Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас

ТЕМА 5. РОСЛИННІСТЬ

Конспект № 30

Різноманітність рослинності. Закономірності поширення рослинного покриву в Україні

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає видовий склад рослинності;

• характеризує основні типи рослинного покриву України;

• розпізнає види рослин, що занесені до Червоної книги України;

• наводить приклади рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України, ендемічних і зникаючих видів рослин;

• аналізує карту рослинності України, вплив господарської діяльності людини на рослинний покрив;

• робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів рослинності в Україні;

• оцінює стан рослинних ресурсів, їх роль у господарській діяльності, наслідки використання в різних регіонах України.

Різноманітність рослин України. Рослинність України дуже різноманітна. Нині вона займає у видозміненому стані дві третини площі нашої держави.

В Україні спеціалісти виділяють від 10 до 15 тисяч видів рослин. Серед них переважають представники відділу квіткових (покритонасінних). їх налічують майже 4,5 тисяч видів, тобто третину усіх видів рослин. Також в Україні описано близько 4 тисяч водоростей, 800 видів мохів, 53 види папоротей, 22 види голонасінних, 10 видів хвощів та 9 видів плавунів. Існує невелика кількість видів рослин, які зустрічаються лише на території України.

Ендеміки (з грецької — місцевий) — види живих організмів, які зустрічаються лише на певній території, тобто мають обмежений ареал існування. На території нашої держави близько 600 видів рослин є ендеміками. Найбільше всього рослин-ендеміків відомо в Криму — близько 300 видів, та у Карпатах — близько 100. Найменше — на Поліссі: не більше 10.

Видовий склад рослинності України

У складі природної рослинності нашої держави представлені усі життєві форми рослин: трав’янисті рослини (понад 4 тисячі видів), чагарники (майже 280 видів) і дерева (76 видів). Крім рослин, в Україні вивчено близько 15 тисяч видів грибів і понад 1 тисячу видів лишайників.

Чи завжди рослинність України була такою, як нині. Сучасний рослинний покрив України формувався протягом тривалого періоду. Як свідчать дані палеонтологічних досліджень, ще на початку кайнозойської ери (67 млн років тому) рослинність у межах території нашої держави значно відрізнялась від сучасної. Суходоли були вкриті вічнозеленими лісами з пальм, лаврів, миртів, тропічних видів дуба.

У четвертинному періоді наступи льодовиків знищили теплолюбну флору. Вічнозелені ліси змінилися листопадними. їх видовий склад збіднів. Ліси відступили на північ, а на півдні країни за умов посушливого клімату сформувалася степова рослинність. Від давньої теплолюбної флори збереглося лише кілька видів. Наприклад, рододендрон жовтий на Словечансько-Овруцькому кряжі. Цей високий чагарник із великими жовтими квітами є свідком мамонтів. Сучасного вигляду природна рослинність України набула близько 10 тис років тому.

Закономірності поширення рослинності. На території нашої країни виділяють зональні й азональні типи рослинності. Зональні — поступово змінюються з півночі на південь унаслідок зміни кліматичних умов за законом широтної зональності. Основними зональними типами рослинності в Україні є ліси та степи.

Азональні типи рослинності зустрічаються в різних природних зонах залежно від особливостей умов зволоження та рівня ґрунтових вод. До азональних типів рослинності в нашій державі належать луки та болота.

Лісова рослинність. Надмірне зволоження північної частини нашої країни, а також її гірських областей призвело до поширення там лісової рослинності. Лісові ділянки також зустрічаються в центральній частині України, особливо на правобережжі. Нині природними лісами вкрито близько 14 % території України та 2,6% — штучними лісонасадженнями (при середньоєвропейському показнику 27 %). Україна посідає одне з останніх місць в Європі за площею лісів.

Лісистість є відношенням площі під лісом до загальної площі території.

