Природні умови та ресурси Азовського моря, проблеми їх використання

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає чинники формування природних комплексів Азовського моря;

• показує на карті елементи берегової лінії Азовського моря;

• характеризує рівнинні природні комплекси Азовського моря;

• пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи Азовського морі;

• оцінює природні ресурси Азовського моря;

• окреслює проблеми раціонального використання природних комплексів Азовського моря.

Фізико-географічне положення та берегова лінія. Азовське море, як і Чорне, є внутрішнім морем басейну Атлантичного океану. Воно найбільше віддалене від океанічних просторів і є найконтинентальнішим морем у світі. Море відзначається високим ступенем ізольованості від інших водойм. Воно з’єднане лише з Чорним морем вузькою та мілкою Керченською протокою. Азовське — одне з найменших морів світу. Його площа в 11 разів менша за Чорне море і становить 38 тис. км². Море омиває південно-східні береги України. Окрім того, до його берегів виходить територія Росії. Розмежування морської акваторії між Україною та Росією досі не здійснене.

Через чималу порізаність берегова лінія Азовського моря лише у 1,5 разу коротша за чорноморську: її загальна протяжність становить 2700 км, серед яких у межах України понад половина — 1472 км. Береги моря низовинні, з багатьма піщано-черепашковими косами: Бирючий Острів, Обитічна, Бердянська, Білосарайська. Коси утворилися через знесення річками лесових порід із материка та рухи води в узбережній зоні. Коси здіймаються над поверхнею води на 2-3 метри й оточують мілководні затоки: Обитічну, Бердянську. Найбільшими затоками моря є Таганрозька та Сиваш. Останню відділено від моря косою Арабатсъка Стрілка (з арабської — військовий піст), яка настільки відрізняється за властивостями водних мас, що іноді її називають третім морем України — Гнилим морем. Островів, які в Чорному морі, дуже мало. На південному березі зустрічаються пагорби вулканічного походження. У межах України в море впадає кілька невеликих річок: Молочна (утворює Молочний лиман), Кальміус, Берда, Салгир. З території Росії в Азовське море несуть воду великі річки Дон і Кубань, а також Міус, Єя, Байсуг.

Берегова лінія Азовського моря

Будова та рельєф дна, корисні копалини. Азовське море, як і Чорне, являє собою залишок океану Тетіс. У сучасних межах море сформувалося близько мільйона років тому. За будовою дна Азовське море, на відміну від Чорного, є морем, розміщеним на платформі. Воно утворилося на затоплених ділянках молодої Скіфської та давньої Східноєвропейської платформ. Про це свідчать такі ознаки: Азовське море мілководне, його середня глибина становить 7,4 м, а найбільша — 15 м. Тобто це наймілкіше море світу. Стародавні греки навіть називали його Меотійським болотом. У затоці Сиваш глибини ще менші: середня — 20-30 см, а найбільша — 3,5 м. Під Азовським морем земна кора материкового типу. Дно моря сейсмічно стійке, без суттєвих землетрусів.

Рельєф дна доволі простий. По мірі віддалення від берега глибини повільно зростають. Найглибші частини знаходяться в центральній частині. На дні є системи підводних пагорбів, витягнуті вдовж західного та східного берегів. Наймілководнішою є північна частина, де мілина тягнеться на 20-30 км від берега.

В осадовому чохлі платформ на дні Азовського моря знайдені родовища природного газу (Стрілківське, Північноказантипське), нафти, осадових залізних руд (Керченський басейн).

Кліматичні умови. Азовське море розміщене в межах континентальної області помірного кліматичного поясу, для якого притаманна суха погода з досить значними річними амплітудами коливання температур. На формування кліматичних умов над морем впливають помірні повітряні маси. Влітку із західними вітрами приходить морське повітря. Взимку з північно-східними вітрами — континентальне. Середньолипнева температура повітря над морем становить +22...+24 С, середньосічнева -1...-6 С. Річна кількість опадів — 300-500 мм. Періодично у морі виникають високі вітрові хвилі. Восени трапляються густі тумани.

Водні маси та морські течії. На властивості води Азовського моря впливають його значна віддаленість від океану, малі глибини, ізольованість і значний притік прісної води через річки. Через атмосферні опади та річки у море надходить більше прісної води, ніж солоної чорноморської через Керченську протоку. Через малі глибини та площі відбувається швидке нагрівання вод влітку та швидке охолодження взимку. А перемішування вод на всю глибину визначає вирівнювання її температури та солоності.

Тому для водних мас Азовського моря притаманні значні річні амплітуди коливання температури води та низький рівень солоності. Влітку води Азова нагріваються в середній частині до +25...+28 °С, а біля берега навіть до +30...+31 °С. За таких умов воду перенасичено киснем на 200-250 %. Це призводить до бурхливого розвитку планктону, в тому числі й одноклітинних водоростей, що викликає цвітіння води. Узимку вода охолоджується до 0...-1 °С. Майже щороку море замерзає біля берега на три місяці, а у найбільш холодні зими навіть по всій площі водної поверхні. Товщина криги сягає 80-90 см. Тому серед суден, приписаних до найбільшого морського порту на Азовському морі Маріуполя, є криголам.

