Історія України. Інтерактивний довідник. 6-11 класи
ТЕМА 7. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х — протягом 80-х рр. XVII ст.
Гетьманування Івана Виговського (1657-1659 рр.)
— Захист інтересів старшинської верхівки та української шляхти; невдоволення цим незаможного козацтва та селянства.
— Антигетьманське повстання на чолі з М. Пушкарем і Я. Барабашем, організоване за підтримки Москви.
— Активізація зв’язків зі Швецією, Туреччиною, Кримським ханством, Польщею; намагання уникнути ускладнень відносин із Москвою; вимога введення московських залог у найбільші українські міста; укладення Гадяцького договору з Польщею.
Гадяцький договір (1658 р.)
— Включення Гетьманщини до складу Речі Посполитої як Великого князівства Руського (ВКР).
— Обрання короля Речі Посполитої на загальному сеймі.
— ВКР очолює гетьман, обраний довічно і затверджений королем.
— Вища законодавча влада належить Національним зборам (парламенту).
— ВКР має незалежну фінансову, податкову, судову системи, власні гроші.
— Збройні сили — 30 тис. реєстру та 10 тис. найманців.
— Збереження козацьких прав і вольностей.
— Скасування на землях ВКР унії, зрівнювання прав православних і католиків.
— Повернення польських феодалів в Україну, відновлення кріпацтва, повинностей й податків селян і міщан, що існували до 1648 р.
Наслідки договору |
— 1658-1659 рр. — московсько-українська війна, під час якої І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію в Конотопській битві (1659 р.). — Неспроможність І. Виговського приборкати промосковськи налаштовану старшину; захоплення російською армією 1659 р. Лівобережної України. — 1659 р. — І. Виговський зрікається гетьманської булави. |
Руїна
Руїна — період історії України кінця XVII ст., що відзначився розпадом української державності, загальним її занепадом; Україна була поділена на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою.
Причини |
— Відсутність загальнонаціонального лідера. — Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду. — Втручання у внутрішні справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства. |
Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини |
|
Політика |
— 1659 р. — підписання під тиском російських військ Переяславських статей: розташування російських військ в усіх великих містах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів); заборона козакам зовнішніх зносин без дозволу царя; обрання гетьмана і старшини тільки з ухвали московського царя; гетьман має присягати на вірність московському цареві; — зобов’язання козаків брати участь у московських війнах; — підпорядкування української церкви московському патріарху. Унаслідок: Гетьманщина фактично перетворилася на автономію Московії, що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі. — 1660 р. — поразка московського війська у війні з Польщею (Чуднівська кампанія); перехід Ю. Хмельницького на польський бік. — Укладення Слободищенського трактату із Польщею: відновлення державного зв’язку з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р., при цьому Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом. |
Наслідки |
— Поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну частини; початок протистояння між окремими регіонами України. — Січень 1663 р. — зречення Ю. Хмельницьким булави. |
Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, Ю. Хмельницького, І. Самойловича |
|
Правобережна Україна |
Лівобережна Україна |
П. Тетеря (1663-1665 рр.) |
І. Брюховецький (1663-1668 рр.) |
— Відкрита пропольська політика. — Спирався на козацьку старшину та шляхту; ігнорування інтересів рядових козаків і селян. — Участь у поході польського короля Яна II Казимира на Лівобережну Україну. — Антигетьманське повстання; зречення булави. |
— Обраний на Чорній раді. — Промосковська політика: Московські статті з Росією, які значно обмежували права Гетьманщини, посилювали її залежність від Москви; невдоволення такою політикою населення. — 1668 р. — антимосковське повстання; виступ козаків проти гетьмана, під час якого І. Брюховецький був убитий. |
П. Дорошенко (1665-1677 рр.) |
Д. Многогрішний (1669—1672 рр.) |
— 1668 р. — об’єднання під однією владою обох частин України, але через наступ польських військ змушений був повернутися на Правобережжя, лишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Д. Многогрішного. — Створення 20-тисячного війська сердюків. — Боротьба зі ставлениками татар (П. Суховій) та Польщі (М. Ханенко). — 1669 р. — Корсунська угода: визнання протекторату Османської імперії; розгортання боротьби за Правобережжя між Польщею й Туреччиною. — 1672 р. — укладення між Польщею й Туреччиною Бучацького договору, за яким Польща відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.
