Історія України. Опорні конспекти. 7 клас
Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича
Правління Лева І Даниловича (1264-1301 рр.)
• Після смерті Данила Галицького більша частина земель Галицько-Волинського князівства опинилася під владою його старшого сина — Лева. Князь переніс столицю з Холму до Львова.
• Лев приєднав Закарпатську Русь і Люблінську землю.
• За Лева Даниловича на підвладних йому територіях поширювалися традиції європейського права, військової справи, архітектури тощо.
• Князь підтримував дипломатичні відносини з Тевтонським орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою, але не зміг позбутися васальної залежності від Золотої Орди.
Наслідки:
• Леву І вдалося не тільки зберегти Галицько-Волинську державу, але й посилити її міжнародний авторитет;
• він був однією з ключових політичних фігур Центрально-Східної Європи другої половини XIII ст.
Правління Володимира Васильковича (1269—1288 рр.)
• Після смерті Василька Романовича, землі Західної Волині з м. Володимиром успадкував його син Володимир.
• Князь надавав неабиякої уваги будівництву міст, замків, церков:
• заснував місто Кам’янець (Литовський);
• розбудував м. Берестя;
• сприяв будівництву монастиря св. Апостолів у Володимирі; церкву св. Петра у Бересті, св. Юрія у Любомлі, Благовіщення в Кам’янці тощо.
• Володимир Василькович опікувався розвитком культури:
• у Володимирі (Волинському) при князівському дворі був заснований скрипторій, де переписували й оздоблювали мініатюрами книги; їх оправи прикрашали коштовним камінням, перлами;
• писали ікони й розписували храми;
• князь подарував Успенському кафедральному соборові у Володимирі Євангеліє, окуте сріблом, ікону Спаса, оковану золотом, із дорогим камінням; в єпископію Перемишльську — Євангеліє, оковане сріблом із перлами, яке сам списав; до Чернігова надіслав «Євангеліє, золотом розписане, а оковане сріблом, з жемчугом, і посеред нього [на оправі зроблено] Спаса, з емаллю».
Мовою джерела
«...Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг... Говорив він ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий...»
Правління Юрія І Львовича (1301—1308 рр.)
• Спочатку Юрій князював на Холмщині й Підляшші, після смерті батька в 1301 р. об’єднав всі землі Галицько-Волинського князівства зі столицею у Володимирі.
• Мав титул «короля Русі».
• Внутрішня політика князя спрямовувалась на зміцнення господарського життя, завдяки чому князівство набуло економічного розквіту.
• У 1303 р. було засновано Галицьку митрополію, до складу якої увійшли Галицька, Володимирська, Перемишльська, Луцька, Холмська, Турівська єпархії.
• За правління Юрія І Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина — частину Закарпаття.
• Юрій Львович провадив активну зовнішню політику:
• підтвердив договори з Тевтонським орденом, укладені ще його батьком та дідом. Угоди мали переважно торговельно-економічний характер і забезпечували галицько-волинським купцям шлях до Балтійського моря;
• установив тісні зв’язки з німецькими феодалами і вдало використовував їх у протистоянні з Литвою;
• зблизився з польськими правителями, шукав порозуміння з королем Чехії.
Мовою джерела
«[Князь Юрій] муж мудрий і добрий, до духовенства щедрий, під правлінням якого Русь славилася досягненням миру і достатку».
• По смерті Юрія І Львовича спинився розквіт Галицько-Волинського князівства.
Князювання Лева II та Андрія Юрійовичів (1308-1323 рр.)
• Спадщина Юрія І Львовича дісталася його синам — Андрію та Леву II, які правили спільно.
• Брати підтримували союзні відносини з Тевтонським орденом і Польщею, намагалися ослабити залежність князівства від Золотої Орди.
• У 1323 р. князі загинули під час одного з військових походів (на думку одних дослідників — проти литовських військ, інших — монголів), не залишивши після себе нащадків.
Наслідки:
• династія Романовичів припинилася;
• бояри запросили на галицько-волинський престол мазовецького князя Юрія II Болеслава Тройденовича, сина сестри Лева й Андрія Юрійовичів — Марії.
Правління Юрія II Болеслава (1325-1340 рр.)
• Будучи католиком, прийняв православну віру та ім’я Юрій.
• Намагався протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою.
• Спробував повернути Люблінщину, яку 1303 р. захопила Польща.
• Вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан; прагнув зміцнити князівську владу.
• Внутрішня політика князя спрямована на розвиток міст і торгівлі; Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів.
• За правління Юрія II Болеслава відбулося ускладнення релігійної ситуації: князь «став розмножити число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священиків і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів».
• Князівство переживає поступовий занепад: посилюється ординський вплив, іноземні купці встановлюють контроль над містами та ремісниками тощо.
• Така політика князя викликала масове невдоволення, що призвело до організації змови проти князя: у 1340 р. бояри отруїли Юрія II у Володимирі.
• Після смерті Юрія II Болеслава Галицько-Волинським князем було визнано Любарта — сина литовського князя Гедиміна, одруженого на жінці з родини галицько-волинських князів. Проте свою владу Любарт поширив лише на територію Волині.
• Розпочалася довготривала війна за галицько-волинські землі, яка закінчилася тим, що Галичина із Белзькою землею і Холмщиною опинилася під владою Польського королівства, а Волинь — під владою литовської династії.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України