ТЕМА 7. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х — протягом 80-х рр. XVII ст.

Наслідки договору

— 1658-1659 рр. — московсько-українська війна, під час якої І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію в Конотопській битві (1659 р.).

— Неспроможність І. Виговського приборкати промосковськи налаштовану старшину; захоплення російською армією 1659 р. Лівобережної України.

— 1659 р. — І. Виговський зрікається гетьманської булави.

Причини

— Відсутність загальнонаціонального лідера.

— Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.

— Втручання у внутрішні справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини

Політика

— 1659 р. — підписання під тиском російських військ Переяславських статей: розташування російських військ в усіх великих містах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів); заборона козакам зовнішніх зносин без дозволу царя; обрання гетьмана і старшини тільки з ухвали московського царя; гетьман має присягати на вірність московському цареві;

— зобов’язання козаків брати участь у московських війнах;

— підпорядкування української церкви московському патріарху. Унаслідок: Гетьманщина фактично перетворилася на автономію Московії, що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі.

— 1660 р. — поразка московського війська у війні з Польщею (Чуднівська кампанія); перехід Ю. Хмельницького на польський бік.

— Укладення Слободищенського трактату із Польщею: відновлення державного зв’язку з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р., при цьому Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом.

Наслідки

— Поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну частини; початок протистояння між окремими регіонами України.

— Січень 1663 р. — зречення Ю. Хмельницьким булави.

Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, Ю. Хмельницького, І. Самойловича

Правобережна Україна

Лівобережна Україна

П. Тетеря (1663-1665 рр.)

І. Брюховецький (1663-1668 рр.)

— Відкрита пропольська політика.

— Спирався на козацьку старшину та шляхту; ігнорування інтересів рядових козаків і селян.

— Участь у поході польського короля Яна II Казимира на Лівобережну Україну.

— Антигетьманське повстання; зречення булави.

— Обраний на Чорній раді.

— Промосковська політика: Московські статті з Росією, які значно обмежували права Гетьманщини, посилювали її залежність від Москви; невдоволення такою політикою населення.

— 1668 р. — антимосковське повстання; виступ козаків проти гетьмана, під час якого І. Брюховецький був убитий.

П. Дорошенко (1665-1677 рр.)

Д. Многогрішний (1669—1672 рр.)

— 1668 р. — об’єднання під однією владою обох частин України, але через наступ польських військ змушений був повернутися на Правобережжя, лишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Д. Многогрішного.

— Створення 20-тисячного війська сердюків.

— Боротьба зі ставлениками татар (П. Суховій) та Польщі (М. Ханенко).

— 1669 р. — Корсунська угода: визнання протекторату Османської імперії; розгортання боротьби за Правобережжя між Польщею й Туреччиною.

— 1672 р. — укладення між Польщею й Туреччиною Бучацького договору, за яким Польща відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.

— Глухівські статті з Москвою, за якими Росія пішла на певні поступки: російські гарнізони залишалися лише в 5 містах, воєводам заборонялося втручатися у внутрішні справи, податки збирала гетьманська адміністрація; реєстр — 30 тис.

— Створення війська компанійців — 1 тис. осіб (наймані підрозділи кінноти).

— Намагання подолати промосковські настрої серед старшини, послабити її роль на користь гетьманської влади.

— Проведення таємних переговорів з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини; донос старшини; арешт гетьмана, який був відправлений на довічне заслання до Іркутської в’язниці.

Ю. Хмельницький (1677-1681 рр.)

І. Самойлович (1672-1687 рр.)

— Намагання турецького уряду утримати Правобережжя під своїм протекторатом; вручення султаном гетьманської булави Ю. Хмельницькому; встановлення контролю над гетьманом.

— Участь у союзі з турецько-татарською армією у Чигиринських походах для встановлення контролю над Правобережною Україною: 1677 р. — перший похід: облога міста 100-тисячною турецько-татарською армією, яка тривала три тижні; зняття облоги та відступ турків; 1678 р. — другий похід: 200-тисячна турецько-татарська армія захопила місто після місячної облоги; зруйнування міста турками.

— 1681 р. — позбавлення гетьманства після підписання Бахчисарайського договору.

— Конотопські статті з Москвою, за якими посилювався вплив старшини на гетьмана, але послаблювалася автономія України.

— 1678—1679 рр. — «Великий згін» — примусове переселення населення з Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної П. Дорошенкові території.

— Створення інституту «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в майбутньому обійняти керівні посади.

— 1687 р. — спільний Кримський похід 150-тисячного російського та 50-тисячного козацького війська; провал походу, у якому звинуватили І. Самойловича; це стало приводом до його усунення; арешт гетьмана за доносом старшини.

Андрусівське перемир’я (1667 р.)

Сторони

Московська держава і Річ Посполита.

Зміст

— Закріплення поділу України:

• Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі;

• Лівобережжя й тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Москвою;

• Запоріжжя мало визнавати владу обох держав.

Наслідки

Річ Посполита й Московська держава юридично оформили поділ України; перемир’я стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя й Лівобережжя та призвело до політичного занепаду козацької України.

Бахчисарайський мирний договір (1681 р.)

Сторони

Московська держава й Османська імперія.

Зміст

— Встановлення кордону між державами по Дніпру.

— Визнання Лівобережної України, Києва із навколишніми містами та Запорожжя за Московією, а Південної Київщини й Поділля — за Туреччиною.

— Зобов’язання сторін не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі.

Наслідки

Примирення інтересів Москви і Стамбула повним розоренням українських земель між Південним Бугом і Дніпром.

Вічний мир (1686 р.)

Сторони

Московська держава і Річ Посполита.

Зміст

— Визнання Лівобережжя, Запорожжя й Києва з околицями за Московією, а більшої частини Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) — за Польщею.

— Визнання за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Туреччини.

— Правобережні землі Подніпров’я, спустошені польськими й турецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними.

— Вступ Росії й Польщі у спільний військовий союз, спрямований проти Османської імперії та Кримського ханства.

Наслідки

Узаконення на міжнародному рівні поділу України.