Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

Конспект № 50

Міські та сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• розуміє поняття «місто», «світове місто», «село»;

• показує на карті і називає найбільші світові міста, найбільші міста в Україні;

• знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях;

• розрізняє міські та сільські населені пункти, типи міст за людністю і функціями;

• оцінює важливість знань про особливості розселення населення.

Типи поселень. Результатом розселення людей є мережа населених пунктів (поселень) — вся сукупність населених пунктів, розташованих на будь-якій території. Розрізняють два типи поселень: міські та сільські. За даними статистики нині 51 % населення світу проживає в міських поселеннях, а 49 % — у сільських. Виявляється, не завжди легко провести межу між містом і селом. Чим же вони відрізняються одне від одного? Які критерії покласти в основу поділу поселень на села і міста?

Типи поселень

Здавалося б, найважливішим критерієм могла б стати кількість населення. Проте єдиних критеріїв у світі щодо людності міст немає. Наприклад, у Скандинавських країнах, Данії, Ісландії містом вважають поселення, де проживає понад 200 жителів, у Канаді й Австралії — понад 1 тис. осіб, у США — понад 2,5 тис. осіб, у Китаї — понад 3 осіб, в Україні — понад 10 тис. осіб, у Росії — понад 12 тис. осіб, в Японії — понад 30 тис. осіб. На рівні ООН було зроблено спроби встановити єдиний, спільний для всіх країн критерій для визначення статусу міста — не менше 20 тис. осіб. Але при цьому кількість міст світу одразу зменшилася б на чверть. Тоді було вирішено вести облік міст за даними кожної держави.

Тому головною ознакою, що відрізняє міське поселення від сільського, є характер зайнятості населення. Міським є поселення, де більша частина людей працює в промисловості та сфері послуг, сільським — у сільському господарстві.

Міські поселення. У наш час розміщення людей дедалі більше визначається географією міст. Нині у містах живе понад половина усього населення планети. Сільське населення переважає лише в Африці й Азії. В інших частинах світу переважають міські жителі.

Місто — тип поселення, понад 85 % жителів якого зайняті у сфері послуг і промисловості. Зазвичай місто характеризується значною кількістю населення та великою його густотою. У місті зосереджено чимало видів господарської діяльності: наука, освіта, культура, інформація, банківська справа, транспорт, промисловість, будівництво й інші. Усе це, поєднане інженерною та соціальною інфраструктурою (сферою обслуговування, необхідною для функціонування міста), зумовило формування особливого міського способу життя. Кожне сучасне місто має певні особливості внутрішньої організації. У ньому наявні квартали будинків, часто міські райони. Є центральна частина, промислові зони, в сучасний період — бізнес-сіті. Розвинена інфраструктура: дорожні мережі, вулиці з тротуарами, алеї, пішохідні зони, громадський транспорт. Присутнє централізоване водопостачання, газопостачання, електрика, каналізація, телекомунікації, підприємства з утилізації відходів. Місто є єдиною адміністративною одиницею країни.

Нині у світі нараховується понад 2,5 млн міст. Вони розрізняються за кількістю населення (людністю) та функціями.

За кількістю жителів міста поділяють на кілька груп. Малим у більшості країн вважається місто з кількістю жителів до 20 тис. осіб, середнім — 20—100 тис. осіб, великим — 100-500 тис. осіб, надвеликим — 500 тис. — 1 млн осіб, містом-мільйонником — понад 1 млн осіб, містом-мультимільйонником — понад 5 млн осіб.

Перші в історії міста були центрами торгівлі, ремесла, військовими укріпленнями, центрами адміністративної влади. Із розвитком суспільства роль міст значно розширилася. Вони стали транспортними вузлами, культурними, освітніми, курортними центрами. Тепер міста класифікують за їх функціями, тобто основною роллю, яку вони відіграють у господарстві країни.

Великі міста часто е багатофункціональними, виконують одразу кілька функцій як у виробничій сфері, так і в сфері послуг. Останні десятиріччя серед функцій найбільших міст зростає роль саме невиробничої сфери: науки, освіти, культури, фінансового та юридичного обслуговування, реклами, побутових послуг тощо. Наприклад, у Нью-Йорку в сфері послуг працює понад 4/5 усього економічно активного населення, у Лос-Анджелесі та Чикаго — понад 3/4.

