Історія України. Інтерактивний довідник. 6-11 класи

ТЕМА 8. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

Гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 рр.)

— 1687 р. — укладення з Росією «Коломацьких статей»:

• підтвердження козацьких прав і привілеїв;

• козацький реєстр — 30 тис. осіб; збереження компанійських полків;

• обмеження впливу гетьмана й генеральної старшини;

• розміщення в Батурині московських стрільців для контролю над гетьманом;

• заборона українським купцям торгувати в Московському царстві та Кримському ханстві.

— Прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщину в єдиній Україні.

— Проведення на початку гетьманування промосковської політики, сподівання за підтримки Москви розширити територію Гетьманщини.

— 1689 р. — участь у другому Кримському поході (завершився невдало).

— 1696 р. — взяття російськими й українськими військами Азова.

— Наділення землями та привілеями козацької старшини.

— Надання пільг організаторам мануфактур; сприяння розвитку вівчарства, конярства, соляного промислу, виробництву селітри тощо.

— Запровадження дводенної панщини для селян.

— Придушення селянських повстань та виступів опозиції.

— Опікування розвитком української культури (реставрація та будівництво церков; підтримка Києво-Могилянської колегії, яка отримала статус академії; створення Чернігівського колегіуму тощо).

Північна війна та Україна

Північна війна — війна антишведського союзу (Річ Посполита, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції, яка тривала протягом 1700-1721 рр.

— Надання Україною активної допомоги Росії на початку війни.

— Участь козаків у воєнних діях у Прибалтиці, Пскові, Білорусі.

— 1708 р. — укладення українсько-шведського союзу, спрямованого проти Петра І, за яким Україна мала надати Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція мала забезпечити звільнення України від влади Москви.

Передумови укладення договору зі Швецією

— Прагнення Петра І цілком підпорядкувати Україну.

— Експлуатація людських і матеріальних ресурсів України; економічне виснаження; вивезення населення на будівництво доріг, каналів, міст; використання козаків під час війни як «гарматного м’яса».

— Обурення політикою Петра І в Україні, наполягання козацької верхівки на пошуках нового союзника.

Перебіг подій

— Жовтень 1708 р. — вступ війська Карла XII на територію України.

— Перехід на бік шведів І. Мазепи, до якого приєдналися 8 тис. запорозьких козаків на чолі з К. Гордієнком.

— Відмова більшості населення підтримати гетьмана (далася взнаки соціальна політика гетьмана; цей крок І. Мазепи був несподіваний, адже союз зі Швецією був таємний).

— Швидкі й рішучі дії Петра І проти І. Мазепи, якого цар представив зрадником; царський терор в Україні:

• 1708 р. — знищення гетьманської столиці — Батурина;

• 1709 р. — зруйнування російськими військами під командуванням О. Меншикова Запорозької Січі;

• 1709 р. — Полтавська битва, під час якої шведи були розгромлені; І. Мазепа не пережив поразки і помер.

Повстання під проводом С. Палія (1702-1704 рр.)

Паліївщина — національно-визвольне повстання на Правобережжі.

Причини	— Розпуск польським урядом козацьких формувань у зв’язку з передачею Туреччиною Правобережжя Речі Посполитій, через що відпала потреба в козацтві. — Заселення спустошених земель Правобережжя селянами й козаками; повернення польської шляхти, яка прагнула відновити свої володіння.
Територія	Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь.
Перебіг подій	— Початок селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині, згодом — поширення на Київщину та Східну Волинь. — Перехід на бік повстанців усіх правобережних полків; захоплення козаками Білої Церкви, а згодом Немирова. — 1704 р. — входження на Правобережжя російських військ і козаків на чолі з І. Мазепою.
Результати	Придушення повстання спільними діями польських і російських військ; перехід Правобережної України під управління І. Мазепи.

Конституція П. Орлика (1710 р.)

Конституція П. Орлика — угода, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом; підписана ним, старшиною та запорожцями.

Основна ідея	Вимога обмежити владу гетьмана і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті України.
Зміст	— Україна — суверенна держава у складі Чернігівського, Брацлавського і Київського воєводств під протекторатом Швеції. — Поділ влади на 3 гілки: законодавча (Генеральна рада), виконавча (гетьман і генеральна старшина), судова (Генеральний суд). — Обмеження гетьманської влади участю Генеральної військової ради (парламенту) в державному управлінні. — Виборність урядів полковників і сотників. — Бюджетом відає генеральний скарбничий. — Соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей.
Наслідки	— 1711 р. — похід П. Орлика, із загонами поляків і татар на Правобережжя; підрив авторитету П. Орлика вилазками татар на Слобожанщину, внаслідок чого військо залишили українські козаки й міщани; відповідно гетьман змушений відступити під тиском московської армії. — 1711 р. — підписання між Москвою і Туреччиною Прутського договору, за яким: Туреччині повертався Азов; Москва мала зруйнувати частину своїх фортець у степовій Україні; Москва відмовлялася від претензій на Правобережжя; П. Орлику не дісталося навіть Правобережжя, захоплене Польщею. — 1713 р. — ліквідація козацтва на Правобережній Україні.

