Кримські гори: клімат, внутрішні води, органічний світ, природні області, охорона природи

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає чинники формування природних ландшафтів Кримських гір;

• характеризує типові ландшафти Кримських гір;

• пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи в Кримських горах;

• аналізує карту ландшафтів, співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у Кримських горах;

• оцінює природні ресурси та наслідки впливу господарської діяльності людини на природні особливості ландшафтів Кримських гір.

Клімат. Кримські гори розміщені у помірному та субтропічному кліматичних поясах. Межею між ними є Головне пасмо. Характерними рисами клімату території є достатньо високі температури та чимала кількість опадів у горах.

У зв’язку з розташуванням на півдні України Кримські гори одержують найбільшу в країні кількість сонячної радіації: 120-127 ккал/см². 60 % припадає на пряму радіацію, особливо влітку, коли панує суха погода. Температура повітря змінюється залежно від висоти паем. Якщо на Зовнішньому пасмі зимою -1 °С, то на Внутрішньому -2 °С, а на Головному -4 °С. Літні температури відповідно становлять +22, +21 та +16 °С.

На Південному березі Криму, захищеному від вторгнення холодних повітряних мас із півночі, пересічні температури січня становлять +2...+4 °С. Тут зимові зниження температури нижче 0 °С завдають неабияких збитків виноградникам. Влітку встановлюється спека із середньодобовою температурою +24 °С.

Опади у Кримські гори приносить західне перенесення. У зв’язку з максимальною висотою найбільше зволожене Головне пасмо. А ступінь наближення від Атлантичного океану призводить до зменшення кількість опадів із заходу на схід Головного пасма від 1100 до 700 мм опадів на рік. Улітку трапляються сильні зливи, часто випадає град. Узимку сніг лежить лише на яйлах. Менші за висотою Внутрішнє та Зовнішнє пасма одержують відповідно 500 на 400 мм опадів на рік.

На Південному березі Криму спостерігається чітка сезонність щодо річного розподілу опадів. Узимку, під час панування помірних повітряних мас, випадає 300-550 мм опадів. Влітку, коли надходять тропічні повітряні маси, встановлюється суха спекотна погода.

В горах навесні та восени дмуть сухі й теплі місцеві вітри — фени. Вони викликають раптове танення снігу та сходження снігових лавин. На узбережжі Чорного моря формуються добові вітри бризи.

Внутрішні води. Унаслідок особливостей географічного положення га складу гірських порід ресурси внутрішніх вод у горах Криму обмежені.

Річки Кримських гір короткі, із нерівномірним стоком. Найбільші з них беруть початок з Головного пасма та впадають у Чорне й Азовське моря. Найдовшими річками Криму є Салгир (204 км), Альма (84 км), Бельбек (63 км), Кача (60 км). У кримських річок переважає снігове та дощове живлення. На них часто трапляються паводки. Влітку вони часто міліють, іноді зовсім пересихають. Деякі річки додатково мають підземне живлення за рахунок води, що скупчується у карстових порожнинах після танення снігу. Лише ці річки не міліють, тому на них створюють водосховища, вода яких іде на зрошення.

На річках Кримських гір є високі водоспади. Серед них і найвищий в Україні водоспад Учансу (98,5 м). Найпотужнішим водоспадом Криму є Джур-Джур. Він не пересихає навіть у найбільш посушливі роки. З вапнякового виступу в 15 м вода струменем до 5 м падає у глибокий котлован, а звідти прямує до річки Улу-Узень.

Роботою річок Криму створені кілька великих каньйонів (з іспанської — ущелина). Вони мають урвисті та круті схили. Бельбецький каньйон має глибину 160 м. Тут відомі стоянки первісної людини кам’яної доби. Річка Кача утворила каньйон глибиною близько 140 м. Його схили складаються з вапняків і мергелів. Тут є оригінальні форми вивітрювання — химерні бастіони та гроти. Але найглибшим каньйоном в Україні є Великий каньйон на північному схилі гори Ай-Петрі. Висота його стрімких схилів становить 250-320 м.

Поверхневих озер у Кримських горах взагалі немає.

Вертикальна (висотна) поясність ґрунтово-рослинного покриву. У зв’язку з малою висотою Кримських гір вертикальна поясніть властива лише Головному пасму. Зовнішнє та Внутрішнє пасма вкриті лісостеповими ландшафтами, що являють собою чергування дубових лісів із лучними степами.

На Головному пасмі сформувалося три пояси з притаманним кожному ґрунтово-рослинним покривом. Тут нараховується понад 2200 видів рослин, близько 10 % серед них є ендеміками.

Передгір’я підіймаються до висоти 600-700 м. Для них характерні широколистяні ліси, які ростуть на бурих гірсько-лісових ґрунтах. Головним деревом гір є дуб пухнастий. Поряд із ним часто росте дуб скельний. Діброви складають майже 2/3 лісових масивів Кримських гір. До дубу додаються граб, ясен, клен, липа. Зрідка трапляється сосна кримська. Низькогір’я підіймається до висоти 1000 м. У ньому на бурих гірсько-лісових ґрунтах розвиваються широколистяні ліси з бука кримського з домішками кримської сосни. Цими рослинами зайнято близько 1/3 площі гір.