Є й вузькоспеціалізовані міста, основою для розвитку господарства яких стала одна галузь виробничої або невиробничої сфери. Виділяють міста з такими функціями: промислові (наприклад, Детройт в США), транспортні (Суец в Єгипті), політико-адміністративні (так звані «штучні столиці» — міста, що були спеціально збудовані як адміністративні центри і не виконують інших функцій: Канберра, Оттава, Вашингтон, Бразиліа), наукові й освітні (Оксфорд і Кембридж у Великій Британії, Гейдельберг у Німеччині), курортно-оздоровчі (Ніцца у Франції, Маямі в США), військові (Гібралтар), релігійні (Мекка та Медина в Саудівській Аравії).

Світові міста. В світі є такі міста, які відіграють важливу роль не лише у житті країни, але й економічному та політичному житті усього світу. їх називають світовими (глобальними) містами, або альфа-містами.

Світове місто — це місто, яке вважається важливим елементом світової економічної системи, що здійснює значний політичний, економічний і культурний Вплив на ключові регіони Землі. Уперше термін «світове місто» було використано на початку 1990-х рр. стосовно Лондона, Нью-Йорка і Токіо. Це не завжди столиця країни. Такі міста вирізняються проведенням там міжнародних зустрічей, наявністю штаб-квартир міжнародних організацій, високою кількістю проведених бізнес-зустрічей. Такі міста мають чимало особливостей, які вирізняють їх з-поміж інших міст. Наприклад, Шанхай (24,2 млн осіб), Карачі (23,5 млн осіб), Пекін (21,2 млн осіб) вирізняються найбільшою в світі кількістю населення; Токіо, Осака, Москва — високою «вартістю» життя; Дубай, Маямі, Амстердам — кількістю іноземців; Токіо, Москва, Сеул — пасажиропотоком метрополітену; Шанхай, Лондон, Нью-Йорк — довжиною метрополітену; Атланта, Пекін, Лондон — потоком авіапасажирів; Москва, Нью-Йорк, Лондон — кількістю мільярдерів; Токіо, Нью-Йорк, Лос-Анджелес — виробництвом товарів і послуг.

Двадцять перших світових міст

Місце	Місто	Країна	Тип
1	Лондон	Велика Британія	Альфа++
2	Нью-Йорк	США	Альфа++
3	Сянган (Гонконг)	Китай	Альфа+
4	Париж	Франція	Альфа+
5	Сінгапур	Сінгапур	Альфа+
6	Токіо	Японія	Альфа+
7	Шанхай	Китай	Альфа+
8	Чикаго	США	Альфа+
9	Дубай	ОАЕ	Альфа+
10	Сідней	Австралія	Альфа+
11	Мілан	Італія	Альфа
12	Пекін	Китай	Альфа
13	Торонто	Канада	Альфа
14	Сан-Паулу	Бразилія	Альфа
15	Мадрид	Іспанія	Альфа
16	Мумбаї	Індія	Альфа
17	Лос-Анджелес	США	Альфа
18	Москва	Росія	Альфа
19	Франкфурт-на-Майні	Німеччина	Альфа
20	Мехіко	Мексика	Альфа

Нині складено перелік зі 173 світових міст. Найбільше їх знаходиться на території США, Європейського Союзу, Індії та Китаю. За значенням ці міста умовно поділяють на три типи: альфа (44 міста), бета (63 міста) та гама (110 міст). Рейтинг світових міст очолюють Лондон і Нью-Йорк. їх відносять до типу альфа++. Серед українських міст до групи світових належить лише Київ, який посідає 70-е місце та віднесений до типу бета.

Сільські поселення. До сільських поселень відносять усі населені пункти, що не мають міського статусу. Порівняно з містами, вони виконують переважно одну функцію — сільськогосподарську та мають значно меншу чисельність населення.

Сільські поселення надзвичайно різноманітні й багато в чому залежать від природних умов, соціально-економічного середовища та форм власності на землю. Переважають три основні форми сільських поселень: групова, розсіяна (фермерська), кочова. Перші дві форми історично склалися на територіях, де було характерне осіле населення, що займалося землеробством.

Групова форма характерна для країн, де зберігається, общинне землекористування або переважають великі кооперативні господарства. За такої форми великі села поєднані з хуторами (малими населеними пунктами, що складаються з кількох домогосподарств). Вони характерні, зокрема, для ряду країн Європи, Африки, а також Росії, Японії, Китаю.

