Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

ТЕМА 3. ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

Конспект № 52

Етнічний склад населення світу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки.

Учень/учениця:

• називає найпоширеніші мовні сім’ї;

• розуміє поняття «раса», «нація», «мовна сім’я»;

• показує на карті та називає однонаціональні й багатонаціональні країни;

• знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує етнічний склад населення окремих країн;

• характеризує національний склад населення країн світу за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів;

• оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших рас, національностей.

Етнічні групи людей. Сучасний національний склад населення світу є результатом тривалого історичного розвитку. Наука, що вивчає культуру, побут, походження та розселення народів, має назву етнографія (з грецької етнос — плем’я, народ і графос — пишу).

Слід розрізняти поняття: етнос, нація та народ.

Етнічні групи людей

Етнос — група людей, що історично склалася на певній території і має свої мову, культуру, особливості менталітету. Під менталітетом (від латинського mental — розум) розуміють систему переконань, уявлень і поглядів людей, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Він передбачає набір духовних цінностей людей, які проявляються у їх поведінці.

Найпершою формою етносу, що історично сформувалася, було плем’я. Воно складалося з кількох родів, споріднених кровними ознаками. Нині племен лишилося мало. Вони ще є в Амазонії, деяких країнах Африки, Океанії, Азії.

Із часом виникали міжплемінні господарські та культурні зв’язки, що вело до поступового змішування племен. Кровна спорідненість замінялася територіальною спільністю проживання. Так виникла нова форма етносу — народність. Вона складалася з близьких за походженням і мовою племен. Під час формування народностей мова одного з племен ставала спільною для всіх. Разом із цим формується спільність території, культури та господарської діяльності.

Народність — мовна, територіальна, культурна й економічна спільнота людей. Проте ці спільні ознаки ще досить нестійкі. Тому народності, особливо нечисельні, часто зливаються з іншими народностями або націями. У сучасному світі народності не мають своєї державності. В Європі першими народностями були давньоеллінська, давньоруська, польська, давньонімецька, північнофранцузька, провансальська й інші.

Коли спільні риси мови, культури, єдність території набувають стійкого характеру, народність перетворюється на етнічну націю — останню форму етносу. Для людей, які належать до однієї нації, притаманні сталі спільні ознаки. Насамперед це мова. Але з міграціями й освоєнням європейцями світу нині чимало націй використовують одну мову. Більш стабільною ознакою нації є культура, яку поділяють на матеріальну та духовну. До матеріальної культури належать тип житла, національний одяг і національна кухня. В наш час тип житла у зв’язку з урбанізацією набуває загальносвітових ознак. Національний одяг носять найчастіше на свята й урочистості. Найбільш стійкою залишається національна кухня. До духовної культури належать свята, обряди, мистецтво, релігія. Вони найбільш дбайливо зберігаються нацією, визначають її ідентичність. Також нація має етнічні землі, на яких вона сформувалася, та характерні для неї історичні види господарської діяльності. Говорять навіть про певні риси характеру та менталітету, притаманні націям.

Ознаки нації

Отже, етнічна нація (від латинського nation — народ) — історична спільнота людей, яка склалася в ході формування єдиної для неї літературної мови, особливостей культури, території та видів господарської діяльності.

Кожна людина усвідомлює себе представником певної нації. Тоді говорять про її національність. Національність — термін, який визначає приналежність людини до певної нації або народності.

Для етнічної нації важлива спільність походження людей на генетичному рівні, яку розглядають у двох напрямах: походження від поколінь, які мешкали на певній території, та від людей, що говорять певною мовою. Але через історичні події, тривалі контакти представників різних націй між собою, мішані шлюби нині складно говорити про етнічну чистоту нації. Живучи поряд із представниками інших націй, люди піддаються асиміляції, засвоюючи іншу мову та культуру. Тому нині виникло поняття політична нація або народ. Наприклад, для України у цьому розумінні українцями є всі громадяни держави, незалежно від їх етнічного походження.

