Проблеми зайнятості населення в Україні

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає кількість трудових ресурсів в Україні;

• розуміє поняття «зайнятість населення»;

• визначає показники безробіття;

• знаходить у різних джерелах інформацію про проблеми зайнятості населення України та її областей;

• пояснює причини безробіття;

• порівнює зайнятість населення в окремих країнах і Україні;

• оцінює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення.

Зайнятість населення. Економічно активне населення задіяне в різних видах господарської діяльності, оскільки виконує там певну роботу. Роботою вважають будь-яку діяльність у межах виробництва або надання послуг.

Зайнятість — де економічна діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Виділяють кілька видів зайнятості. Постійна зайнятість передбачає роботу, яку виконують на підставі трудового договору, укладеного на невизначений термін. Якщо термін зайнятості обмежений, зайнятість може бути тимчасовою (на термін до двох місяців) і сезонною (яку через природні та кліматичні умови виконують не весь рік, а протягом певного періоду, але не більше шести місяців). Існує також випадкова зайнятість. Це робота, яка має одноразовий характер.

За сферами господарства трудові ресурси розподіляються нерівномірно в різних за рівнем розвитку типах країн. Але в цілому в сучасному світі зростає частка працюючих у сфері послуг і скорочується у виробничій сфері. Наприклад, у розвинених країнах частка зайнятих у невиробничій сфері (наука, освіта, медицина, культура, торгово-фінансова діяльність тощо) становить до 60-80 %. У промисловості зайнято в середньому близько 25-40 %, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується — зазвичай 3-6 %.

У найбідніших країнах світу, де головна мета економіки — задовольнити первинні потреби людей (їжа й одяг), переважна більшість людей зайняті у малопродуктивному сільському господарстві — 75-90 % працездатного населення. Частка зайнятих у промисловості не перевищує 10-20 %, у сфері послуг — до 10 %.

В Україні у виробничій сфері, яка виробляє матеріальні блага, зайнято 38,8% населення: з них у промисловості — 18,4%, у сільському господарстві — 15,4%, у будівництві — 5 %. У сфері послуг працює 61,2 % населення. Спостерігається відплив зайнятих із державного сектора економіки до приватних і спільних підприємств.

Зайнятість означає не лише роботу за заробітну плату, але й заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, включаючи виробництво в особистому селянському господарстві з метою реалізації на ринку виробленої продукції.

Структура зайнятості населення

Однак зайнятість населення не передбачає виконання неоплачуваної громадської чи добровільної роботи та виконання лише домашніх обов’язків. Громадська добровільна діяльність не є економічним видом діяльності. Вона не повинна оплачуватись, оскільки виконується за власним бажанням; для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв’язки; поза власним домашнім господарством.

Проблеми зайнятості населення. Конституція України передбачає право людини на працю та трудову діяльність. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з не залежних від них обставин.

Попри гарантії Конституції в Україні існують проблеми з використанням трудових ресурсів. В першу чергу, це безробіття. Воно виникає тоді, коли відбувається перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Україні вперше 1991 р. з прийняттям Закону «Про зайнятість населення» законодавчо визначили, хто вважається безробітним.

Безробітні — це особи працездатного віку, які відповідають таким умовам: не мають прибуткового заняття (роботи), втратили роботу з не залежних від них причин, шукають роботу або намагаються організувати власну справу та готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.

Безробітними також вважають громадян, які виходять вперше на ринок праці. Також особи, які навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу та чекають відповіді, але поки що не працюють. За українським законодавством безробітні повинні бути зареєстровані в органах служби зайнятості. Це дає право на одержання грошових виплат по безробіттю. Існує частина незареєстрованих людей, які не мають роботи.

Безробіття характеризують два основні показники: рівень і тривалість. Рівень безробіття показує частку офіційно зареєстрованих безробітних від кількості працездатного населення. Безробіття може бути офіційним і прихованим. Офіційно частка безробітних в Україні становить 6,4 %. Рівень прихованого безробіття вищий понад 10 %. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих.

Залежно від величини часового інтервалу безробіття може бути тривалим (4-8 місяців), довготривалим (8-18 місяців) застійним (понад 18 місяців). Більше половини безробітних в Україні не мають роботи більше 1 року. Така висока тривалість безробіття є наслідком недостатньо динамічного розвитку економіки.

Залежно від причин звільнення робочої сили розрізняють такі типи безробіття, як природне та вимушене.

Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, структурного. Добровільне безробіття виникає унаслідок того, що деякі працівники не хочуть працювати за пропоновану їм зарплату, але розпочали б роботу, якби плата була вищою. Фрикційне (тимчасове) безробіття пов’язане з постійним рухом населення з одного регіону до іншого, зі зміною професій. Для нього є характерним стан пошуку або очікування роботи найближчого майбутнього. Структурне безробіття пов’язане з попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці. Наприклад, якщо в місті закривають комбінат хімічного волокна, зникає потреба у працівниках такого профілю.

Вимушене безробіття виникає, коли людина в працездатному віці не працює з не залежних від неї причин. Вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу, але не може знайти її через брак вільних робочих місць. Воно виникає з багатьох причин. Наприклад, у зв’язку з ліквідацією робочих місць унаслідок модернізації виробництва та застосування нових технологій частину людей звільняють. Те саме відбувається й під час ліквідації виробництв. Унаслідок сезонності праці в деяких галузях трапляється сезонне безробіття, зокрема в сільському господарстві, сфері туризму. Інколи відбувається скорочення працюючих через монополізацію виробництва — витіснення дрібних підприємств великими. Ознакою глибокої економічної кризи є так зване застійне безробіття, коли частина працездатного населення живе випадковими заробітками.

Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство — персонал. Зростають ризик соціального напруження, рівень злочинності, додаткові витрати з бюджету на підтримку безробітних.

Безробіття вважають, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого — значним суспільним лихом. Усі країни світу докладають зусилля для подолання безробіття, але людній ще не вдалося ліквідувати його цілком. Узагалі експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчим часом у середньому в світі рівень безробіття досягне 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна. У більшості країн Африки він вже нині становить близько 25 %.

Наслідки безробіття в Україні дуже вражаючі. Через безробіття виїхало за кордон на заробітки 7 млн наших співвітчизників, що становить понад 15 % українського населення. При цьому серед емігрантів 67% становлять чоловіки, а 33% — жінки. Через занепад сільського господарства близько 2 млн селян живуть лише за рахунок присадибного господарства. Частина людей мають тимчасові підробітки. Понад 2 млн осіб мають неповне навантаження (неповний робочий день чи неповний тиждень). Нині найвищий рівень офіційного безробіття характерний для західних областей України: Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття існують у Києві та в Одеській області.

Для розв’язання проблеми зайнятості необхідно створювати нові робочі місця, залучати безробітних до здобуття нових професій. Має існувати державна допомога щодо створення для непрацюючих приватних підприємств. Розв’язання проблеми безробіття безпосередньо пов’язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого та середнього бізнесу.

Зміст