Людина і світ. 11 клас: Опорні конспекти

Формування політичної нації в Україні

Основні етапи етноісторичного розвитку України

1. Київська Русь, яка була багатонаціональною.

2. Дальші події зі становленням української державності, формуванням її території відбувалися на південному заході України, де наприкінці XII ст. виникли Галицьке й Волинське князівства, які в XIII ст. перебували на стадії економічного й державно-політичного розквіту та прийняли, на думку М. Грушевського, культурно-історичну естафету Київської Русі. Галицько-Волинське князівство майже протягом 100 років було форпостом християнства й опорою української державності.

3. Подальше формування території, кордонів, української державності, етносоціокультурна консолідація українських земель пов’язані з періодом козацтва — Запорізькою Січчю, Національно-визвольною війною під проводом Б. Хмельницького, Гетьманщиною. Консолідація українських земель відбувалася навколо військово-політичного центру в Запоріжжі та релігійно-культурного центру в Києві.

4. Стимулювальними факторами соціокультурно-етнічної консолідації населення України були три грізних “виклики” з боку зовнішніх сил:

татаро-турецької агресії, що особливо посилилася в останній чверті XV ст. і загрожувала самому фізичному існуванню населення цих земель;

польсько-шляхетської експансії в Україну після Люблінської унії 1569 р., внаслідок якої майже всі українські землі опинилися під владою Польщі;

церковно-культурної експансії польсько-католицького духовенства.

5. Особливу роль у розквіті етнічної самосвідомості українців відіграло письменство. З давніх часів Україна вирізнялася розвитком шкільництва і високим рівнем грамотності.

6. Період виникнення національної самосвідомості у частини української дворянської інтелігенції Лівобережжя та Слобожанщини на межі XVIII — XIX століть.

7. Справжнім пророком українського народу був Т. Г. Шевченко. Народність його знаменитого Кобзаря відіграла виняткову роль у згуртуванні української нації, виховала нових борців за незалежність.

8. На початку 20-х років XX ст. більша частина України опинилася в межах однієї адміністративно-політичної структури, до якої внаслідок Другої світової війни було приєднано й етнічні території за Дністром і Збручем (західноукраїнські землі).

9. Нову добу свого національно-культурного розвитку український народ розпочав творенням національної держави, прийняттям Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 р.) та Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р).

Проблеми формування політичної нації в Україні

Формування і розвиток української нації продовжувався у XIX та XX століттях.

Нині в Україні проживає понад 130 національностей (згідно з переписом 5—14 грудня 2001 р.). Серед них:

українців — 37 млн 541,7 тис душ (77,8%);

росіян — 8 млн 334,15 тис. душ (17,3%).

Українську мову назвали рідною 67,5% населення України, російську — 29,6%.

В Україні склалася політична нація — сукупність громадян нашої держави, що належать до різних етносів, але разом унаслідок спільності історичної долі творять державу.

1. Від перших днів незалежності в Україні було проголошено рівноправність громадян незалежно від національності.

2. Україна рішуче виступала і виступає проти підриву суверенітету і національної цілісності держави. А тому рішуче боролася і бореться проти:

сепаратизму Кримської Автономної Республіки;

вимоги Росії про передання їй Криму;

сепаратизму кримських татар та окремих російських організацій Криму;

вимоги автономії у південних і східних регіонах;

вимог румунських керівників про повернення Північної Буковини.

Заслугою держави Україна стало те, що поталанило уникнути міжнаціональних конфліктів.

Сьогоденні проблеми розвитку української нації — економічні, ідеологічні, цивілізаційні. Утворюється громадянське суспільство, дуже складним є питання соціально-політичної злагоди, переорієнтація на загальнолюдські культурні досягнення та надбання сучасної світової цивілізації.

Розвиток сучасної української нації можливий лише через гармонійне поєднання надбань сучасного загальнолюдського цивілізаційного процесу зі специфікою національного менталітету.

Творчі завдання

Запитання

1. Чим різняться “український народ” і “українська нація”?