Політична нація (народ) — все населення певної країни. Більшість учених вважає, що в сучасному світі існує від 2 до 4 тисяч націй і народностей: від найдрібніших, чисельність яких становить десятки чи сотні осіб, до найбільших — понад 100 млн осіб. Великою вважається нація, якщо в ній налічується понад 1 млн осіб. Таких націй відомо близько 310. Разом вони становлять 95,7 % всього населення планети. Українці за кількістю представників посідають 22-е місце серед націй. Їх у світі близько 45 млн, зокрема на території України їх проживає 35 млн.

До найбільших за чисельністю націй, у кожній з яких налічується понад 100 млн осіб, належать китайці (понад 1 млрд осіб), хіндустанці (понад 220 млн осіб), американці США (близько 200 млн осіб), бенгальці (близько 180 млн осіб), росіяни (близько 150 млн осіб), бразильці (близько 140 млн осіб) та японці (близько 130 млн осіб).

Національний склад населення країн. За національним складом населення виділяють три типи держав: однонаціональні, двонаціональні та багатонаціональні.

Однонаціональними вважаються країни, в яких понад 90 % становлять представники однієї нації. До них належить більшість держав Європи, Латинської Америки, Австралії, арабські країни Аравійського півострова та Північної Африки.

Двонаціональні — це країни, в яких абсолютну більшість становлять дві нації. До цього типу відносять Канаду (де переважають англоканадці та франкоканадці), Бельгію (у якій живуть фламандці та валлони), Кіпр (в якому є греки-кіпріоти та турки-кіпріоти) й деякі інші країни.

Найбільше в світі країн багатонаціональних. Такі держави переважають в Азії та Африці (крім північної частини). Перше місце в світі за цим показником посідає Індія, в якій проживає понад 150 націй і народностей. Майже стільки ж їх в Індонезії. Багатонаціональною державою є США. У Європі такими країнами є Швейцарія, Велика Британія, Іспанія, Боснія та Герцеговина, Україна, Молдова. Саме в країнах із багатонаціональним складом населення часто загострюються міжетнічні суперечності. Завдяки всебічному сприянню розвитку мов і культури всіх народів, що мешкають на території нашої держави, Україні вдається уникнути конфліктів на національному підґрунті.

Національний склад населення країн

Мови народів світу. Надії та народності об’єднують у споріднені групи, що дає можливість простежити їх походження. Найважливішою для цього ознакою є мова. Загальна кількість мов становить 5-7 тисяч. Із розвитком зв’язків між народами та міграційними процесами кількість живих мов неухильно скорочується. У наш час, за даними організації ЮНЕСКО, відомо понад 400 мов, які вважаються зникаючими, в тому числі в Європі — близько 50. Найбільшою є загроза мовам народностей, які не мають писемності, малих націй і націй, що не мають державності. Якщо мову вивчає менше 70% дітей, вона вважається зникаючою. На думку фахівців, більше половини нині існуючих мов вийде з ужитку до середини XXI ст.

Мови світового значення

Ранг	Мова	Число носіїв мови, млн осіб
		рідна мова	друга мова	усього носіїв
1	Китайська	1200	до 300	до 1500
2	Англійська	500	до 1000	до 1500
3	Іспанська	425	до 125	до 550
4	Арабська	300	до 120	до 420
5	Російська	160	до 100	до 260
6	Португальська	230	до 30	до 260
7	Німецька	120	до 80	до 200
8	Французька	75	до 195	до 270

Здебільшого кожній нації та народності притаманна своя мова. Проте мов значно більше, ніж націй. Частими є й випадки, коли однією мовою говорять кілька народів.

Найбільш поширених мов 40. Ними говорять близько 2/3 населення світу. Найпоширенішою мовою в світі є китайська. Окрім Китаю, вона є державною мовою Тайваню та однією з державних мов Сінгапуру. В Європі найбільш уживана німецька мова. Вона є єдиною державною мовою у Німеччині, Австрії та Ліхтенштейні, а також однією з державних у Швейцарії, Люксембургу, Бельгії.

