Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
Конспект № 43
Природокористування в умовах сталого розвитку
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає основні етапи природокористування в Україні;
• характеризує концепцію сталого розвитку, його базові принципи та складові;
• пояснює сутність поняття «раціональне природокористування»;
• оцінює переваги сталого розвитку в Україні.
Основні етапи природокористування в Україні. Критерієм використання природних ресурсів у науці є його економічна оцінка, тобто цінність ресурсів. Визначення економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу відбувалося у три етапи.
Перший етап. У 1920-х і до середини 50-х рр. XX ст. домінувала думка безкоштовності природних ресурсів. Природні ресурси здавалися невичерпними. Тому розробляли найзручніші родовища з високим вмістом корисної речовини, в сільському господарстві розорювали нові землі, які уявляли великим резервом для розвитку. Затрати, необхідні для освоєння нових земель і залучення їх у господарський обіг, були невеликими.
Другий етап природокористування розпочався на зламі 1960-1970-х рр. і тривав до початку 80-х XX ст. В результаті надмірної експлуатації суттєво погіршились умови видобутку ресурсів. Резерви сільськогосподарських угідь, придатних до експлуатації, було вичерпано. У лісовому господарстві знизився обсяг заготівлі деревини та збільшилася її собівартість.
Третій етап розпочався з 1980-х рр. і триває донині. Стало зрозуміло, що виникла необхідність економічного оцінювання природних ресурсів на підставі певних вартісних критеріїв. Було розроблено кадастри природних ресурсів — упорядковані інформаційні системи про природні багатства, що підлягають обліку й оцінюванню. В Україні створені такі державні кадастри: родовищ і проявів корисних копалин, водний, земельний, лісовий, рослинного світу, тваринного світу, територій та об’єктів природо-заповідного фонду.
Існують екологічні кадастри, які подають інформацію про небезпечні відходи, антропогенні викиди, небезпечні природні явища тощо. В Україні створено Національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. На третьому етапі природокористування особливі зміни відбулися в наукових підходах до раціонального використання природного середовища.
На сьогодні в Україні переважно сформовано законодавчу базу природокористування. Але вона потребує подальшого удосконалення. Не менш важливим є суворе дотримання законів у цій сфері.
Як склалася концепція сталого розвитку. У зв’язку з настанням глобальної кризи у сфері природокористування, що становить загрозу існування прийдешнім поколінням, на початку 1990-х рр. було розроблено концепцію сталого розвитку.
Триєдина концепція сталого розвитку
Сталий розвиток — загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному та здоровому довкіллі.
Концепція зародилася ще у 80-х рр. XX ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Він під сталим розвитком розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.
У 1980 р. було прийнято Всесвітню стратегію охорони природи, яка містила згадку сталого розвитку. Згодом почали говорити, що розвиток повинен базуватися на збереженні живої природи, захисті природних систем Землі, забезпеченні стійкого використання відновних ресурсів. У 1987 р. у доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку надала основної уваги необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління без завдання шкоди можливості майбутнього покоління задовольняти свої власні потреби.
Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі — 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) 2002 р. На саміті було підкреслено, що попри загальне економічне зростання істотного поліпшення якості життя більшої частини людства не відбулося, а допомога найбіднішим країнам скоротилася.
Нині концепцію сталого розвитку вважають найперспективнішою ідеологією XXI ст. і навіть усього третього тисячоліття. Сталий розвиток — керований. Завдяки сучасним інформаційним технологіям можна моделювати різні варіанти розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати й обирати найбільш оптимальний.
На шлях сталого економічного розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. У інших країн цей шлях тільки починається. Але існує багато країн, які не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету — вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку усього світу складно.
Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство без зниження темпів економічного зростання зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.
Тобто основні цілі сталого розвитку: економічне зростання, захист довкілля та соціальна справедливість.
На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.
П’ять базових принципів сталого розвитку. Концепція сталого розвитку ґрунтується на п’яти головних принципах.
1. Людство здатне надати розвитку сталого і довготривалого характеру для задоволення потреб як сучасному поколінню людей, так і майбутнім поколінням.
2. Обмеженість природних ресурсів є відносною. Її пов’язано із сучасним рівнем розвитку науки і техніки. До того ж частина ресурсів здатна до самовідновлення за раціонального їх використання.
3. Серед головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичним явищем. Слід задовольнити елементарні потреби та можливість досягти добробуту всім людям. Без цього сталий розвиток неможливий.
4. Необхідно збалансувати рівень життя людей із надмірними грошовими та матеріальними статками, екологічними можливостями планети.
