Історія України (1939-2003). 11 клас: Опорні конспекти

СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ПОШУК СПОСОБІВ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Основні тенденції розвитку економіки в другій половині 90-х рр.

1. Пощастило приборкати інфляцію та звести її темпи до нормального рівня.

Темпи приросту споживчих цін:

1995 р. — 181%;

1996 р. — 39%;

1997 р. — 10%;

1998 р. — 3,3%.

2. Введено гривню та забезпечено її відносну стабільність. Курс долара США за станом на кінець відповідного року складав:

1996 р. — 1,89 грн;

1997 р. — 1,90 грн;

1998 р. — 3,13 грн;

1999 р. — 5,21 грн;

2000 р. — 5,75 грн;

2002 р. — 5,15 грн.

Початок 2003 р. — 5,35 грн.

На кінець 2003 р. прогнозується 6 грн.

3. Завдяки цілеспрямованій роботі дві серйозні світові фінансові кризи, на відміну від деяких своїх сусідів, Україна пережила з не дуже великими втратами для курсу національної валюти.

4. Істотно уповільнилися темпи скорочення валового внутрішнього продукту.

Вони складали:

1995 р. — 12,2%,

1996 р. — 10%;

1997 р. — 3,2%;

1998 р. — 1,7%.

Почався процес поступового його зростання:

1999 р. — подолано в основному падіння валового продукту, обсяг промислового виробництва зріс на 4,3%;

у 2000 р. — зростання ВВП на 5,9%;

2001 р. — на 9,0%;

2002 р. — на 4%.

5. Збільшувалися обсяги прямих зовнішніх інвестицій в економіку України.

Вони склали (млн доларів США):

1995 р. — 413;

1996 р. — 511;

1997 р. — 613;

1998 р. — 922;

у 1999 р. зросли на 2,9%.

6. У 1997 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції 164 країнами світу, але залишалося негативним сальдо зовнішньої торгівлі, яке становило 1 млрд доларів. Успішно розвивалися торговельні зв’язки з Нідерландами, Австрією, Німеччиною та іншими країнами.

7. У 1999 р. виробництво товарів народного споживання збільшилося на 7,2%, в тому числі непродовольчих товарів — на 10%. Зростання випуску промислової продукції відбувалося в 21 регіоні.

8. Обсяг житлового будівництва збільшився на 7,5%.

9. Харчова та деревообробна галузі промисловості досягли помітного зростання:

у 1999 р. — відповідно на 7,8% і 23,6%.

10. Станом на 1 січня 2000 р. форму власності змінили 66,7 тис. об’єктів. Нині понад 70% загального обсягу промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах.

11. В економіці України утвердилися основи ринкової інфраструктури.

На кінець 1999 р. було зареєстровано:

203 комерційні банки,

1350 інвестиційних компаній і фондів,

2250 аудиторських фірм,

290 страхових компаній,

340 бірж,

390 кредитних спілок.

12. Зросла частка малих підприємств у виробництві внутрішнього валового продукту з 4,1% у 1996 р. до 8,5% у 2002 р., але їх роль в економіці держави залишається дуже низькою порівняно з розвиненими країнами, де внесок малого бізнесу до ВВП становить 70-80%.

13. Відбувається пожвавлення в літакобудівній, суднобудівній, автомобілебудівній та електронній промисловості.

14. Вагомих успіхів домоглися науковці, робітники машинобудівних заводів України у створенні ракети-носія “Зеніт” для участі у всесвітньому проекті супутникового зв’язку “Глобал стар”. Підприємства “Південне” та “Південмашзавод” розробляли проект запуску “Зеніта” з морської платформи.

15. Зовнішня заборгованість України на 1 березня 1999 р. становила 11,2 млрд доларів США.

“Про невідкладні заходи з прискорення реформування аграрного сектора економіки" (Указ Президента України Л. Кучми від 3 грудня 1999 р.)

Згідно з цим указом, громадяни України можуть отримати землю у приватну власність. Колективні сільськогосподарські підприємства буде ліквідовано. Всі члени цих господарств мають право вільно вийти з цих господарств із земельними та майновими паями, на основі яких можуть створювати приватні підприємства, фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи.

У реалізації положення цього указу, а також інших актів Президента слід виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є актом, який свідчить про право володіння, користування і роздержавлення землею.