У наш час зростає роль офіційних (державних) мов. Вони є засобом міжнаціонального спілкування, мовами офіційних документів. Часто ними користуються люди, які рідною вважають іншу мову. Зокрема, це явище характерне для Африки, де після періоду колоніалізму залишилися мови країн-метрополій. Наприклад, у цьому регіоні французька є офіційною мовою в 21 державі, англійська — у 19, португальська — у 5, іспанська — в 1. Сучасними мовами світового значення вважають вісім мов: китайську, англійську, іспанську, арабську, російську, португальську, німецьку, французьку. Ці мови найчастіше використовуються для міждержавного спілкування, та кількість людей, які володіють ними, є найбільшою.

Найпоширеніші мови світу (за кількістю осіб, які вважають мову рідною)

Мовні сім’ї. Близькі за походженням, граматикою, словниковим запасом мови об’єднують у великі мовні сім’ї. До них належать мови, які мають не менше 15 % подібних слів, які часто вживаються під час спілкування. Фахівці-лінгвісти виділяють близько 420 мовних сімей. Найвідоміших серед них близько 20. Вони поділяються на мовні гілки, а ті в свою чергу — на мовні групи. Існує також близько 100 мов, які не можна віднести до жодної з сімей. Процес формування мовних сімей тісно пов’язаний із розселенням людей. Тому сусідні нації мають часто подібні мови.

Найпоширенішою є індоєвропейська мовна сім'я. Індоєвропейськими мовами говорять 45,2% населення світу. Вона об’єднує понад 150 мов. На думку вчених, усі індоєвропейські мови походять від єдиної праіндоєвропейської мови, носії якої жили 5-6 тисяч років тому. Місцем зародження цієї мови вважають степові райони на межі Європи й Азії. У межах індоєвропейської мовної сім’ї виділяють майже 20 мовних груп, об’єднаних у сім гілок. В Європі найбільші з них германська, італійська, балто-слов’янська, кельтська, в Азії — арійська. Внаслідок колонізації європейцями світу мови цієї сім’ї нині представлені на всіх заселених материках.

Українською мовою в світі говорять 47 млн осіб (XXII місце в світі за поширенням серед мов), серед яких рідною її вважає 37 млн. Окрім України вона поширена в країнах Європи, Азії, Америки. В Україні українська мова є єдиною державною мовою. В країнах Європи (Польщі, Словаччині, Молдові, Румунії, Сербії, Хорватії, Боснії та Герцеговині), у яких українці розселені компактно, українська мова має статус мови національної меншини, або регіональної мови. За своїм походженням українська мова належить до балто-слов’янської гілки, слов’янської групи, східнослов’янської підгрупи.

Другою за поширенням є китайсько-тибетська (сино-тибетська) мовна сім’я. Її мовами говорять 22,9% населення Землі. Вона об’єднує близько 300 мов, поширених у Східній, Центральній і Південно-Східній Азії. Найбільшими мовними групами цієї сім’ї Є китайська й тибето-бірманська. Перша з них містить китайську мову з її кількома діалектами. Друга — об’єднує численні мови народів М’янми та західної частини Китаю.

