Історія України. Опорні конспекти. 7 клас

Культура Галицько-Волинської держави у другій половині ХІ-ХІІІ ст.

Особливості розвитку

• У XII-XIV ст. відбувається піднесення культури Галицько-Волинської держави на тлі її занепаду в інших регіонах Русі-України.

• Суттєвий вплив на розвиток культури мали традиції Київської держави та культурні запозичення з країн Центрально-Східної Європи.

• На цій основі відбувається формування власної самобутньої та оригінальної культури.

Розвиток освіти

• Центрами освіти в Галицько-Волинському князівстві були церкви та монастирі.

• Освіта розвивалася за традиціями, започаткованими в Київській державі: в школах навчали читання, письма церковнослов’янською мовою, церковного співу.

• У зв’язку з розбудовою міст, церков і монастирів кількість шкіл значно збільшилася.

• Про поширення писемності серед різних верств населення свідчать численні знахідки археологами бронзових та кістяних писал для письма на воскових табличках та берестяних грамотах.

• При дворах князів існують освітні заклади вищого ступеня (у Галичі, Володимирі-Волинському, Холмі), в яких викладали елементи риторики, філософських і правових знань, основи книгописної майстерності.

Розвиток літописання

• У Галицько-Волинських землях було створено й переписано багато книжок. Велика книгописна майстерня діяла при дворі князя Володимира Васильковича.

• Видатна пам’ятка літописання Галицько-Волинської держави — «Галицько-Волинський літопис»:

• присвячений історії Галичини і Волині;

• спочатку складався з окремих історичних повістей і лише при створенні загального зведення було впроваджено хронологію;

• за змістом поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201-1261 рр.), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича; і Волинський літопис (1262-1291 рр.), складений на Волині, який відображав історичні події волинської землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира;

• текст пам’ятки пронизаний ідеєю єдності Київської держави (Русі-України), необхідності оборони її від зовнішніх ворогів;

• неабияке місце в літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства.

Особливості розвитку архітектури

• Галицько-волинські князі сприяли розбудові наявних та заснуванню нових міст, які виникали насамперед як укріплення. Першочергової уваги надавали фортифікації, споруджували укріплені князівські резиденції.

• У XII ст. було започатковано будівництво замків із каменю (Луцьк, Кременець).

• Архітектура розвивалась на основі місцевих традицій із застосуванням здобутків європейського будівництва: приміром, у Галицькій землі майстри спиралися на надбання романської архітектури, поширеної в Угорщині, Чехії, Польщі.

• Один із відомих архітекторів цієї доби — Олекса.

• Найвідоміша пам’ятка галицької архітектури — Успенський собор у Галичі, збудований у середині XII ст. Собор символізував могутність Галицького князівства та його володаря Ярослава Осмомисла. Під час розкопок фундаменту в ньому було знайдено саркофаг самого князя.

• Єдина споруда давнього Галича, що вціліла до наших днів, — церква Святого Пантелеймона в с. Шевченкове поблизу сучасного Галича, збудована близько 1200 р.

Серед збережених храмових споруд Волині найстарішим є Успенський собор у Володимирі. Це хрестобанний одноверхий храм, подібний до будівель Києва та Чернігова XII ст.

Образотворче мистецтво

• Почали слабнути зв’язки руського іконопису з візантійською традицією. Художники дедалі впевненіше створювали власну іконописну школу.

• Важлива роль належала монументальному малярству (фрески в Успенському соборі у Володимирі, соборі Св. Георгія у Любомирі, церкві Св. Онуфрія в Лаврові та ін.).

• За доби роздробленості створено власну галицько-волинську іконописну школу. Найвідоміші іконописні пам’ятки:

• Холмська ікона Богородиці — найдосконаліша за мистецьким рівнем візантійська ікона константинопольської школи, збережена в Україні;

• Дорогобузька ікона Богородиці, створена в XIII ст.

Різьблене обрамлення порталів собору Св. Іоанна Златоуста, який не вцілів до наших днів, було виконане скульптором Авдієм — різьбярем церкви Богородиці у Холмі.

Значення Галицько-Волинської держави

• Створення великої держави на українських теренах, спадкоємиці Київської держави (Русі-України), що продовжила її культурні традиції.

• Забезпечення високого рівня економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.

• Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян.

• Забезпечення безперервності державності на українських землях.

• Відкриття доступу в українські землі західноєвропейським культурним впливам завдяки орієнтації князівства на захід.

ЗАПАМ’ЯТАЙ ДАТИ

1157 р.	Спорудження Успенського собору в Галичі
1160 р.	Спорудження Успенського собору у Володимирі
1199 р.	Утворення Галицько-Волинської держави
1200 р.	Спорудження церкви Пантелеймона в с. Шевченкове поблизу Галича
1199-1205 рр.	Князювання Романа Мстиславовича
1223 р.	Поразка руських дружин у битві з монголами на р. Калка
1238 р.	Утвердження Данила Романовича в Галичі. Битва під Дорогочином
1238-1264 рр.	Правління Данила Романовича
1239 р.	Розорення монголами Переяславщини та Чернігівщини
1240 р.	Облога й розорення Києва військами хана Батия
1241 р.	Вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство
1245 р.	Ярославська битва між військами Данила Романовича та об’єднаною угорсько-польською армією
1245 р.	Подорож Данила Романовича до Батия
1253 р.	Коронація Данила Романовича
1301-1308 рр.	Правління Юрія І Львовича
1325-1340 рр.	Правління Юрія II Болеслава
1340 р.	Похід польського короля Казимира III на Львів. Початок боротьби за землі Галицько-Волинської держави

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Баскак — монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана.

Золота Орда — держава, що виникла на початку 40-х рр. XIII ст. внаслідок походів хана Батия та існувала в XIII-XV ст. на території Азії і Східної Європи.

Улус — назва адміністративно-територіального утворення, держави в стародавніх народів Степу.

Ярлик — грамота ханів Золотої Орди, що надавала право на управління окремими державами чи областями, підлеглими Орді. Наданням ярлика хани затверджували князів у їхніх удільних князівствах.

ЗАПАМ’ЯТАЙ ПЕРСОНАЛІЇ

Роман Мстиславович	Великий князь Київський (1204-1205 рр.), князь новгородський (1168-1170 рр.), володимирський (1170-1187 рр., з 1188 р.), галицький (1188 р., з 1199 р.). Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правительського роду. Вважався сучасниками наймогутнішим із усіх руських князів кінця XII — початку XIII ст., за що був прозваний «Великим»
Данило Романович	Князь волинський (1211-1264 рр.), галицький (1211-1264 рр.), київський (1240 р.), король Русі (з 1253 р.). Старший син князя Романа Мстиславовича. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком
Батий	Монгольський хан і полководець, син хана Джучі, онук Чингісхана. Засновник Золотої Орди, автономного державного утворення у складі Монгольської імперії
Лев І Данилович	Король Русі (1269-1301 рр.), Великий князь Київський (1271-1301 рр.), перемишльський (1240-1269 рр.), белзький (1245-1269 рр.), галицько-волинський (1264-1269 рр.). Син короля Данила Романовича
Юрій І Львович	Князь белзький (1264-1301 рр.), князь галицько-волинський (1301-1308 рр.), король руський. Син Лева І Даниловича і Костанції Угорської
Юрій II Болеслав	Галицько-волинський князь (1325-1340 рр.), король Руського королівства. Син мазовецького князя Тройдена І і Марії, доньки Юрія І Львовича