Обмеження автономії Гетьманщини

Гетьманування І. Скоропадського (1708-1722 рр.)

— 1709 р. — видання Петром І «Рішительного указу» («Решетилівських статей»), за яким встановлювався контроль за збиранням податків і витратами на утримання козацького війська та гетьманської адміністрації; збільшувалася кількість російських залог на Лівобережжі; прийняття іноземних послів можливе лише в присутності царського представника.

— Запровадження при гетьмані посади міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду.

— Перенесення гетьманської резиденції до Глухова (ближче до російського кордону), у якому перебували два російські полки.

— Призначення старшини Петром І, зокрема росіян і німців, які не зважали на гетьмана й отримували великі маєтності в Україні.

— Заборона вивозити з Гетьманщини будь-які товари, що гальмувало розвиток торгівлі; Запоріжжю оголошена економічна блокада.

Перша Малоросійська колегія (1722-1727 рр.)

Малоросійська колегія — установа Російської імперії, утворена 1722 р. для контролю за діяльністю гетьмана й генеральної старшини.

Склад: 6 російських чиновників на чолі з С. Веляміновим.

— Стягування податків до царської казни, провіанту для російської армії.

— Розміщення на території Гетьманщини російських військ.

— Контроль над діяльністю Генеральної військової канцелярії, за роздачею земель старшині й офіцерам.

— Розгляд апеляцій на судові рішення українських судів.

П. Полуботок (1722-1723 рр.)

— 1722 р. — призначення наказним гетьманом П. Полуботка.

— Намагання відновити українську автономію:

• 1723 р. — укладення у військовому таборі Коломацьких петицій — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України; були залишені без відповіді;

• друге звернення до царя, яке закінчилося викликом гетьмана та старшини до Петербурга, де їх заарештували й кинули в Петропавлівську фортецю (там вони перебували до смерті Петра І у 1725 р.; Полуботок помер у в’язниці).

Гетьманування Д. Апостола (1727-1734 рр.)

— 1727 р. — відновлення гетьманства у зв’язку зі смертю Петра І та наближенням війни із Туреччиною; укладення «Рішительних пунктів», за якими: генеральну старшину й полковників мали обирати козаки; козацьке військо — 3 полки (по 500 осіб), що підпорядковувалися російським воєначальникам.

— Зменшення кількості росіян у гетьманському уряді, обмеження кількості російських військ в Україні.

— 1734 р. — заснування Нової Січі на р. Підпільній; поділ на адміністративно-територіальні одиниці — паланки.

— Укладення «Зводу» українських законів.

— Проведення ревізії державних земель; повернення незаконно захоплених земель у державне володіння; чітке визначення бюджетних видатків України.

— Вирядження людей на будівництво «Української лінії» — оборонних споруд від Дніпра до Дінця.

Правління гетьманського уряду (1734-1750 рр.)

Правління гетьманського уряду — орган, утворений російським царським урядом після смерті Д. Апостола для управління Гетьманщиною і Слобідською Україною.

Склад: 6 осіб, половина з яких були українцями, половина — росіянами на чолі з князем О. Шаховським.

— Свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя Гетьманщини; терор «Таємної канцелярії».

— Русифікація українського населення.

— Ускладнення ситуації російсько-турецькою війною (1735-1739), під час якої Україна стала основною базою для російських військ, постачальником матеріальних та людських ресурсів.

Розвиток культури й освіти. Кисво-Могиляяська академія
Освіта	— Початкова освіта: зростання кількості шкіл, які утримувалися на кошти громади; вчителювання мандрівних дяків. — Середня освіта: діяльність Чернігівського, Харківського й Переяславського колегіумів на Лівобережжі, Львівського, Каменецького та Луцького — на Правобережжі. — Вища освіта: діяльність Києво-Могилянської академії (заклад отримав статус академії 1701 р.); розквіт за гетьманування І. Мазепи.
Наука	— Історична наука: перший підручник з вітчизняної історії — «Синопсис, або Стислий опис від різних літописців про початок»; «Хроніка з літописців стародавніх» Ф. Софоновича. — Внесок у розвиток природничих наук ректора Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича.
Літописання	— Найдавніший — «Літопис Самовидця», автором якого вважають Ракушку-Романовського. — Літопис Григорія Граб’янки. — Літопис Самійла Величка.
Архітектура	— Оборонна синагога в Жовкві (1692-1698). — Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві (1696-1701). — Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732).
Образотворче мистецтво	— Творчість художників І. Рутковича, Й. Кондзелевича. — Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу монастиря Скит Манявський Й. Кондзелевича. — Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ» І. Мигури.