Галичина;

• із 1450 по 1556 рр. відбулося близько 86 вторгнень татар в Україну;

• татари грабували місцеве населення, спустошували українські поселення, захоплювали ясир — бранців, полонених, більшість із яких потрапляли на невільницькі ринки;

• набіги гальмували розвиток економіки та культури українських земель.