|
— Глухівські статті з Москвою, за якими Росія пішла на певні поступки: російські гарнізони залишалися лише в 5 містах, воєводам заборонялося втручатися у внутрішні справи, податки збирала гетьманська адміністрація; реєстр — 30 тис. — Створення війська компанійців — 1 тис. осіб (наймані підрозділи кінноти). — Намагання подолати промосковські настрої серед старшини, послабити її роль на користь гетьманської влади. — Проведення таємних переговорів з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини; донос старшини; арешт гетьмана, який був відправлений на довічне заслання до Іркутської в’язниці. |
Ю. Хмельницький (1677-1681 рр.) |
І. Самойлович (1672-1687 рр.) |
— Намагання турецького уряду утримати Правобережжя під своїм протекторатом; вручення султаном гетьманської булави Ю. Хмельницькому; встановлення контролю над гетьманом. — Участь у союзі з турецько-татарською армією у Чигиринських походах для встановлення контролю над Правобережною Україною: 1677 р. — перший похід: облога міста 100-тисячною турецько-татарською армією, яка тривала три тижні; зняття облоги та відступ турків; 1678 р. — другий похід: 200-тисячна турецько-татарська армія захопила місто після місячної облоги; зруйнування міста турками. — 1681 р. — позбавлення гетьманства після підписання Бахчисарайського договору. |
— Конотопські статті з Москвою, за якими посилювався вплив старшини на гетьмана, але послаблювалася автономія України. — 1678—1679 рр. — «Великий згін» — примусове переселення населення з Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної П. Дорошенкові території. — Створення інституту «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в майбутньому обійняти керівні посади. — 1687 р. — спільний Кримський похід 150-тисячного російського та 50-тисячного козацького війська; провал походу, у якому звинуватили І. Самойловича; це стало приводом до його усунення; арешт гетьмана за доносом старшини. |
Андрусівське перемир’я (1667 р.) |
|
Сторони |
Московська держава і Річ Посполита. |
Зміст |
— Закріплення поділу України: • Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі; • Лівобережжя й тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Москвою; • Запоріжжя мало визнавати владу обох держав. |
Наслідки |
Річ Посполита й Московська держава юридично оформили поділ України; перемир’я стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя й Лівобережжя та призвело до політичного занепаду козацької України. |
Бахчисарайський мирний договір (1681 р.) |
|
Сторони |
Московська держава й Османська імперія. |
Зміст |
— Встановлення кордону між державами по Дніпру. — Визнання Лівобережної України, Києва із навколишніми містами та Запорожжя за Московією, а Південної Київщини й Поділля — за Туреччиною. — Зобов’язання сторін не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі. |
Наслідки |
Примирення інтересів Москви і Стамбула повним розоренням українських земель між Південним Бугом і Дніпром. |
Вічний мир (1686 р.) |
|
Сторони |
Московська держава і Річ Посполита. |
Зміст |
— Визнання Лівобережжя, Запорожжя й Києва з околицями за Московією, а більшої частини Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) — за Польщею. — Визнання за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Туреччини. — Правобережні землі Подніпров’я, спустошені польськими й турецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними. — Вступ Росії й Польщі у спільний військовий союз, спрямований проти Османської імперії та Кримського ханства. |
Наслідки |
Узаконення на міжнародному рівні поділу України. |
Правобережна Україна
— Рішення польського короля узаконити козацьке військо на Правобережжі: створення 4-х козацьких полків; створення у містах і селах органів козацького самоврядування.
— Активна участь відновлених козацьких полків у війні з Туреччиною.
— Загострення конфлікту між козацтвом і шляхтою через земельні володіння.
— 1699 р. — ухвалення польським сеймом рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі після підписання перемир’я з Османською імперією.
— Занепад Правобережжя; закріпачення селян.
Запорізька Січ у складі Гетьманщини
Особливості статусу
— Підпорядковувалася гетьманові, зберігаючи автономію; за наступників Б. Хмельницького часто відігравала роль опозиції гетьманській владі; таку політику підтримувала Москва, щоб послабити гетьманську владу.
— Відігравала роль захисника від турецько-татарських нападів.
— 1663-1667 рр. — відправлення на Січ московських військових загонів, які мали слідкувати за подіями на Січі; будівництво московських фортець.
Отаман І, Сірко
— Обирався кошовим отаманом 8 разів.
— Активна боротьба з татарами і турками: прибл. 60 битв (жодного разу не зазнав поразки); визволення з рабства прибл. 100 тис. полонених.
— Постійна зміна політичної орієнтації: не склав присяги на вірність російському цареві в 1654 р., але протистояв гетьманам І. Виговському та П. Тетері через їхню пропольську політику; після Андрусівського перемир’я перебував в опозиції Москві й водночас воював з татарами.
Господарське життя
— Розвиток скотарства, промислів: хліборобство не набуло значного розвитку через набіги татар.
— Основна форма господарювання — хутірські господарства — зимівники.
— Високий рівень ремісничого виробництва.
— Торгівля з Правобережжям, Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Кримським ханством, Туреччиною.
Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України
— Колонізація Слобожанщини переважно українськими козаками і селянами та кріпаками-втікачами з Московії:
• XV — на початок XVI ст. — поява перших колоністів на так званому Дикому полі;
• перша половина XVII ст. — наступна хвиля колонізації, пов’язана з козацько-селянськими повстаннями на Правобережжі;
• друга половина XVII ст. — активізація переселення після поразки козацької армії під Берестечком (1651 р.) та під час Руїни.
— Надання для заохочення переселенців певних свобод — «слобод» (звільнення від податків); поселення стали називати слободами, а територію — Слобожанщиною.
— Виникнення міст: Острогозьк, Суми (1652 р.), Охтирка, Харків.
— Формування 5-ти полків: Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський.
— Відсутність посади гетьмана.
— Підпорядкування білгородському воєводі.
— Обрання на козацьких радах полковників, яких затверджував цар; полкову старшину обирали довічно.
— Дія права займанщини: поселенці могли брати стільки землі, скільки могли обробити; кожний полк мав фонд незаселених земель, звідки нові козаки могли отримати наділ; селяни, як і в Гетьманщині, оселялися переважно на старшинських землях.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України