Тепер підприємства, установи та організації, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, повинні обов’язково укласти договори оренди земельного і майнового паю з власниками з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формі [не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю)].

Уряд і органи виконавчої влади на місцях повинні провести реформування сільськогосподарських підприємств до квітня 2000 р.

Указом передбачено прискорення у 2000 р. формування необхідної інфраструктури ринку, в тому числі товарних бірж, оптових ринків, аукціонів, ярмарків, агропромислових домів, заготівельних кооперативів тощо.

Характеристика різних організаційно-правових форм реформування колективних сільськогосподарських підприємств, які почали виникати після указу Президента

1. Акціонерні товариства.

Це такі товариства, статутний фонд яких переділено на певну кількість акцій рівної вартості. Акціонери викуповують акції, сплачуючи майновими правами, грошима або власним майном.

2. Сільськогосподарські кооперативи.

Це — добровільні об’єднання громадян для участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності. Є два види кооперативів:

Сільськогосподарський виробничий кооператив.

Створюється для спільного виробництва продукції сільськогосподарського, рибного, лісового тощо господарства. Всі члени кооперативу повинні брати трудову участь у діяльності кооперативу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив.

Обслуговує членів кооперативу.

Діяльність сільськогосподарського кооперативу здійснюється на основі статуту.

Членами кооперативу можуть бути особи, які визнають статут і зробили пайовий внесок у розвиток кооперативу та вступний внесок у грошовій формі. Внески є однаковими для всіх членів кооперативу.

Вищий орган управління кооперативу — загальні збори. У них беруть участь усі члени кооперативу. Ухвалення рішень на загальних зборах здійснюється за принципом “один член кооперативу — один голос”.

Для керівництва поточною роботою вибирається правління на чолі з головою.

3. Товариства з обмеженою відповідальністю.

Це такі підприємства, котрі мають статутний фонд, що його переділено на частки, розмір яких визначається статутними документами.

Вищим органом управління товариства є збори учасників. Кількість голосів кожного члена товариства залежить від розміру його частки у статутному фонді.

Кожен член товариства несе неповну відповідальність за діяльність свого підприємства.

4. Товариства з додатковою відповідальністю.

Ці товариства відрізняються від попередніх додатковою відповідальністю кожного учасника товариства за їхню діяльність, за їхні борги своїми внесками у статутний фонд, а якщо цього недостатньо — додатково належним їм майном в однаковому для всіх розмірі.

У зв’язку з наявністю додаткової відповідальності кожного члена товариства підвищується довіра до цих підприємств з боку кредиторів та інших партнерів.

5. Повні товариства.

Повним є господарське товариство, учасники якого несуть повну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Тому до таких товариств є довіра з боку кредиторів та інших партнерів.

6. Селянські (фермерські) господарства.

Селянське (фермерське) господарство створюється окремою особою або групою осіб, які перебувають у родинних зв’язках способом об’єднання належних їм земельних ділянок і майна. Спільно провадять господарську діяльність і спільно переділяють між собою результати праці або користуються спільно цими результатами.

7. Приватні підприємства.

Це такі підприємства, які для провадження господарської діяльності беруть в оренду виділені в натурі майно і земельні ділянки в рахунок паю.

8. Підприємства підприємницької діяльності, коли власник земельного та майнового паїв самостійно веде господарську діяльність на своїй земельній ділянці.

Земельний кодекс України (Прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р., підписаний Президентом України 13 листопада 2001 р.)

Складається з 10 розділів, 212 статей, 6 пунктів Прикінцевих положень і 17 пунктів Перехідних положень.

Розділ І. Загальна частина (статті 1-17).

Підкреслено, що земля — основне національне багатство, що перебуває під особистою охороною держави. Визначено суть земельних відносин і повноваження Верховної Ради України, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади в галузі земельних відносин.

Розділ II. Землі України (статті 18-77).

Визначено склад і цільове призначення земель України, які поділяються на землі:

1) господарського призначення;

2) житлової та громадської забудови;

3) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) оздоровчого призначення;

5) рекреаційного призначення;

6) історико-культурного призначення;

7) лісового фонду;

8) водного фонду;

9) промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Розділ III. Права на землю (статті 78-115).

Визначено право власності на землю.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Розділ IV. Набуття і реалізація права на землю (статті 116-151).

