Історія України. Опорні конспекти. 7 клас

Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича

Правління Лева І Даниловича (1264-1301 рр.)

• Після смерті Данила Галицького більша частина земель Галицько-Волинського князівства опинилася під владою його старшого сина — Лева. Князь переніс столицю з Холму до Львова.

• Лев приєднав Закарпатську Русь і Люблінську землю.

• За Лева Даниловича на підвладних йому територіях поширювалися традиції європейського права, військової справи, архітектури тощо.

• Князь підтримував дипломатичні відносини з Тевтонським орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою, але не зміг позбутися васальної залежності від Золотої Орди.

Наслідки:

• Леву І вдалося не тільки зберегти Галицько-Волинську державу, але й посилити її міжнародний авторитет;

• він був однією з ключових політичних фігур Центрально-Східної Європи другої половини XIII ст.

Правління Володимира Васильковича (1269—1288 рр.)

• Після смерті Василька Романовича, землі Західної Волині з м. Володимиром успадкував його син Володимир.

• Князь надавав неабиякої уваги будівництву міст, замків, церков:

• заснував місто Кам’янець (Литовський);

• розбудував м. Берестя;

• сприяв будівництву монастиря св. Апостолів у Володимирі; церкву св. Петра у Бересті, св. Юрія у Любомлі, Благовіщення в Кам’янці тощо.

• Володимир Василькович опікувався розвитком культури:

• у Володимирі (Волинському) при князівському дворі був заснований скрипторій, де переписували й оздоблювали мініатюрами книги; їх оправи прикрашали коштовним камінням, перлами;

• писали ікони й розписували храми;

• князь подарував Успенському кафедральному соборові у Володимирі Євангеліє, окуте сріблом, ікону Спаса, оковану золотом, із дорогим камінням; в єпископію Перемишльську — Євангеліє, оковане сріблом із перлами, яке сам списав; до Чернігова надіслав «Євангеліє, золотом розписане, а оковане сріблом, з жемчугом, і посеред нього [на оправі зроблено] Спаса, з емаллю».

Мовою джерела

«...Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг... Говорив він ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий...»

Правління Юрія І Львовича (1301—1308 рр.)

• Спочатку Юрій князював на Холмщині й Підляшші, після смерті батька в 1301 р. об’єднав всі землі Галицько-Волинського князівства зі столицею у Володимирі.

• Мав титул «короля Русі».

• Внутрішня політика князя спрямовувалась на зміцнення господарського життя, завдяки чому князівство набуло економічного розквіту.

• У 1303 р. було засновано Галицьку митрополію, до складу якої увійшли Галицька, Володимирська, Перемишльська, Луцька, Холмська, Турівська єпархії.

• За правління Юрія І Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина — частину Закарпаття.

• Юрій Львович провадив активну зовнішню політику:

• підтвердив договори з Тевтонським орденом, укладені ще його батьком та дідом. Угоди мали переважно торговельно-економічний характер і забезпечували галицько-волинським купцям шлях до Балтійського моря;

• установив тісні зв’язки з німецькими феодалами і вдало використовував їх у протистоянні з Литвою;

• зблизився з польськими правителями, шукав порозуміння з королем Чехії.

Мовою джерела

«[Князь Юрій] муж мудрий і добрий, до духовенства щедрий, під правлінням якого Русь славилася досягненням миру і достатку».

• По смерті Юрія І Львовича спинився розквіт Галицько-Волинського князівства.

Князювання Лева II та Андрія Юрійовичів (1308-1323 рр.)

• Спадщина Юрія І Львовича дісталася його синам — Андрію та Леву II, які правили спільно.

• Брати підтримували союзні відносини з Тевтонським орденом і Польщею, намагалися ослабити залежність князівства від Золотої Орди.

• У 1323 р. князі загинули під час одного з військових походів (на думку одних дослідників — проти литовських військ, інших — монголів), не залишивши після себе нащадків.

Наслідки:

• династія Романовичів припинилася;

• бояри запросили на галицько-волинський престол мазовецького князя Юрія II Болеслава Тройденовича, сина сестри Лева й Андрія Юрійовичів — Марії.

Правління Юрія II Болеслава (1325-1340 рр.)

• Будучи католиком, прийняв православну віру та ім’я Юрій.

• Намагався протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою.

• Спробував повернути Люблінщину, яку 1303 р. захопила Польща.

• Вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан; прагнув зміцнити князівську владу.

• Внутрішня політика князя спрямована на розвиток міст і торгівлі; Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів.

• За правління Юрія II Болеслава відбулося ускладнення релігійної ситуації: князь «став розмножити число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священиків і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів».

• Князівство переживає поступовий занепад: посилюється ординський вплив, іноземні купці встановлюють контроль над містами та ремісниками тощо.

• Така політика князя викликала масове невдоволення, що призвело до організації змови проти князя: у 1340 р. бояри отруїли Юрія II у Володимирі.

• Після смерті Юрія II Болеслава Галицько-Волинським князем було визнано Любарта — сина литовського князя Гедиміна, одруженого на жінці з родини галицько-волинських князів. Проте свою владу Любарт поширив лише на територію Волині.

• Розпочалася довготривала війна за галицько-волинські землі, яка закінчилася тим, що Галичина із Белзькою землею і Холмщиною опинилася під владою Польського королівства, а Волинь — під владою литовської династії.