Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
РОЗДІЛ IV. НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА СВІТУ
ТЕМА 1. ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАТЕВО-ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ СВІТУ Й УКРАЇНИ
Конспект № 45
Динаміка чисельності населення світу та України
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає кількість населення світу, найбільших за його кількістю країн, України;
• розуміє поняття «природний рух населення», «демографічний вибух», «демографічна криза»;
• визначає показники народжуваності, смертності, природного та механічного руху населення країни (регіону);
• показує на карті та називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю населення;
• знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує населення світу й окремих країн, України та її областей;
• пояснює демографічну ситуацію, що склалася в різних регіонах України;
• характеризує демографічні показники населення країни за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів;
• оцінює важливість знань про демографічні процеси в Україні й країнах світу.
Наука демографія та демографічні процеси. Населенням називають сукупність людей, які постійно живуть на певній території. Воно є об’єктом вивчення багатьох наук; статистики, соціології, етнографії, географії населення. Питаннями, пов’язаними з кількістю населення та її змінами (динамікою), займається наука демографія. Кількість населення залежить від кількох процесів, які й є об’єктами дослідження демографії.
Насамперед демографія займається вивченням процесів відтворення населення, тобто зміною поколінь у результаті його природного руху. Природний рух населення характеризується такими показниками, як народжуваність, смертність, природний приріст. Ці показники вимірюються у проміле (%о), або в розрахунку кількості осіб на 1000 жителів (осіб/тисяч осіб) за певний період, зазвичай за рік.
Природний приріст — це різниця народжуваності та рівня смертності. Він обчислюється за формулою:
Народжуваність (%о) - Смертність (%о) = Природний приріст (%о).
Природний приріст може бути додатним і від’ємним. Додатні показники приросту спостерігаються, якщо рівень народжуваності вищий за рівень смертності. Це є нормою для більшості країн світу. Але у ряді країн Європи спостерігається зворотний процес. Там смертність вища за народжуваність, і природний приріст є від’ємним. Це явище має назву депопуляція.
Депопуляція — систематичне зменшення абсолютної чисельності населення країни або території. Депопуляція призводить до того, що кожне наступне покоління чисельно менше за попереднє. При цьому відбувається «старіння нації» — зростання частки людей літнього віку. Це негативно впливає на процеси відтворення, що зрештою призводить до вимирання нації. Таким чином, природний рух населення впливає на його статево-вікову структуру, що визначає забезпеченість країни людьми працездатного віку.
На чисельність населення, окрім природного руху, впливає і механічний рух населення, або міграції, — переміщення людей по території зазвичай зі зміною місця перебування назавжди або на певний проміжок часу.
Також демографія вивчає не лише кількість, але й якість населення, що передбачає в першу чергу можливість його самовідтворення. Її характеризують такі основні показники, як шлюбність, розлучуваність, рівень здоров’я.
Таким чином, демографія вивчає такі дані про населення, як кількість, природний рух (відтворення) та механічний рух (міграція) населення, статево-вікова структура, тривалість життя, якість населення. Усі ці показники називають демографічними. До провідних завдань демографії належить аналіз сучасного стану, а також короткочасні та довгострокові прогнози щодо динаміки кількості населення в світі або на окремій території.
Отже, демографія (з грецької — народоопис) — наука, що вивчає кількість та якість населення, а також причини, які призводять до їх зміни.
Засновники української демографії. Наука демографія виникла у другій половині XIX ст. Першим, хто займався вивченням кількості населення України, був один із засновників географічного народознавства, автор тексту Державного гімну України Павло Чубинський (1839-1884 рр.). Він очолив експедицію Російського географічного товариства, яка вивчала етнографію та статистику України. На підставі зібраного матеріалу П. Чубинський в 1872-1878 рр. опублікував дослідження у семи книгах «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край».
Засновником Інституту демографії Академії наук України став видатний демограф, статистик та економіст Михайло Птуха (1884-1961 рр.), ім’я якого нині має цей заклад. Інститут демографії України він заснував 1918 р., в той час як у Росії такий заклад розпочав роботу лише 1930 р. У 1929 р. М. Птуху було обрано дійсним членом Міжнародного статистичного інституту. В 1930-х рр. ученого кілька разів заарештовували через те, що демографічні дослідження та реальні дані перепису населення в Україні для Сталіна та більшовицького керівництва були небажаними. Вони намагалися приховати катастрофічні наслідки політики голодомору та репресій. У 1938 р. Інститут демографії було ліквідовано, як «шкідливий», а Михайла Птуху перевели у відділ статистики Інституту економіки. Як демограф-практик М. Птуха розробив схему вивчення демографічних процесів і запропонував методику її реалізації. Його висновки під час вивчення шлюбності та смертності населення набули світового визнання. М. Птуха брав участь у роботі органів планування й охорони здоров’я. Видатний учений — автор понад 80 наукових праць із демографії, загальної теорії статистики, історії статистики. Важливого значення мають його праці для вивчення наслідків голоду 1932-1933 рр. і війни 1941-1945 рр.
