Історія України (1939-2003). 11 клас: Опорні конспекти

РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Релігійне життя на початку 90-х рр.

Відродження духовності пов’язане з відродженням релігії та церкви.

На сучасному етапі є характерними такі особливості розвитку релігії.

1. Релігія поширюється серед різних верств населення, в тому числі в армії, серед державних діячів тощо.

2. Посилилася релігійність усього населення.

3. Швидко зростає кількість релігійних громад.

4. Виникають різні конфесії, напрямки, тлумачення.

Значною мірою цьому цьому сприяли:

Стаття 4 Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), в якій усім громадянам України було гарантовано право сповідувати свою релігію.

Закон України “Про свободу совісті й релігійні організації".

Конституція України (стаття 35).

Церкву й релігійні організації в Україні відокремлено від держави, а школу від церкви.

Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Державну політику щодо релігії проводить Державний комітет України у справах релігії.

Причини відродження релігії

1. Зняття заборони на релігійне життя.

2. Різке загострення суспільних проблем.

3. Значне погіршення матеріального становища значної частини громадян України.

4. Часткова втрата старих ідеологічних догм і орієнтирів.

5. Пошук багатьма людьми духовної опори в житті.

6. Повернення до традиційних цінностей.

Розкол українського православ’я та його наслідки

Жовтень 1990 р. Митрополит київський Філарет домігся від Московського патріархату автономії для Української церкви.

Березень 1992 р. Московський патріарх відхилив вимогу собору УПЦ надати їй канонічну автокефалію (самостійність).

Квітень 1992 р. Нарада єпископів у Житомирі, на якій прозвучали вимоги усунення Філарета від предстоятельства.

Травень 1992 р. Після рішення священного синоду УПЦ у Харкові, на соборі УПЦ предстоятелем було обрано митрополита ростовського і новочеркаського Володимира (Сабодана). Цю акцію ініційовано і проведено Московським патріархатом.

Володимира (Сабодана) підтримали майже 12 млн віруючих, 21 єпископ і 3 тис. священиків. За ним залишилося 5 тис. храмів, у тому числі Києво-Печерська лавра.

Стався розкол українського православ’я на три конфесії

1. Українську православну церкву, підпорядковану Московському патріархатові (УПЦ — МП), — понад 6 тис. громад, 31 єпархія, 64 монастирі, 10 духовних навчальних закладів, 18 періодичних видань, 1225 недільних шкіл та 13 братств.

2. Українську православну церкву, підпорядковану Київському патріархатові (УПЦ — КП) — близько 2 тис. громад, 15 монастирів, 1300 священиків, 11 духовних навчальних закладів, 617 недільних шкіл.

3. Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) — близько 600 парафій.

Особливості релігійного життя на сучасному етапі

В Україні діють 67 конфесій та 18,5 тис. громад різних напрямків. Серед них:

1. Українська греко-католицька церква.

2. Римо-католицька церква (існує понад 600 громад, 22 монастирі, 300 священиків).

3. Церкви протестантського напрямку:

Всеукраїнський союз об’єднання євангельських християн-баптистів (1385 громад).

Союз християн віри євангельської (п’ятидесятники) — понад 800 громад.

Центр адвентистів — 242 громади.

Свідків Єгови — 506 громад.

Німецька євангелічно-лютеранська церква — 9 громад.

Вірменська апостольська церква — 6 громад.

Об’єднання громад іудейського віросповідування — 70 громад.

Пожвавилася діяльність інших конфесій:

буддистів;

армії спасіння;

мормонів;

кришнаїтів;

мусульман — 117 громад та ін.

Поряд із такими, що зареєстровані та діють легально, є й такі, які діють нелегально.

Держава передає віруючим відібрані раніше храми, культові цінності, виділяє земельні ділянки, надає податкові пільги. Споруджується багато нових храмів.

Релігійна ситуація на сучасному етапі залишається складною. А тому релігійна толерантність є основою духовного відродження України, де всі релігії мають право на існування.