Історія України. Інтерактивний довідник. 6-11 класи
ТЕМА 8. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.
Гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 рр.)
— 1687 р. — укладення з Росією «Коломацьких статей»:
• підтвердження козацьких прав і привілеїв;
• козацький реєстр — 30 тис. осіб; збереження компанійських полків;
• обмеження впливу гетьмана й генеральної старшини;
• розміщення в Батурині московських стрільців для контролю над гетьманом;
• заборона українським купцям торгувати в Московському царстві та Кримському ханстві.
— Прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщину в єдиній Україні.
— Проведення на початку гетьманування промосковської політики, сподівання за підтримки Москви розширити територію Гетьманщини.
— 1689 р. — участь у другому Кримському поході (завершився невдало).
— 1696 р. — взяття російськими й українськими військами Азова.
— Наділення землями та привілеями козацької старшини.
— Надання пільг організаторам мануфактур; сприяння розвитку вівчарства, конярства, соляного промислу, виробництву селітри тощо.
— Запровадження дводенної панщини для селян.
— Придушення селянських повстань та виступів опозиції.
— Опікування розвитком української культури (реставрація та будівництво церков; підтримка Києво-Могилянської колегії, яка отримала статус академії; створення Чернігівського колегіуму тощо).
Північна війна та Україна
Північна війна — війна антишведського союзу (Річ Посполита, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції, яка тривала протягом 1700-1721 рр.
— Надання Україною активної допомоги Росії на початку війни.
— Участь козаків у воєнних діях у Прибалтиці, Пскові, Білорусі.
— 1708 р. — укладення українсько-шведського союзу, спрямованого проти Петра І, за яким Україна мала надати Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція мала забезпечити звільнення України від влади Москви.
Передумови укладення договору зі Швецією
— Прагнення Петра І цілком підпорядкувати Україну.
— Експлуатація людських і матеріальних ресурсів України; економічне виснаження; вивезення населення на будівництво доріг, каналів, міст; використання козаків під час війни як «гарматного м’яса».
— Обурення політикою Петра І в Україні, наполягання козацької верхівки на пошуках нового союзника.
Перебіг подій
— Жовтень 1708 р. — вступ війська Карла XII на територію України.
— Перехід на бік шведів І. Мазепи, до якого приєдналися 8 тис. запорозьких козаків на чолі з К. Гордієнком.
— Відмова більшості населення підтримати гетьмана (далася взнаки соціальна політика гетьмана; цей крок І. Мазепи був несподіваний, адже союз зі Швецією був таємний).
— Швидкі й рішучі дії Петра І проти І. Мазепи, якого цар представив зрадником; царський терор в Україні:
• 1708 р. — знищення гетьманської столиці — Батурина;
• 1709 р. — зруйнування російськими військами під командуванням О. Меншикова Запорозької Січі;
• 1709 р. — Полтавська битва, під час якої шведи були розгромлені; І. Мазепа не пережив поразки і помер.
Повстання під проводом С. Палія (1702-1704 рр.)
Паліївщина — національно-визвольне повстання на Правобережжі.
Причини |
— Розпуск польським урядом козацьких формувань у зв’язку з передачею Туреччиною Правобережжя Речі Посполитій, через що відпала потреба в козацтві. — Заселення спустошених земель Правобережжя селянами й козаками; повернення польської шляхти, яка прагнула відновити свої володіння. |
Територія |
Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь. |
Перебіг подій |
— Початок селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині, згодом — поширення на Київщину та Східну Волинь. — Перехід на бік повстанців усіх правобережних полків; захоплення козаками Білої Церкви, а згодом Немирова. — 1704 р. — входження на Правобережжя російських військ і козаків на чолі з І. Мазепою. |
Результати |
Придушення повстання спільними діями польських і російських військ; перехід Правобережної України під управління І. Мазепи. |
Конституція П. Орлика (1710 р.)
Конституція П. Орлика — угода, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом; підписана ним, старшиною та запорожцями.
Основна ідея |
Вимога обмежити владу гетьмана і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті України. |
Зміст |
— Україна — суверенна держава у складі Чернігівського, Брацлавського і Київського воєводств під протекторатом Швеції. — Поділ влади на 3 гілки: законодавча (Генеральна рада), виконавча (гетьман і генеральна старшина), судова (Генеральний суд). — Обмеження гетьманської влади участю Генеральної військової ради (парламенту) в державному управлінні. — Виборність урядів полковників і сотників. — Бюджетом відає генеральний скарбничий. — Соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей. |
Наслідки |
— 1711 р. — похід П. Орлика, із загонами поляків і татар на Правобережжя; підрив авторитету П. Орлика вилазками татар на Слобожанщину, внаслідок чого військо залишили українські козаки й міщани; відповідно гетьман змушений відступити під тиском московської армії. — 1711 р. — підписання між Москвою і Туреччиною Прутського договору, за яким: Туреччині повертався Азов; Москва мала зруйнувати частину своїх фортець у степовій Україні; Москва відмовлялася від претензій на Правобережжя; П. Орлику не дісталося навіть Правобережжя, захоплене Польщею. — 1713 р. — ліквідація козацтва на Правобережній Україні. |
Обмеження автономії Гетьманщини
Гетьманування І. Скоропадського (1708-1722 рр.)