Як визначають кількість населення. Для визначення кількості населення окремої країни проводять переписи. Перші з них відбулися у XVIII ст., хоча й існують свідчення про подібні заходи ще в Давньому Римі. У XIX ст. були одержані перші офіційні дані про чисельність населення більшості країн Європи та ряду країн Америки. В африканських та азіатських країнах (крім Індії та Японії) перші переписи населення відбулися тільки після Другої світової війни. Тепер у більшості країн їх проводять один раз на 5-10 років. На українських землях перший перепис у сучасному розумінні пройшов 1897 р. В радянські часи перший загальний перепис відбувся 1926 р. Дані перепису 1937 р. були засекречені. Досить успішним був перепис 1939 р. Від кінця 50-х рр. XX ст. переписи проходили раз на 10 років. Єдиний Всеукраїнський перепис населення за часів незалежності відбувся в грудні 2001 р. У період між переписами фахівці надають орієнтовні оцінні дані про кількість населення.
Сучасна кількість населення світу та України. Перші спроби оцінити чисельність населення всього світу відбулись у другій половині XVII ст. Тоді населення Землі ледь сягало 550 млн осіб. А зараз у світі живе близько 7,4 млрд осіб (2016 р.). Населення розміщене вкрай нерівномірно. У перших двох країнах за чисельністю мешканців сконцентровано понад 1/3 усього людства, у перших шести — більше 1/2, а у перших п’ятнадцяти — близько 2/3.
Великі регіони світу заселені неоднаково. 60,5 % населення зосереджено в Азії. Там із першої «п'ятнадцятий» країн за кількістю мешканців знаходиться 10. Останні десятиліття Африка, випереджаючи Європу (де мешкає 11,2 % населення), вийшла на друге місце: тут нині проживає майже 14,3 %. Далі йдуть Латинська Америка — 8,5 % та Північна Америка (Англо-Америка) — 5,1 %. Завершує перелік Австралія й Океанія — 0,5%.
Секторні діаграми «Частка регіонів у населенні світу»
Перші п’ятнадцять країн світу за кількістю населення (2016 р.)
|
№ |
Країна |
Кількість населення, млн осіб |
Відсоток від населення Землі |
Частина світу |
|
1 |
Китай |
1376,8 |
19,17 |
Азія |
|
2 |
Індія |
1288,5 |
17,74 |
Азія |
|
3 |
США |
323,5 |
4,45 |
Північна Америка |
|
4 |
Індонезія |
257,6 |
3,54 |
Азія |
|
5 |
Бразилія |
205,7 |
2,84 |
Латинська Америка |
|
6 |
Пакистан |
193,5 |
2,66 |
Азія |
|
7 |
Нігерія |
182,2 |
2,51 |
Африка |
|
8 |
Бангладеш |
160,0 |
2,20 |
Азія |
|
9 |
Росія |
146,5 |
2,02 |
Азія, Європа |
|
10 |
Японія |
126,6 |
1,75 |
Азія |
|
11 |
Мексика |
121,0 |
1,67 |
Латинська Америка |
|
12 |
Філіппіни |
102,9 |
1,42 |
Азія |
|
13 |
В’єтнам |
91,6 |
1,26 |
Азія |
|
14 |
Ефіопія |
90,9 |
1,25 |
Азія |
|
15 |
Єгипет |
90,1 |
1,24 |
Африка |
Україна посідає XXXI місце у світі та VI в Європі за чисельністю населення (див. таблицю). В нашій країні проживає близько 45 млн осіб, що становить 0,62 % від населення планети.
Як зростало населення Землі. Населення Землі зростало дуже повільними темпами. Цікаво, що 15 тисяч років тому на всій планеті було 3 млн осіб, майже стільки, скільки зараз живе у Києві. На початку нашої ери, за різними оцінками, в світі налічувалося 200-250 млн осіб, що втричі менше сучасного населення Європи. За часів існування Київської Русі у світі проживало близько 350 млн осіб.