Лісовий пояс у Кримських горах обривається на малих висотах і замінюється на висоті понад 1000 м гірськими луками — яйлами. Це пояснюється нестачею води для дерев на вершинах, складених вапняками, які легко пропускають крізь себе воду, не затримуючи її. Це царство злакових трав і невисоких чагарників, які ростуть на гірсько-лучних чорноземних ґрунтах. Серед рослин тут відомі фіалка скельна, кримський едельвейс, тонконіг лучний, типчак та інші.

Схема висотної поясності Кримських гір

На Південному березі Криму на родючих коричневих і червоно-бурих ґрунтах розкинулася природна зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників, у якій переважають низькорослі дубово-ялівцеві ліси. Природна рослинність збереглася лише на схилах. Великі площі зайняті садами та виноградниками.

Тваринний світ. Фауна Кримських гір має переважно лісовий характер і вирізняється неабиякою своєрідністю. Вона сформувалася з кінця неогенового періоду: близько 3-5 млн років тому. Серед ссавців тут відомі: кримський звичайний олень, кримський благородний олень, дикий баран, куниця кам’яна, борсук, лисиця, вивірка телеутка й інші. Серед птахів чимало рідкісних видів. В Україні лише в Криму живуть чорний гриф, сип білоголовий, чорноголова сойка. Різноманітним є світ плазунів. Тут живе гекон кримський голопалий, зрідка трапляються жовтопуз безногий, лазячий леопардовий полоз. Частими є ящірки кримська та скельна.

Природні області Кримських гір. У межах Кримських гір виділяють три природні області, які мають характерні для них риси природних умов. Це Передгірна лісостепова область, яка займає Зовнішнє та Внутрішнє пасма, Головне пасмо та Південний берег Криму.

Охорона природи Кримських гір. Природні комплекси Кримських гір дуже змінені людиною. Внаслідок необмеженого вирубування дубові ліси з часом перетворилися на низькорослі чагарники, а у східній частині південного узбережжя ліси знищено зовсім. З метою збереження унікальної природи Кримських гір тут створено багато природоохоронних територій. їх частка тут майже втричі більша, ніж у цілому в Україні.

Найбільш відомим є Ялтинський гірсько-лісовий заповідник. Бурхливий розвиток курортної зони в районі Ялти вимагав негайних заходів із охорони лісових масивів. Тому 1939 р. було створено Кримський курортний парк, а 1979 р. — заповідник смугою в 40 км уздовж чорноморського берега. Тут є й прадавній ліс, й унікальні тварини, й водоспад Учансу. Пам’ятками природи проголошені химерні скелі з фантастичними фігурами, що названі «хаосами». Вони виникли після землетрусів. У заповіднику зустрічаються середземноморські види рослин: суничне дерево та тюльпан гірський. Чимало цікавих тварин. Тут живуть найбільша летюча миша — велетенська вечірниця, що має розмах крил 50 см, найменший звір із родини кунячих — ласка, найбільший жук Європи — жук-олень, довжиною з рогами 8 см. Є також багато метеликів, неотруйних змій, птахів.

ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ ТА РІК ЇХ СТВОРЕННЯ

Природні заповідники Кримських гір

Найменший за площею заповідник України — мис Мартьян. Він займає лише 2,4 км², з яких половина припадає на акваторію моря. Мальовничий рельєф створюють яри, балки, підводні скелі. Тут збереглися типові середземноморські ландшафти з дуба пухнастого та ялівця високого віком до 200 років. У заповіднику росте єдине в Криму вічнозелене листяне дерево — суничник дрібноплідний, занесений до Червоної книги України.

Карадазький заповідник було створено з метою охорони єдиного у Європі вулкана юрського періоду й унікальних гірських порід. Насправді це ціла гірська група, що вміщує п’ять хребтів. Тут є шпилясті скелі з химерними фігурами вивітрювання, невеликі печери. Зрідка в скелях трапляються глибокі темні гроти, об які з гуркотом розбиваються хвилі морського прибою. Серед виявлених у заповіднику 1090 видів вищих рослин ендеміками є близько 50. Рідкісними вважаються 37 видів рослин. Відомо понад 2100 видів тварин Карадага, серед яких близько 1500 метеликів.

Кримський заповідник було створені на базі заповідно-мисливського господарства на схилах Головного пасма. Тут зберігаються місцеві види фауни: кам’яна куниця, олень європейський, козуля європейська. Були акліматизовані муфлон європейський і білка-телеутка, реакліматизовані дикі свині.

Недалеко від Ялти заходиться найстаріший в Україні Нікітський ботанічний сад, заснований 1812 р.

План характеристики ландшафту моря

1. Фізико-географічне положення та берегова лінія.

2. Геологічна будова та рельєф дна, корисні копалини.

3. Кліматичні умови.

4. Водні маси та морські течії.

5. Органічний світ.

6. Використання природних ресурсів та екологічні проблеми.