Темпи зростання чисельності населення необхідно узгодити з можливостями географічної оболонки Землі задовольняти потреби людей. Конкретні приклади упровадження концепції сталого розвитку в життя здаються елементарними та зрозумілими. Будівництво доріг і будинків має супроводжуватися зростанням зелених насаджень, щоб не погіршувати стан довкілля. Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням і погіршенням якості ґрунтів. Заробітна плата має компенсувати витрати на відновлення здоров’я, погіршене через виконувану роботу. Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише розв’язувати поточну проблему, але й не погіршувати стан здоров’я пацієнта у майбутньому та його нащадків. Навчання та праця жінок не повинні бути причиною їх відмови від виконання основного обов’язку — народження дітей.
Три складові сталого розвитку. Концепція сталого розвитку з’явилася в результаті об’єднання трьох основних точок зору: економічної, соціальної та екологічної. Усі три елементи сталого розвитку слід розглядати збалансовано.
Економічна складова передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і використання екологічних — природо-, енерго- та матеріалозберігальних технологій, із урахуванням видобутку та переробляння сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізації, переробляння й утилізації відходів.
Соціальну складову сталого розвитку орієнтовано на людину, на скорочення конфліктів між людьми. Важливими аспектами цього підходу є справедливий розподіл благ, збереження культурного розмаїття в глобальних масштабах.
Екологічна складова сталого розвитку має забезпечувати цілісність природних систем. Маються на увазі не лише природні, але й антропогенні ландшафти. Основної уваги надано збереженню здатності до самовідновлєння таких систем, а не збереженню їх у певному «ідеальному» незміненому стані.
Принципи раціонального природокористування. Дотримання принципів раціонального природокористування дозволить розробити заходи з охорони довкілля, відновити порушені взаємозв’язки в екосистемах, запобігати загостренню екологічних ситуацій.
Принципи природокористування — певні економічно обґрунтовані правила поведінки людини та суспільства в природному середовищі. Концепція сталого розвитку передбачає шість принципів раціонального природокористування.
«Нульовий рівень» споживання природних ресурсів. За такий рівень беруть споживання за попередній рік, а на наступний він обмежується державою чітко визначеним коефіцієнтом (зазвичай 2-7 %). За недотримання з порушників стягується штраф, який перевищує прибутки підприємства.
Відповідність антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалу регіону. Порушення цього принципу полягає у двох аспектах: а) перевищення рівня антропогенного навантаження, що полягає у надмірній концентрації виробництва; особливо чимало екологічних проблем спричинила надмірна концентрація виробництва у великих містах, Донбасі, Придніпров’ї; б) невідповідність спеціалізації виробництва специфіці природно-ресурсного потенціалу. Така невідповідність існує у рекреаційних районах Криму, Карпат, де розвивали важку промисловість, яка викликала погіршення стану рекреаційних ресурсів: повітря, води, джерел тощо.
Збереження цілісності природних систем у процесі їх господарського використання. Зміни одного з компонентів природи впливають на інші, а іноді й призводять до зміни усієї екосистеми. Наприклад, осушення боліт призводить до обміління річок, усихання лісів, земель тощо.
Збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності. Цей принцип полягає у: а) використанні ресурсів по замкненому циклу (без відходів); б) комплексному перероблянні сировини, щоб відходи одного виробництва були сировиною для іншого. Порушення цього принципу призводить до накопичення відходів, що не входять у природний кругообіг речовин, які докорінно змінюють екосистему. У відходах виробництва є чимало корисних речовин. За це їх називають «техногенними родовищами», запаси речовин у них можна порівняти з природними родовищами.
Погодження виробничого та природного ритмів. Ритмічність — одна з закономірностей розвитку географічної оболонки. Щоб екосистема зберігала рівновагу, необхідно, щоб загальна швидкість її внутрішніх процесів керувалася найповільнішою її ланкою, оскільки будь-який вплив людини, який змушує котрусь частину циклу працювати швидше, ніж працює вся екосистема, призведе до порушення стабільності екосистеми. Цього принципу дотримують у сільському господарстві, де ритмічно функціонують сировинні та переробні ланки. Циклічність призводить до повторюваності процесів у природі, що дозволяє враховувати багато процесів у перспективному плануванні, погоджуючи у часі діяльність господарських підрозділів.
Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування. Усі негативні екологічні наслідки господарської діяльності незворотні. Особливо у живій природі. Втрата генотипу певного виду тварин чи рослин невідновна.
Виникнення зон екологічного лиха, регіонів кризових екологічних ситуацій свідчить про те, що не завжди природокористування має раціональний характер. Проблему раціонального природокористування не може бути розв’язано у регіональних і навіть загальнодержавних межах. Це — глобальна проблема людства.