Перші десять країн Європи за кількістю населення (2015 р.)
|
№ |
Країна |
Місце в світі |
Кількість населення, млн осіб |
Відсоток від населення Землі |
|
1 |
Німеччина |
16 |
81,2 |
1,13 |
|
2 |
Велика Британія |
21 |
64,8 |
0,9 |
|
3 |
Франція |
22 |
64,2 |
0,89 |
|
4 |
Італія |
23 |
60,8 |
0,84 |
|
5 |
Іспанія |
30 |
46,4 |
0,64 |
|
6 |
Україна |
31 |
45,0 |
0,62 |
|
7 |
Польща |
35 |
38,5 |
0,53 |
|
8 |
Румунія |
58 |
19,9 |
0,28 |
|
9 |
Нідерланди |
64 |
16,9 |
0,23 |
|
10 |
Бельгія |
77 |
11,2 |
0,16 |
Лише 1820 р. населення Землі досягло 1 млрд осіб. Це було початком «демографічного вибуху».
«Демографічний вибух» — стрімке зростання кількості населення. В історії людства умовно виділяють два «демографічні вибухи», які мають свої особливості. Перший серед них відбувався у XVIII-XIX ст. у розвинених країнах Західної Європи після так званих «промислових революцій».
Особливо швидко процес зростання кількості населення світу спостерігався у XX ст. Протягом минулого століття відбувся другий «демографічний вибух», який триває й нині. Найвищі темпи природного приросту населення на сьогодні спостерігаються у найбідніших країнах, що розвиваються. Народжуваність у цих країнах традиційно була і залишається дуже високою. Але раніше це компенсувалося чималою смертністю населення. Тому й природний приріст був невисоким. Після розпаду колоніальних імперій виникло чимало незалежних держав в Африці, Азії, Океанії. За рахунок економічних реформ і покращення рівня медичного обслуговування смертність стрімко знизилася, і показник природного приросту пішов угору.
З «демографічним вибухом» у країнах, що розвиваються, пов’язано багато соціальних проблем. У них проживає 75 % населення світу, а разом із тим — 90 % усіх неписьменних, голодуючих і безробітних планети.
Проте з початку 70-х рр. XX ст. спостерігається тенденція поступового уповільнення темпів природного приросту населення Землі. Пік «демографічного вибуху» вже подолали латиноамериканські й азіатські країни, що розвиваються, але на його вершині залишаються країни Африки.
Графік зростання кількості населення світу
У наш час більшість населення світу сконцентровано саме у регіонах прояву «демографічного вибуху».
Однак не в усіх регіонах сучасного світу спостерігається явище «демографічного вибуху». Зокрема, в Європі поширюється зворотній процес — демографічна криза, тобто значне уповільнення темпів приросту населення.
Чи безмежно зростатиме населення Землі? На це питання немає однозначної відповіді. Але більшість фахівців вважають, що протягом найближчих ста років збільшення чисельності землян триватиме, але більш повільними темпами. Проте поступово населення перейде до нульового приросту. Цей процес вже охопив країни Європи. За ними підуть тим самим шляхом й інші розвинені держави світу. Найпізніше стабілізація чисельності населення охопить найбідніші країни, що розвиваються. Вважають, що на початку XXII ст. зростання кількості населення планети зупиниться на позначці 11-12 млрд осіб.
Але є й інші прогнози, за якими вже через 50 років населення Землі становитиме 50 млрд осіб, а у 2300 р. — 1 трлн осіб. У 3000 р. у світі буде 14 трлн осіб, тобто на кожного мешканця планети припадатиме всього 103 см2 суходолу.
Зміна кількості населення в Україні. На думку вчених, населення України, як і всього світу, через численні епідемії, війни, несприятливі природні процеси тривалий час зростало дуже повільно. Приміром, на початку XIV ст. воно становило близько 4,4 млн осіб, через 200 років— 5,2 млн, а ще через 200 років — 9 млн. На початку XIX ст. у межах сучасної території України налічувало вже понад 30 млн осіб, а на початку XX ст., перед Першою світовою війною, — 35,2 млн. Протягом XX ст. населення зростало дуже нерівномірно. Через громадянську війну, дві світові війни, голодомори, сталінські репресії, депортації вимушені переїзди людей на загальнорадянські будівництва до Сибіру та Далекого Сходу, освоєння цілинних земель у Казахстані чисельність населення в Україні періодично зменшувалася, а потім знову зростала. Через ці негативні явища Україна втратила 35-40 млн осіб. Тобто якби не ці втрати, нині у нашій державі проживало б удвічі більше людей.