2. Як ви розумієте вислів: “Народ, позбавлений минулого, не має майбутнього”?

3. Чому мову називають душею нації?

4. Що виховує шанобливе ставлення до народу (нації)?

5. Які фактори дестабілізують суспільне життя?

Чи згодні ви з думкою?

У формуванні національного характеру велику роль відіграє наявність в особистості національного ідеалу

”Ми мусимо серцем відчувати свій національний ідеал, мусимо розумом пояснювати собі його, мусимо вживати всіх заходів, щоб наблизитися до нього, інакше він не існуватиме і ніякий містичний фанатизм не створить його” (І. Франко).

Національний характер складається з двох компонентів: природного (генетичних, біологічних, анатомічних, фізіологічних нахилів) і набутих у житті поглядів, переконань, звичок, досвіду.

Зневага до національного глибоко ранить душу людини й надовго закарбовується в її пам’яті.

Завдання

1. Побудувати діаграму національного складу народу України на основі перепису 5—14 грудня 2001 р.

2. Побудувати діаграму національного складу населення України на основі сучасних даних, використовуючи дані періодичної преси.

3. Сформулювати завдання подальшого розвитку української нації та її культури.

Висловлювання видатних діячів про українську націю

1. В Європі існує народ, забутий істориками, — народ русинів... Цей народ існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської і польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ звався руським, а той народ, що ми зараз звемо руським, звався московинами, а їх земля Московією (французький історик і дипломат К. Делямар написав ці слова у 1869 р.).

2. “Читати українську історію треба з бромом, до того це одна з нещасних, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки й те робила за весь час свого існування, що огризалася на всі боки: од поляків, росіян, татар, шведів. Уся історія — ряд безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок” (В. Винниченко).

Дібрати цитати на цю тему.

Дискусія

Які особливості українського національного менталітету?

Можливі короткі підсумки дискусії.

Позитивними рисами національного характеру є такі: багатство, краса і сила почуттів;

чемність, гостинність, відкритість;

нахил до музики і здібність до співу;

висока моральність;

мужність, благородство;

високе почуття власної честі та гідності;

повага до чужої гідності;

уважність, справедливість;

самоповага, волелюбність;

порядність, працьовитість.

Негативними рисами національного характеру є:

споглядальність;

інертність;

нерішучість;

індивідуалізм;

егоїзм;

жадібність.

З тексту виберіть ті риси характеру, які, на вашу думку, притаманні українцям.

Гостинні, чесні, легковажні, недоброзичливі,

горді, веселі, пихаті, заздрісні, мужні,

лагідні, мстиві, акуратні, витривалі,

економні, марнотратні, нахил до підприємництва,

люб’язні, непохитні, порядні, вперті, товариські,

поетичні, працьовиті, щирі, доброзичливі,

скромні, зичливі, самостійні, незалежні.

Анкета

Як ти ставишся до людей інших рас і національностей:

а) з неприязню;

б) з ненавистю;

в) байдуже;

г) вивчаю;

д) цікавлюсь;

е) вважаю рівними з собою;

є) готовий до дружби і співробітництва;

ж) готовий створити сім’ю;

з) не хочу проблем?

Шкала мудрих думок

1. “Поглиблювати в собі почуття синівське — почуватися сином свого народу, своєї нації і в світлі хвилини радощів, і в чорні години журби, в найскрутніших обставинах мужньо підносити голос на захист його священного права називатися народом” (Олесь Гончар).

2. “За століття й тисячоліття не винайдено сприятливішого суспільного середовища для реалізації всіх прав людини, ніж національна спільнота та ще й у формі національної держави” (І. Драч).

Доберіть висловлювання видатних людей про націю, національну свідомість, національний характер.

Проект

1. Дослідити питання походження українців.

2. Дослідити, чи дотримуються засади Загальної декларації прав людини у Декларації прав національностей України, прийнятій 1 листопада 1991 р.

Прокоментуйте

Слова Т. Г Шевченка “І чужому научайтеся, й свого не цурайтеся”.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.