Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
Конспект № 46
Природний рух населення світу та України
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає кількість населення світу, найбільших за його кількістю країн, України;
• розуміє поняття «природний рух населення», «демографічний вибух», «демографічна криза», «демографічна політика»;
• визначає показники народжуваності, смертності, природного руху, окремих вікових груп у структурі населення країни (регіону);
• показує на карті та називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю населення, природним приростом;
• знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує населення світу й окремих країн, України та її областей;
• пояснює демографічну ситуацію, що склалася в різних регіонах України;
• характеризує демографічні показники населення країни за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів;
• оцінює важливість знань про демографічні процеси в Україні й країнах світу.
Природний рух населення світу. Зміна кількості населення, в першу чергу, відбувається за рахунок біологічних процесів: народжуваності, смертності та, як їх наслідок, природного приросту.
На показники природного руху населення впливають три основні групи причин: біологічні, соціальні й історичні.
Біологічні чинники були визначальними у характері відтворення населення з давніх-давен до XVIII ст. При цьому рівні народжуваності та смертності були дуже високими і, як результат, низький природний приріст.
Пізніше на, перший план вийшли соціальні причини, які визначали матеріальні умови життя. До них належать: рівень розвитку медицини, санітарно-гігієнічні норми праці та побуту, національні та релігійні традиції, рівень добробуту родини, ступінь залучення жінки до суспільного життя, зростання частки міського населення тощо. Усі ці причини вилинули спочатку на зниження рівня смертності, що призвело до «демографічного вибуху». А від початку XX ст. вони суттєво знизили й рівень народжуваності у розвинених країнах, що викликало демографічну кризу.
Серед головних історичних причин, які впливають на природний рух населення, є війни, голодомори, революції, екологічні негаразди. З ними пов’язані не лише прямі втрати населення, але й побічні, тобто ненародження дітей через загибель чи важкі хвороби дорослих людей. Протягом ХХ-ХХІ ст. вплив цих чинників постійно зростає.
Два типи відтворення населення. Залежно від переважання впливу тих чи інших причин на природний рух населення у світі склалося два основних типи відтворення населення, що є характерними для різних типів країн.
Для першого (звуженого) типу відтворення населення притаманні низькі та дуже низькі показники народжуваності (10-16 осіб/тис.) і невисокої смертності (9—12 осіб/тис.), тому й низький природний приріст (1-7 осіб/тис.). Такий тип відтворення здебільшого відповідає високорозвиненим країнам світу. Він спостерігається у Європі, Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Японії. Низький рівень народжуваності тут пов’язують із зростанням ролі жінки у суспільному житті, відсутністю ранніх шлюбів, підвищенням рівня культури суспільства, поширенням міського способу життя, «подорожчанням дитини», тобто збільшенням витрат на її утримання й освіту. На природний приріст населення тут також вплинули екологічні чинники, що ведуть до зростання спадкових хвороб і дитячої смертності.
Перший тип відтворення є також характерним для більшості європейських країн із перехідною економікою, в тому числі й для України. Головним чинником цього є економічна криза і, як наслідок, досить низький рівень матеріального забезпечення родин.
З першим типом відтворення населення пов’язано чимало проблем. Серед них — «старіння нації». Тривалість життя у цих країнах є високою. Найвищі її середні показники демонструють Японія (84 роки), Австралія (83 роки), Швейцарія (83 роки), Італія (83 роки), Канада (82 роки), Франція (82 роки), Велика Британія (81 рік), Німеччина (81 рік), США (79 років). Хоча вчені вважають, що середня видова тривалість людського життя може сягати 110-140 років.
В Україні середня тривалість життя становить 69 років: для чоловіків — 63,8 роки, для жінок — 74,9 роки.
«Старіння нації» викликає зменшення частки працездатного населення, посилює тиск на медичні та соціальні установи, важким тягарем податків лягає на їхні плечі, а також призводить до подальшого зниження природного приросту населення.
У деяких країнах Європи спостерігається явище депопуляції, коли рівень смертності є вищим за народжуваність. При цьому від’ємний природний приріст поступово призводить до вимирання населення. Цим явищем охоплено 24 європейські країни. До цієї групи потрапили деякі високорозвинені країни, наприклад Німеччина (-2,8 %о), Австрія (-1,6 %о), Італія (-1,2 %о), Фінляндія (-0,2 %о). Тут явище депопуляції пояснюють високою часткою літніх людей, значною зайнятістю чоловіків і жінок у виробництві, чималим відсотком розлучень, наслідками Другої світової війни. Із 90-х рр. XX ст. депопуляція почала поширюватися у країнах з перехідною економікою, наприклад: у Болгарії (-5,3 %о), Сербії (-4,6 %о), Латвії (-3,8 %о), Угорщині (-3,5 %о), Естонії (-3,4 %о). Депопуляція спостерігається і в одній країні Азії — Японії (-1,3 %о).
Депопуляція притаманна і демографічній ситуації в Україні. Наприклад, 2015 р. в нашій державі рівень народжуваності становив 9,6 %о, смертність — 13,9 %о. Таким чином, природний приріст становив -4,3 %о.
2015 р.: 9,3 осіб/тис. Н. — 15,0 осіб/тис. С = —5,7 осіб/тис. П. П.
