Історія України. Опорні конспекти. 7 клас
Кревська унія 1385 р. і українські землі
Мовою джерела
«Почали ляхи слати з Кракова... аби прийняв хрещення старого Риму (вихрестився на католика), й узяв за дружину в них королівну Ядвігу, і став би в них королем у Кракові й на всій Лядській землі».
• 1385 р. між Польським королівством та ВКЛ укладено Кревську унію.
Унія — державно-політичний союз між державами під владою одного монарха, укладений шляхом угоди.
Причини укладання союзу:
• наступ Тевтонського ордену на землі Литви і Польщі;
• зазіхання Московського князівства на руські землі;
• необхідність протистояти нападам татар;
• прагнення польських феодалів отримати українські землі, а литовських — здобути економічні та політичні привілеї, які мали польські магнати.
Основні положення Кревськоіі унії:
• укладення династичного шлюбу між литовським князем Ягайлом і польською королівною Ядвігою;
• приєднання до Польщі земель Литви;
• прийняття литовцями католицизму.
Наслідки Кревської унії:
• втрата державного суверенітету Литви;
• перетворення земель Русі-України на об’єкт колонізації польської знаті;
• поширення католицизму на Литву та на землі колишньої Русі-України;
• розгром Тевтонського ордену об’єднаними силами у Грюнвальдській битві (1410 р.);
• опір унії частини литовської, української та білоруської шляхти, яку очолив Вітовт.
Остаточна ліквідація Волинського та Київського удільних князівств
• Після смерті Вітовта 1430 р. великим князем литовським було проголошено Свидригайла Ольгердовича.
• У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв’язки Литви з Польщею, поляки окупували Поділля і Волинь. Свидригайло оголошений поляками недійсним князем, замість нього в 1432 р. було обрано молодшого брата Вітовта — Сигізмунда.
• Українські та білоруські князі відмовилися визнати владу Сигізмунда й заявили про утворення Великого князівства Руського на чолі зі Свидгригайлом.
• У 1435 р. відбулася битва під Вількомиром, яка визначила долю повстання: сили Свидригайла зазнали поразки.
Наслідки:
• руська знать програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій;
• розпочалася остаточна ліквідація удільних князівств, перетворення їх на воєводства:
Мовою джерела
«У Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи...».
Воєводства - адміністративно-територіальні одиниці в Литві і Польщі.
• у 1452 р. відбулась ліквідація Волинського князівства;
• у 1470 р. було ліквідовано Київське удільне князівство, а у 471 р. — його було перетворено на воєводство;
Мовою джерела
«Упокоївся Семен Олелькович, князь київський. Після його смерті Казимир, король польський, бажаючи припинити існування князівства Київського, не посадив уже там Семенового сина, а посадив воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не хотіли кияни прийняти не тільки тому, що не був князем, а більше тому, що він був ляхом; одначе, будучи примушені, погодилися».
• останні спроби руської верхівки здобути незалежність від польсько-литовського панування зазнали поразки:
1481 р. — «змова руських князів»;
1508 р. — повстання М. Глинського;
• унаслідок покатоличення зникає українська еліта, що призводить до переривання державотворчих традицій на українських землях.
Утвердження польської влади в Галичині й Західному Поділлі
• У 1387 р. Галичина ввійшла до складу Польського королівства; на її території 1434 р. було створене Руське воєводство з центром у Львові.
Мовою джерела
«Після смерті короля Казимира цей край перейшов під владу Угорщини. Однак після укладення Кревської унії Польща знову набирає силу і остаточно приєднує його до своїх володінь».
• У васальній залежності від поляків опинилося Белзьке князівство, яке у 1462 р. було перетворене на Белзьке воєводство.
• Польськими феодалами було захоплено значну частину Поділля, на землях якого у 1434 р. було утворене Подільське воєводство із центром у Кам’янці.
