Конспект лекцій з дисципліни «Історія України»

5. Посилення національного гніту в Україні. Циркуляр Валуєва 1863 р. і «Ємський акт»

У січні 1863 р. спалахнуло нове польське повстання, яке поширилось на Правобережну Україну. Українські селяни участі в цих подіях не брали,вважаючи їх "панською справою". Однак російські урядові кола, вважаючи український національний рух польською провокацією, спрямували удар і проти нього. У 1863 р. був виданий Валуєвський циркуляр (за прізвищем міністра внутрішніх справ Валуєва), за яким заборонялося друкувати українською мовою книги "навчальних і взагалі призначених для початкового читання народом", а також тексти до музичних творів У спробах користуватися українською мовою в навчальних закладах і пресі царизм вбачав прояв українського сепаратизму. У своєму циркулярі Валуєв стверджував, що самі українці з обуренням виступають проти вживання в школах української мови і доводять, що "ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути". Були заарештовані деякі члени громад, самі громади були заборонені.

Знову відновили свою діяльність громади на початку 70-х років. "Старі" громадівці зберегли лише одну організацію - київську, а поряд з нею почали діяти "молоді" громади в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, Єлисаветграді, Харкові, які об'єднали представників нового покоління національно-визвольного руху. Головну увагу громадівці продовжували надавати науковій та видавничій діяльності.

У 1873 р. члени київської громади історики І. Лучицький, О. Лазаревський, М. Драгоманов, правник О. Кістяківський, мовознавець П. Житецький. соціолог і економіст М. Зібер, композитор М. Лисенко, антрополог Ф. Вовк, етнографи І. Радченко, О. Русов, драматург та актор М. Старицький увійшли до відкритого в Києві Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, яке очолив Григорій Галаган. Зусиллями товариства було видано значний етнографічно-фольклорний, історичний, географічний, природознавчий, статистичний та економічний матеріал.

У 1875 р. царський уряд створив комісію для розгляду засобів боротьби з "українофільством". Її висновки були такі: "Допустити окрему літературу простонародною українською говіркою означало б закласти міцні підвалини для переконання можливості відокремлення, хай навіть у далекому майбутньому, України від Росії". Ознайомившись із цими рекомендаціями під час лікування на німецькому курорті Емс, Олександр II видав 17 травня 1876 р. Емський указ, яким заборонялося видавати українською мовою як оригінальних творів, так і переклади, а також завозити до імперії українських книг і брошур, надрукованих за кордоном. Не дозволялося також ставити п'єси й влаштовувати концерти "малоросійською говіркою". Як виняток, допускалося видання українською мовою художньої літератури та історичних документів. Почалися репресії проти діячів громад. В умовах реакції 80-х рр. громади розпалися на окремі гуртки, які займалися виключно в "Киевская старина" (1882-1906 рр.), створенням гуртків- просвіт, самоосвітою, культурницькою роботою серед селянства.