Солоність води в морі в минулому була втричі меншою, ніж у Світовому океані, — близько 11 %о. А біля гирла Дону навіть становила 1 %о, тому практично була прісною. Але після створення водосховищ на Доні та скорочення стоку через зрошення на Кубані солоність води Азовського моря почала зростати й нині становить 12-14 %о. Це негативно впливає на видовий склад риб, які здавна існували за певного рівня солоності води.

Водні маси затоки Сиваш суттєво відрізняються від інших частин Азовського моря. Затоку сполучено з морем дуже вузькою Генічеською (Тонкою) протокою, шириною 100 м і глибиною 2-3 м. Через це опрісненої води з Азовського моря сюди надходить обмаль. Улітку вода у мілководній затоці прогрівається до +30...+35 °С й інтенсивно випаровується. До того ж до Сиваша зазвичай не впадає жодна річка (річка Салгир часто пересихає). Тому солоність у 10-15 разів більша, ніж у морі, та становить 124-166 %о. У найспекотніші й сухі роки вона зростає навіть до 250 %о. Сиваш складається із 11 солоних і гірко-солоних заток. Вода швидко випаровується і доходить до стану ропи та перетворюється на сіль. Влітку поверхня затоки виблискує соляною кіркою, ніби льодяна ковзанка. Сіль у Сиваші видобували здавна. Чумацькі валки розвозили її по всій Україні. З сиваської ропи нині одержують також соду, йод, бром, рідкісну глауберову сіль.

У зв’язку з панівними напрямками вітрів у морі сформувалася основна колова течія, спрямована проти годинникової стрілки. Через неї азовська вода витікає через Керченську протоку в Чорне море. У прибережній зоні часто виникають коловороти. Припливи та відпливи в Азовському морі, як і у Чорному, практично не відчутні.

Органічний світ. В Азовському морі органічний світ досить одноманітний. Прозорість води моря теплої пори року дуже мала через бурхливий розвиток рослинного планктону. Розвиваються діатомові та синьо-зелені водорості.

Тваринний світ відзначається відносною бідністю видів (до 350 видів) і виключно великим кількісним розвитком, за яким Азовське море перевищує всі морські водойми світу. Зокрема, за рибопродуктивністю (тобто кількістю риби на одиницю площі) Азовське море в 160 разів перевищує Середземне і в 40 разів — Чорне.

У морі відомо 103 види риб, які представлені одночасно прохідними, напівпрохідними, морськими та прісноводними видами. Прохідні види риб мешкають у морі до настання статевої зрілості, а в річку заходять лише на нерест. Період розмноження в річках зазвичай не перевищує 1-2 місяців. Серед азовських прохідних риб є найцінніші промислові види — осетрові, зокрема білуга та севрюга. Люди споживають їх м’ясо та чорну ікру. Білуга досягає 2,5-9 м завдовжки й маси 1-2 тони. З інших прохідних риб в Азовському морі живуть рибець і шемая із родини коропових. В’ялене м’ясо шемаї дуже смачне, тому її назва у перекладі з перської означає «царська риба». Поблизу берегів великими зграями живуть оселедці. До напівпрохідних риб, які на нерест ідуть у річки й затримуються там надовго, належить судак, лящ, тарань, чехонь. До риб, які весь час мешкають в Азовському морі, належать пеленгас, ставрида, скумбрія, камбала-калкан, тюлька, риба-голка (трубкорот), бички. Прісноводні риби живуть у найбільш опріснених частинах моря. Це карась, щука, в’язь, верховодка.

Серед ссавців у морі зустрічається один вид — дельфін азовка, який живе зграями від двох до десяти особин. Це найдрібніша тварина з групи китоподібних (довжина тіла від 90 см до 1,5 м). У воді плаває також багато рачків. На дні живе безліч молюсків. їх черепашки становлять основну масу донних відкладів.

Використання природних ресурсів та екологічні проблеми. Основним природним багатством Азовського моря є біологічні ресурси. До середини XX століття Азовське море було надзвичайно продуктивним і давало чимало цінних видів риби, серед яких значну часту становили осетрові. Ще давні греки називали море Меотида («годувальниця»), а скіфи — Каргулак («багате рибою»). Нині через екологічні проблеми їх місце зайняли менш вибагливі до умов існування та малоцінні види риб. У зв’язку зі скороченням стоку річок і зростанням підтоку чорноморської води через Керченську протоку зросла солоність азовської води. Через це море перестало замерзати, змінилися умови існування промислово цінних риб. Разом із чорноморською водою прийшли й медузи, які знищують мальків риб і планктон.

Море має значне транспортне значення. Окрім Маріуполя, на його берегах розміщені морські порти Бердянськ і Генічеськ. Під час перевезення нафтопродуктів трапляються аварії танкерів і виливи нафтопродуктів. Це призводить до загибелі морських організмів та птахів.

Вода моря зазнає забруднення промисловими відходами з підприємств Приазов’я, сільськогосподарськими стоками. Найбільшим джерелом забруднення є металургійні заводи Маріуполя. Рівень забруднення вод моря визначається як дуже високий. Це завдає суттєвої шкоди рекреаційним і біологічним ресурсам.

Щоб врятувати Азовське море, слід здійснювати комплекс природоохоронних заходів: контролювати надходження стоків, курортну та приватну забудову узбережжя, здійснити акліматизацію промислово цінних видів риб і покращити їх доступ до місць нересту. Для охорони окремих узбереж моря створені природоохоронні території: Казантипський природний заповідник, національні природні парки Азово-Сиваський і «Меотида».

Зміст