— 1709 р. — видання Петром І «Рішительного указу» («Решетилівських статей»), за яким встановлювався контроль за збиранням податків і витратами на утримання козацького війська та гетьманської адміністрації; збільшувалася кількість російських залог на Лівобережжі; прийняття іноземних послів можливе лише в присутності царського представника.
— Запровадження при гетьмані посади міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду.
— Перенесення гетьманської резиденції до Глухова (ближче до російського кордону), у якому перебували два російські полки.
— Призначення старшини Петром І, зокрема росіян і німців, які не зважали на гетьмана й отримували великі маєтності в Україні.
— Заборона вивозити з Гетьманщини будь-які товари, що гальмувало розвиток торгівлі; Запоріжжю оголошена економічна блокада.
Перша Малоросійська колегія (1722-1727 рр.)
Малоросійська колегія — установа Російської імперії, утворена 1722 р. для контролю за діяльністю гетьмана й генеральної старшини.
Склад: 6 російських чиновників на чолі з С. Веляміновим.
— Стягування податків до царської казни, провіанту для російської армії.
— Розміщення на території Гетьманщини російських військ.
— Контроль над діяльністю Генеральної військової канцелярії, за роздачею земель старшині й офіцерам.
— Розгляд апеляцій на судові рішення українських судів.
П. Полуботок (1722-1723 рр.)
— 1722 р. — призначення наказним гетьманом П. Полуботка.
— Намагання відновити українську автономію:
• 1723 р. — укладення у військовому таборі Коломацьких петицій — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України; були залишені без відповіді;
• друге звернення до царя, яке закінчилося викликом гетьмана та старшини до Петербурга, де їх заарештували й кинули в Петропавлівську фортецю (там вони перебували до смерті Петра І у 1725 р.; Полуботок помер у в’язниці).
Гетьманування Д. Апостола (1727-1734 рр.)
— 1727 р. — відновлення гетьманства у зв’язку зі смертю Петра І та наближенням війни із Туреччиною; укладення «Рішительних пунктів», за якими: генеральну старшину й полковників мали обирати козаки; козацьке військо — 3 полки (по 500 осіб), що підпорядковувалися російським воєначальникам.
— Зменшення кількості росіян у гетьманському уряді, обмеження кількості російських військ в Україні.
— 1734 р. — заснування Нової Січі на р. Підпільній; поділ на адміністративно-територіальні одиниці — паланки.
— Укладення «Зводу» українських законів.
— Проведення ревізії державних земель; повернення незаконно захоплених земель у державне володіння; чітке визначення бюджетних видатків України.
— Вирядження людей на будівництво «Української лінії» — оборонних споруд від Дніпра до Дінця.
Правління гетьманського уряду (1734-1750 рр.)
Правління гетьманського уряду — орган, утворений російським царським урядом після смерті Д. Апостола для управління Гетьманщиною і Слобідською Україною.
Склад: 6 осіб, половина з яких були українцями, половина — росіянами на чолі з князем О. Шаховським.
— Свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя Гетьманщини; терор «Таємної канцелярії».
— Русифікація українського населення.
— Ускладнення ситуації російсько-турецькою війною (1735-1739), під час якої Україна стала основною базою для російських військ, постачальником матеріальних та людських ресурсів.
Розвиток культури й освіти. Кисво-Могиляяська академія |
|
Освіта |
— Початкова освіта: зростання кількості шкіл, які утримувалися на кошти громади; вчителювання мандрівних дяків. — Середня освіта: діяльність Чернігівського, Харківського й Переяславського колегіумів на Лівобережжі, Львівського, Каменецького та Луцького — на Правобережжі. — Вища освіта: діяльність Києво-Могилянської академії (заклад отримав статус академії 1701 р.); розквіт за гетьманування І. Мазепи. |
Наука |
— Історична наука: перший підручник з вітчизняної історії — «Синопсис, або Стислий опис від різних літописців про початок»; «Хроніка з літописців стародавніх» Ф. Софоновича. — Внесок у розвиток природничих наук ректора Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича. |
Літописання |
— Найдавніший — «Літопис Самовидця», автором якого вважають Ракушку-Романовського. — Літопис Григорія Граб’янки. — Літопис Самійла Величка. |
Архітектура |
— Оборонна синагога в Жовкві (1692-1698). — Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві (1696-1701). — Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732). |
Образотворче мистецтво |
— Творчість художників І. Рутковича, Й. Кондзелевича. — Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу монастиря Скит Манявський Й. Кондзелевича. — Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ» І. Мигури. |
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України