Розсіяна (фермерська) форма поселень характерна переважно для країн із високим рівнем розвитку сільського господарства, зокрема США, Канада, Австралія, Велика Британія. Там люди мають великі наділи землі або їх орендують й живуть на значній відстані одне від одного.

Кочова форма сільських поселень сформувалася внаслідок давніх форм господарювання народів: пасовищне тваринництво, полювання, збирання дарів природи. Вона притаманна переважно пустельним, степовим, саванним ландшафтам та екваторіальним і тропічним лісам. Зокрема, кочова форма сільського розселення існує в Монголії, в Саудівській Аравії, Ірані, у племен Екваторіальної Африки й Амазонії.

Сільські населені пункти кількісно значно переважають міські. Але темпи їх зростання поступаються містам, а у деяких регіонах світу навіть скорочується чисельність селян. Наприклад, у розвинених країнах Європи їх частка становить усього від 2 до 9 % населення країн.

Типи поселень в Україні. У результаті розселення людей в Україні склалася своя мережа населених пунктів. За даними статистики, нині 68,7 % населення України проживає в міських поселеннях, а 31,3 % — у сільських. В Україні існує 1345 міських поселень. Найбільша частка міських жителів характерна для промислових областей: Донецької (90,6 %), Луганської (86,8 %), Дніпропетровської (83,5 %). Найменша — для західних областей: Закарпатської (36,8 %), Чернівецької (42,3 %), Івано-Франківської (43,1 %), Тернопільської (44 %), Рівненської (47,4 %), Вінницької (50 %).

Типи поселень в Україні

Поняття «місто» в Україні пов’язують з магдебурзьким правом — однією з найпоширеніших правових систем міського самоврядування в Європі в епоху Середньовіччя. Сформувалося у німецькому місті Магдебург 1235 р. Завдяки йому були створенні міські ради — органи міського самоврядування, що не мали аналогів у селах. На Русі Магдебурзьке право з’явилося з німецькими колоністами. Згодом права самоврядування набули міста Львів, Луцьк, Галич, Київ та інші.

Нині в Україні статус міста може одержати населений пункт лише за окремим законом Верховної Ради. Головною ознакою міста є характер зайнятості населення. Іншим критерієм — кількість населення. В Україні це не менше 10 тис. осіб. Хоча є й винятки. Берестечко (у Волинській області) й Угнів (на Львівщині) мають відповідно менше 4 тис. та дещо більше 1 тис. жителів, але за характером зайнятості населення та роллю у культурному житті країни мають статус міста. Міста Прип’ять і Чорнобиль взагалі не мають постійного населення.

До міських в Україні відносять два типи поселень — міста та селища міського типу (смт). Нині в Україні існує 460 міст. Найбільше міст у Донецькій області (52), Львівській (44), Луганській (37) областях. Найменше — у Херсонській (9) і Миколаївській (9).

В Україні переважають за кількістю малі та середні міста. Великих міст (із населенням 100-500 тис. осіб) — 37. Існує 6 надвеликих (500 тис. — 1 млн осіб) міст: Одеса (993,2 тис. осіб), Дніпро (Дніпропетровськ) (979 тис. осіб), Запоріжжя: (753 тис. осіб), Донецьк (750 тис. осіб), Львів (721,1 тис. осіб), Кривий Ріг (645,7 тис. осіб). У період з 2001 до 2015 рр. кількість міст-мільйонників скоротилося з п’яти до двох. Нині до них належать Київ (2,86 млн осіб) і Харків (1,43 млн осіб).

Обласні центри та ряд великих міст України є багатофункціональними. Інші міста — вузькоспеціалізовані. Виділяють міста з такими функціями: багатогалузеві промислові (наприклад, Запоріжжя, Кривий Ріг), вузькоспеціалізовані промислові (Шостка), транспортні (Чорноморськ, Жмеринка), курортно-оздоровчі (Ялта, Трускавець, Миргород), військові (Севастополь, Остер), релігійні (Почаїв).

Селища міського типу (смт) — це також міські поселення, оскільки більшість їх жителів зайняті у промисловості та сфері послуг, але кількість населення менша: від 2 до 10 тис. осіб. Селищ міського типу в Україні 885. Найбільше їх у промислових східних областях: Донецькій (131), Луганській (109), Харківській (61). Найменша — у Чернівецькій (8), Черкаській (15) та Рівненській (16).

Кількість населення великих міст України (2015 р.)