Графік зміни кількості населення України у ХХ-ХХІ ст.
Чисельність населення за адміністративними областями України (оцінні дані на 1 січня 2016 р.)
|
№ |
Адміністративна одиниця |
Площа, км2 |
Кількість населення, млн осіб |
Середня густота населення, осіб/км2 |
Рівень урбанізації, % |
|
1 |
Автономна Республіка Крим* |
26 081 |
1,968 |
75,0 |
67,4 |
|
2 |
Вінницька область |
26 513 |
1,593 |
60,1 |
50,0 |
|
3 |
Волинська область |
20 143 |
1,040 |
51,6 |
51,8 |
|
4 |
Дніпропетровська область |
31 914 |
3,247 |
101,7 |
83,5 |
|
5 |
Донецька область** |
26517 |
4,247 |
160,2 |
90,6 |
|
6 |
Житомирська область |
29 832 |
1,247 |
41,8 |
58,4 |
|
7 |
Закарпатська область |
12 777 |
1,256 |
98,3 |
36,8 |
|
8 |
Запорізька область |
27 180 |
1,750 |
64,4 |
76,9 |
|
9 |
Івано-Франківська область |
13 928 |
1,379 |
99,0 |
43,1 |
|
10 |
Київська область |
28 131 |
1,727 |
61,4 |
61,6 |
|
11 |
Кіровоградська область |
24 588 |
0,965 |
39,2 |
62,4 |
|
12 |
Луганська область** |
26 684 |
2,199 |
82,4 |
86,8 |
|
13 |
Львівська область |
21 833 |
2,514 |
115,1 |
60,4 |
|
14 |
Миколаївська область |
24 598 |
1,156 |
47,0 |
67,7 |
|
15 |
Одеська область |
33 310 |
2,377 |
71,4 |
66,5 |
|
16 |
Полтавська область |
28 748 |
1,429 |
49,7 |
61,2 |
|
17 |
Рівненська область |
20 047 |
1,160 |
57,9 |
47,4 |
|
18 |
Сумська область |
23 834 |
1,109 |
46,5 |
67,9 |
|
19 |
Тернопільська область |
13 823 |
1,061 |
76,8 |
44,0 |
|
20 |
Харківська область |
31 415 |
2,700 |
85,9 |
80,2 |
|
21 |
Херсонська область |
28 461 |
1,060 |
37,2 |
61,0 |
|
22 |
Хмельницька область |
20 629 |
1,290 |
62,5 |
55,5 |
|
23 |
Черкаська область |
20 900 |
1,238 |
59,2 |
56,3 |
|
24 |
Чернівецька область |
80 97 |
0,906 |
111,9 |
42,3 |
|
25 |
Чернігівська область |
31 865 |
1,035 |
32,5 |
63,5 |
|
26 |
Київ |
839 |
2,867 |
3417,2 |
100 |
|
27 |
Севастополь* ** |
1079 |
0,386 |
357,6 |
100 |
|
Україна |
60 3628 |
45 |
74,5 |
68,7% |
* Має статус тимчасово окупованої території (Закон України від 15 квітня 2014 р.).
** Приблизна оцінка.
Після Другої світової війни населення України мало тенденції до зростання аж до початку 90-х рр. XX ст. і досягло максимальної позначки 52,2 млн осіб 1993 р. Але з того часу почалося неухильне скорочення населення. Найбільш стрімкими темпами де відбувалося на межі століть, коли Україна втрачала щороку до півмільйона людей. У наш час тенденції до скорочення населення зберігаються, але воно йде повільнішими темпами. Це зумовлюють як спільні з усіма країнами Європи причини, так і притаманні Україні. Серед останніх є три групи чинників: економічні, соціальні й екологічні. Економічні негаразди пов’язані з глибинною кризою, яку переживає наша країна під час реформування системи господарювання на шляху переходу від планової до ринкової економіки. Соціальні причини скорочення населення зумовлені недостатнім фінансуванням системи охорони здоров’я, зростанням кількості розлучень, стрімким збільшенням частки людей літнього віку, виїздом із країни людей працездатного віку за кордон. Екологічна ситуація у багатьох регіонах країни залишається складною через значне забруднення навколишнього середовища, аварію на Чорнобильській АЕС. Це призводить до зростання рівня захворюваності та смертності.