Мовою джерела
«Після смерті Вітовта, Ягайло у 1431 р. розпочав воєнні дії у проти Литви. Чергове протистояння закінчилося перемир’ям, за яким західна частина земель відходила Польщі, а східна залишалася під контролем Литви».
• Політика польської влади щодо українських земель:
• на приєднаних землях запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій — поділ воєводств на землі й повіти, підпорядковані польським урядовцям;
• запровадження польського судочинства;
• ополячення місцевого населення;
• насадження католицизму:
• закриття православних церков і монастирів;
• обмеження української православної верхівки в доступі до державних посад, що призводило до ополячення та покатоличення української еліти.
Приєднання українських земель до Угорського королівства, Молдавського та Московського князівств
Закарпаття у складі Угорщини
• У другій половині XI ст. Закарпаття було завойоване угорцями.
• У XIII-XV ст. цей край заселявся мадярами, волохами (румунами), німцями, словаками, угорцями, а слов’янське населення витіснялося в гори та піддавалося мадяризації.
• На Закарпаття поширювалась адміністративно-територіальна система Угорщини: територія поділялася на комітати (жупи) на чолі з королівськими намісниками — жупанами, яких призначав король. У їхніх руках зосереджувалася адміністративна, військова та судова влада.
• Помітний внесок в історію краю зробив подільський князь Федір Коріатович, який захищав національно-релігійні інтереси місцевого населення:
• за його правління пожвавилося господарське життя краю;
• важливого значення набув мукачівський ярмарок, що від початку XV ст. проводився щороку;
• спостерігався значний розвиток культурного та церковного життя;
• зведено мурований замок у Мукачеві, православний монастир Святого Миколая тощо.
• У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія і Священна Римська імперія, у якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів.
Буковина у складі Молдавії
• У першій половині XIV ст. північна частина Буковини потрапляє під управління Золотої Орди, а з середини XIV ст. — до складу Угорщини.
• У 1359 р. проголошено незалежність Молдавського князівства, до складу якого потрапляє і Північна Буковина, яка наприкінці XIV — у першій половині XV ст. називалася Шипинською землею.
• Відбувалась колонізація Буковини волохами, яка супроводжувалась національними та релігійними утисками місцевого населення.
• У 1457 р. на території Буковини було утворено Чернівецьку і Хотинську волості.
• У 1498 р. до складу Молдавії приєднано частину Галицького Покуття.
• Центром однієї з волостей Молдовського князівства був Хотин, який став важливим торговельним пунктом на кордоні Молдавії. Саме там, на правому березі Дністра, розбудовують знаменитий Хотинський замок-фортецю.
• У 1514 р. Молдавія визнала васальну залежність від турецького султана. На землях Буковини була створена Хотинська райя.
Приєднання Чернігово-Сіверщини до Московської держави
• 40-і рр. XIV ст. ознаменувались зростанням могутності Московського князівства, володарі якого з 80-х рр. XV ст. намагались поширити свою владу на всі землі колишньої Київської держави (Русі-України).
• Через ліквідацію удільних князівств виникає практика «від’їздів» окремих білоруських та українських князівств до Москви.
• На початку 1500 р. під «государеву руку» переходять князі, яким належала більшість чернігівських і сіверських земель.
• У 1503 р. після низки невдач у війні з Московією литовський уряд визнав входження до її складу Чернігово-Стародубського й Новгород-Сіверського князівств.
• У 1508 р. Литва підтвердила відмову від Чернігівщини та Сіверщини.
Мовою джерела
«...Була битва велика між Литвою та Москвою на річці Ведроши, де Москва побила Литву та багато панів у полон узяла... У той же рік московський цар побрав війною усю Чернігово-Сіверську землю, з головними містами: Брянськ, Стародуб, Новгород Сіверський, Трубчевськ, Чернігів, Путивль — та інших 60 міст було взято...».
На землях, які опинилися під владою Москви, встановлюється соціально-політичний устрій, притаманний Московській державі: поділ на повіти, очолювані московськими воєводами. Місцевих князів позбавляють земельних володінь.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України