Найбільші мовні сім’ї

Мовні сім’ї (≈420)
Індоєвропейська сім’я
1. Германська гілка 1.1. Англійська група: англійська, шотландська 1.2. Фризька група: фризькі мови 1.3. Південнонімецька група: німецька, нижньонімецька, голландська, бурська, ідиш 1.4. Північнонімецька (скандинавська) група: 1.4.1. Острівна підгрупа: ісландська, фарерська 1.4.2. Континентальна підгрупа: датська, норвезька, швецька 2. Італійська гілка 2.1. Романська група: 2.1.1. Балкано-романська підгрупа: румунська, молдавська 2.1.2. Галло-романська підгрупа: французька, норманська, англо-норманська 2.1.3. Окситано-романська підгрупа: каталонська, провансальська 2.1.4. Італо-романська підгрупа: італійська з багатьма діалектами, корсиканська, сардинська 2.1.5. Ретороманська підгрупа: ретороманська, фріульска, ладинська	3. Балто-слов’янська гілка 3.1. Слов’янська група: • південнослов’янські мови: 3.1.1. Південно-східна підгрупа: болгарська, македонська, старослов’янська 3.1.2. Південно-західна підгрупа: словенська, сербська, чорногорська, боснійська, хорватська; • західнослов’янські мови: польська, чеська, словацька, кашубська, сілезька й інші • східнослов’янські мови: російська, українська, білоруська, давньоруська 3.2. Балтійська група: литовська, латвійська, латгальська, пруська 4. Кельтська гілка: ірландська, гельська, менська, валлійська, бретонська та інші 5. Палеобалканська гілка 5.1. Іллірійська група: албанська 6. Греко-фрігійсько-вірменська гілка 6.1. Вірменська група: вірменська, давньовірменська 6.2. Грецька група: новогрецька, давньогрецька, давньомакедонська 7. Арійська гілка 7.1. Індоарійська група: гінді, бенгальська, ассамська, пенджабська й інші мови народів Південної Азії, циганська мова 7.2. Іранська група: осетинська, пушту, курдська, фарсі, таджицька й інші мови
Китайсько-тибетська сім’я
1. Китайська група: китайська мова з її кількома діалектами 2. Тибето-бірманська група: мови народів М’янми та західної частини Китаю Алтайська сім’я 1. Тюркська гілка: чуваська, киргизька, узбецька, уйгурська, казахська, каракалпацька, башкирська, татарська, кримськотатарська, караїмська, азербайджанська, гагаузька, турецька, туркменська, тувинська, хакаська й інші 2. Монгольська гілка: монгольська, бурятська, калмицька й інші 3. Тунгусо-маньчжурська гілка: евенкська, евенкійська, нанайська, маньчжурська й інші 4. Корейська гілка: корейська з двома офіційними діалектами 5. Японо-рюкюська гілка: японська з п’ятьма діалектами та мови островів Рюкю	Уральська сім’я 1. Фінно-угорська гілка 1.1. Прибалто-фінська група: фінська, карельська, естонська й інші 1.2. Волзька група: мордовська, марійська 1.3. Пермська група: удмуртський, три мови комі 1.4. Угорська група: угорська, хантийська, мансійська 1.5. Саамська група: кілька мов саамі 2. Самодійська гілка: ненецька й інші.

Народи Південно-Західної, Центральної, Північно-Східної Азії говорять мовами алтайської мовної сім’ї. Ці мови походять від давньої праалтайської мови, яка зародилася на півдні Сибіру й у горах Алтаю. Нині ця мовна сім’я об’єднує близько 60 мов. В її межах найбільшими гілками є тюркська (турецька, казахська, узбецька, татарська, азербайджанська й інші мови) та монгольська (монгольська, бурятська, калмицька мови).

Уральська мовна сім’я складається приблизно із 20 мов. Зародилася прауральська мова у південних околицях Уральських гір. Корінні народи Уралу та Поволжя в Росії говорять мовами фінно-угорської гілки цієї мовної сім’ї: мордва, удмурти, марійці й інші. Частина їх предків у IX ст. переселилися в Центральну та Північну Європу. Так сформувалися, зокрема угорська, фінська, естонська мови.

Народи Тропічної Африки, що живуть на південь від Сахари, говорять понад 200 мовами нігеро-конголезької мовної макросім’ї, яка складається з багатьох окремих сімей. Одна з найпоширеніших у світі мов — арабська належить до афразійської макросім’ї. Нею говорять на півночі Африки й Аравійському півострові.