Графік зміни показників природного руху населення України в 1965-2015 р.
У сільській місцевості депопуляція йде ще більшими темпами через відплив молоді до міст. Це призводить до вимирання сіл. Щотижня в Україні зникає одне село.
Другий (розширений) тип відтворення населення характерний для країн, які розвиваються, й азіатських країн із перехідною економікою. Тому він поширений в Африці, Азії, Латинській Америці, Океанії. Це саме ті регіони світу, що зазнали «демографічного вибуху» у XX ст. Для цього типу відтворення населення притаманні високі та дуже високі показники народжуваності (29-50 %о) і відносно низька смертність (7-12 %о). Це спричиняє високий природний приріст (18-30 %о). Найвищим природним приростом у світі вирізняються африканські країни: Нігер (33,4 %о), Уганда (33,2 %о), Малаві (33,1 %о).
Місце України серед інших країн Європи за показником природного приросту населення (2015 р.)
Високим показникам приросту сприяють традиційно великі родини (в середньому із шести осіб), ранні вступи до шлюбу, залежне становище жінки у родині, переважання сільського способу життя тощо. Після зниження рівня смертності у цих країнах за останні 50 років зросла й середня тривалість життя: в Африці — з 38 до 53 років, в Азії — з 41 до 63 років, у Латинській Америці — з 52 до 67.
Країни з другим типом відтворення відчувають багато проблем, пов’язаних із неконтрольовано високим приростом населення: це і нестача продуктів харчування, і безробіття, і брак коштів на розвиток соціальної сфери — освіти, науки, культури, медицини.
Демографічна політика. Обидва типи відтворення населення спричиняють низку соціальних та економічних проблем. Тому більшість країн світу намагаються контролювати природний приріст населення у бажаному напрямку, проводячи демографічну політику.
Демографічна політика — це система державних заходів із регулювання народжуваності у бажаному напрямі. В наш час майже 130 країн проводять активну демографічну політику. Серед них усі високорозвинені держави та понад 80 тих, які розвиваються.
У розвинених країнах із першим типом відтворення демографічна політика спрямована на стимулювання народжуваності. Перші спроби для цього зробила Франція ще у XIX ст. Нині цьому надають уваги чимало країн. До основних заходів належать відпустки по догляду за дитиною, виплати під час народження немовляти, щомісячні виплати на дитину, суттєве зростання виплат на другу, третю та наступних дітей, першочергове право на одержання квартири родинам із дітьми тощо.
Більшість країн із другим типом відтворення населення здійснюють заходи, спрямовані на скорочення народжуваності. Найбільш активною демографічною політикою у XX ст. відзначилися Японія, Китай та Індія. Основними напрямами її були правовий, економічний і морально-психологічний тиск на населення. Закони, зокрема, збільшили вік вступу до шлюбу. Наприклад, в Індії для жінок — з 12 до 18 років, для чоловіків — з 14 до 21 року. У Китаї заборонено одруження молоді, що одержує освіту у вищих навчальних закладах до закінчення навчання. Законом обмежено кількість дітей, яких дозволено мати: у Китаї це одна-дві дитини, в Індії та В’єтнамі — дві. У Китаї держава сплачує кошти на утримання однієї дитини, водночас стягуючи чималі штрафи за другу. В Індії проводиться пропаганда здорової, щасливої, забезпеченої родини з двома дітьми. Досить складно проходить демографічна політика в арабських країнах через релігійні та національні традиції, принижене становище жінки в суспільстві. Практично перебуває осторонь політики планування родини й більша частина африканського континенту.
Демографічна політика є певним утисканням прав людини. У США вона зовсім відсутня. Громадяни мають повну свободу вибору, скільки їм мати дітей, хоча й надають допомогу багатодітним родинам через систему податкових пільг.
У країнах Європи демографічну політику спрямовано на стимулювання народжуваності. Вона передбачає кілька напрямів. Насамперед це фінансова допомога родинам: сімейна допомога, гранти на освіту, субсидії на житло, спеціальні цільові позики певним категоріям сімей, податкові пільги сім’ям із дітьми. Запроваджено політику допомоги жінкам одночасно як матері та як працівнику. Вона передбачає відпустки матерям (батькам) у зв’язку з народженням і вихованням дітей. Жінки мають спеціальні пільги в області зайнятості, наприклад робота вдома, неповний робочий час, гнучкий графік роботи. Розвиток системи дошкільної освіти дозволяє жінці працювати. Також розроблено політику допомоги самотнім батькам, особливі пільги щодо забезпечення дитячими дошкільними установами, фінансова допомога. Проводиться робота з підвищення стабільності сімей. Для цього регулюється мінімальний вік вступу до шлюбу, законодавчо врегульовано процедуру розлучень, а також здійснюється програма планування сім’ї.
Україна багато чого запозичила у проведенні демографічної політики з загальноєвропейського досвіду. Зокрема, для матерів, які народили дитину, держава надає грошову допомогу, забезпечує пологову відпустку та трирічну відпустку по догляду за дитиною, створює систему кредитування молодих сімей. Окрім стимулювання народжуваності, слід визнати курс на збереження здоров’я матері та дитини як найважливіший пріоритет держави. Чимале значення для цього має екологічний стан навколишнього середовища.