№	Назва міста		Кількість населення	Адміністративна одиниця
1	Київ		2 857 403	Місто центрального підпорядкування
2	Харків		1 432 813	Обласний центр
3	Одеса		993 200	Обласний центр
4	Дніпро (Дніпропетровськ)		979 046	Обласний центр
5	Запоріжжя		753 000	Обласний центр
6	Донецьк*		750 000	Обласний центр
7	Львів		721 100	Обласний центр
8	Кривий Ріг		645 733	Дніпропетровська область
9	Миколаїв		490 093	Обласний центр
10	Маріуполь		480 406	Місто Донецької області
11	Луганськ*		417 990	Обласний центр
12	Вінниця		370 630	Обласний центр
13	Макіївка*		348 171	Місто Донецької області
14	Севастополь*		344 853	Місто центрального підпорядкування
15	Сімферополь*		338 319	Столиця Автономної Республіки Крим
16	Херсон		292 681	Обласний центр
17	Чернігів		288 794	Обласний центр
18	Полтава		287 796	Обласний центр
19	Черкаси		282 091	Обласний центр
20	Житомир		268 613	Обласний центр
21	Суми		267 699	Обласний центр
22	Хмельницький		265 016	Обласний центр
23	Чернівці		260 576	Обласний центр
24	Горлівка*		250 991	Місто Донецької області
25	Рівне		246 121	Обласний центр
26	Кам’янське (Дніпродзержинськ)		240 028	Місто Дніпропетровської області
27	Кропивницький (Кіровоград)		229 020	Обласний центр

Продовження таблиці

№	Назва міста	Кількість населення	Адміністративна одиниця
28	Івано-Франківськ	225 951	Обласний центр
29	Кременчук	224 112	Місто Полтавської області
30	Тернопіль	216 414	Обласний центр
31	Луцьк	214 046	Обласний центр
32	Біла Церква	207112	Місто Київської області
33	Краматорськ	196 242	Місто Донецької області
34	Мелітополь	156 447	Місто Запорізької області
35	Керч*	144 300	Місто в АР Крим
36	Слов’янськ	136 883	Місто Донецької області
37	Сєверодонецьк	119 308	Місто Луганської області
38	Нікополь	116 753	Місто Дніпропетровської області
39	Ужгород	115 454	Обласний центр
40	Бердянськ	115 026	Місто Запорізької області
41	Алчевськ*	109 772	Місто Луганської області
42	Павлоград	109 247	Місто Дніпропетровської області
43	Євпаторія*	107 040	Місто в АР Крим
44	Лисичанськ	103 459	Місто Луганської області
45	Кам’янець-Подільський	102 254	Місто Хмельницької області

* Міста, які фактично не підконтрольні Україні.

У нашій країні існує 28 388 сіл. Для України притаманна групова форма сільських поселень — з великими селами у поєднанні з хуторами. Особливості географічного положення, природних умов і ресурсів, особливостей історичного розвитку зумовили неабиякі відмінності у розмірах сільських поселень.

Наприклад, на Поліссі переважають малі села із населенням 200-500 осіб. Вони розташовані на підвищених вододілах річок. Переважають одновуличні села. Такий тип сільського розселення називають вододільним, оскільки люди селяться далеко від берегів річок, на вододілах, де знаходяться дреновані сухі місця. Іноді на Поліссі трапляється хуторський тип розселення з невеликою кількістю садиб.

У лісостеповій і степовій смузі сформувалися великі села з населенням 500-1500 осіб. У лісостепу села поширені у долинах річок та ярах, в степу — у балках, близько до рівня ґрунтових вод. Це дає можливість легше копати криниці, створювати ставки, краще використовувати талі та дощові води. Такий тип розселення називають долинно-яружним. Села там часто мають форму правильної шахівниці.

У Карпатах люди живуть на міжгірських улоговинах, долинах річок, як правило, не вище 800 м над рівнем моря. Такий тип поселень називають гірсько-долинним.

Нині сільське населення страждає від гострих соціально-економічних проблем, що ставить його на межу вимирання. В результаті прорахунків щодо реформування сільського господарства селяни втратили роботу. Злидні та безробіття, занепад соціальної сфери (відсутність якісної освіти, дошкільних і культурних закладів) примусили молодь залишати села. «Старіння нації» призводить до погіршення демографічної ситуації та вимирання українських сіл. Без економічних реформ, залучення населення до виробництва, створення умов для молоді щодо роботи та проживання у сільській місцевості ці проблеми подолати неможливо.