Визначено умови набуття права на землю, придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод та умови припинення права на землю.

Розділ V. Гарантії прав на землю (статті 152-161).

Визначено способи захисту прав на земельні ділянки, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вирішення земельних спорів.

Розділ VI. Охорона земель (статті 162-172).

Визначено завдання, зміст і порядок охорони земель.

Розділ VII. Управління в галузі використання і охорони земель (статті 173-209).

Визначено встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, зміст землеустрою та контроль за використанням та охороною земель, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель, відшкодування втрат сільськогосподарського та господарського виробництва.

Розділ VIII. Відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210-212).

Установлено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, а також визначено порядок повернення самостійно зайнятих земельних ділянок.

Розділ IX. Прикінцеві положення (6 пунктів).

Установлено, що Земельний кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 р.

Розділ X. Перехідні положення (17 пунктів).

Кодексом вводиться п’ятирічний мораторій на операції купівлі-продажу будь-якої землі.

У період з 2005 р. до 2010 р. можна буде продавати не більше як 100 га земель сільськогосподарського призначення одній людині.

Висновки

1. Земельний кодекс передбачає передання землі у приватну власність.

2. Здійснюється споконвічна мрія селян одержати землю та бути на ній повноправним господарем.

Пошуки шляхів виходу з економічної кризи

1. Необхідно створити досконалу законодавчу базу для проведення ринкових реформ.

2. Докорінно реформувати економіку на ринкових засадах, завершити грошову приватизацію, сформувати ефективну багатоукладну економіку, забезпечити рівноправні умови для розвитку всіх форм власності — державної, приватної, колективної.

3. Здійснити структурну перебудову промисловості України. Насамперед — подолати її однобічну орієнтацію на важку індустрію, ліквідувати затратний характер виробництва, здійснити орієнтацію на наукоємні та високотехнологічні галузі.

4. Необхідно створити середній клас, який має стати найважливішим чинником стабільності.

5. Подолати “тінізацію” та криміналізацію економіки.

6. Стимулювати виробництво, яке працює на задоволення потреб населення (легку і харчову промисловість, сільське господарство, сферу послуг).

7. Вести політику захисту вітчизняного товаровиробника, сприяти виробництву товарів, які ведуть до скорочення імпорту та збільшення випуску товарів, призначених для розширення експорту.

8. Запроваджувати у виробництво новітні технології й техніку, наукову організацію праці, сучасні системи стимулювання продуктивності праці та піднесення її якості.

9. Необхідно утворити відкриту економіку та домогтися входження України до світового співтовариства, розвивати зовнішні зносини, сприяти залученню іноземних інвестицій, розробляти спільні міжнародні економічні проекти.

10. Запровадити ефективну банківську систему кредитування села з урахуванням його сезонних витрат і нормативних запасів матеріально-технічних ресурсів, проведення ефективної цінової політики, яка забезпечила б досягнення паритетності товарообміну між сільським господарством та іншими галузями національної економіки.

11. Забезпечити рівноправне співіснування на селі всіх форм господарювання і власності — державної, колективної, приватної, формувати ринок землі.

12. Здійснювати пошук джерел фінансування комплексу робіт щодо захисту земель від водної та вітряної ерозії, підвищення їхньої родючості, зниження показника надмірної розораності земель, який є найвищим у Європі.

13. Проводити в життя дієву антимонопольну політику, сприяти розвиткові конкуренції, підприємництва.

14. Вести політику підтримки підприємництва.

15. Знизити податки, спростити і стабілізувати податкову систему.

16. Забезпечити стабільний курс гривні.

17. Необхідні рішучість, послідовність, комплексність і прискорення в реформуванні всіх сфер соціально-економічного життя України і подолання на цій основі глибокої кризи.

18. Слід проводити велику роботу серед населення для формування ринкового мислення і світогляду про необхідність ринкових реформ.

19. Виховувати в людей нове мислення, здатність пристосуватися до ринку, до рішучих дій, до розвитку ініціативи й відповідальності за себе.

20. Потрібні загальнонаціональна злагода, консолідація законодавчої та виконавчої гілок влади, політичних партій та рухів, всієї громадськості.

21. Належить реформувати політичну систему, що сприятиме ефективному проведенню економічних реформ.