Найбільший показник лісистості в Українських Карпатах (40 %) і Кримських горах (32 %). На Поліссі цей показник становить 25 %, а в степовій зоні — лише 3 %. У лісах України зустрічається близько 200 видів дерев і чагарників.

Найпоширенішими є хвойні породи. На них припадає 54 % запасів деревини. Серед них найбільш поширеним деревом в Україні є сосна звичайна. Вона достатньо вибаглива до світла, але не вимагає хороших ґрунтів. Крім неї у гірських лісах Карпат ростуть тіневитривалі ялина європейська й ялиця біла (смерека). Унікальним деревом є модрина європейська, яка єдина з хвойних рослин повністю скидає на зиму хвою. Вона є найвищим деревом в Україні. У Передкарпатті окремі модрини досягають 54 м висоти. Це дерево здатне витримувати морози до -50 °С. Зрідка у карпатських лісах України зустрічається тис ягідний — залишок дольодовикової епохи. Його насіння вкрите червоною м’якоттю. Дерево досягає віку 4000 років і висоти 30 м. Через цінну витривалу деревину його винищували. Закон про охорону тиса було видано ще 1423 р.

Серед листяних в Україні поширені широколисті породи дерев, наприклад бук, дуб, граб, а також дрібнолисті, зокрема береза.

Бук лісовий має великі листові пластинки, тому потребує чимало вологи. Через це утворює ліси здебільшого у Карпатах на Подільській височині, які одержують достатню кількість опадів. Просуванням на схід України бук замінюється дубом. Дуб черешчатий має цупке вирізане листя. Тому він потребує менше вологи, але вибагливий до ґрунтів. Часто поряд із дубом зустрічається граб — високе дерево з твердою деревиною. Живе 100-150 років. Досягає висоти 30 м. Інколи буває чагарником. Береза найчастіше зустрічається на Поліссі невеликими гаями. Часто росте на місці вирубування первинних лісів.

Дерева, які становлять переважну основу деревостою лісу, називають лісоутворюючими породами. Залежно від видового складу деревних порід у межах України виділяють різні види лісів: бір (із сосни), субір (із сосни та дуба), бучина (із буку), діброва (із дубу), грабняк (із грабу), груда (із грабу та дубу), ялинник, березняк.

Рослини у лісі ростуть ярусами, пристосовуючись до потреби у світлі. У наших лісах зазвичай формується 3-4 яруси. Перший ярус — дерева, другий (підлісок) — невисокі дерева та чагарники, третій — напівчагарники, четвертий — трави, гриби, лишайники. У першому ярусі ростуть лісоутворюючі породи дерев, а також липа, клен, осика, тополя, верба, в’яз.

У підліску переважають горобина, ліщина, калина, жасмин, жимолость, бересклет, бузина, вовче лико, глід. Часто трапляються ягідні чагарники: малина, ожина, шипшина.

Серед трав першими навесні з’являються тендітні проліски, первоцвіт, сон-трава. Через нещадне винищення заради продажу вони стали дуже рідкісними. Весняною окрасою наших лісів також є родич орхідей ряст. У травні його змінюють конвалія, анемона, фіалки. Влітку у вирі трав спалахують квіти дикої лілії, лісової герані, звіробою. Восени дозрівають золотаві грона хмелю, який ліаною обвиває стовбури дерев.

Достатнє зволоження середньої частини України викликає чергування лісових ділянок зі степовими.

Степова рослинність. У південній частині України за умов недостатнього зволоження сформувалася степова рослинність. У минулі століття до суцільного розорювання земель степова рослинність займала близько 2/3 сучасної території нашої держави. Нині вона збереглася лише фрагментарно на схилах балок і в заповідниках.

Головною рослиною степів є ковила — висока трава з родини злакових. Має вузькі та цупкі листові пластинки, скручені у трубочку, завдовжки до 2 м. В Україні відомо 10 видів ковили, переважна більшість яких через розорювання чорноземів стали вкрай рідкісними. До утворення колосу ковила є цінним кормом для тварин.

Залежно від рівня зволоження в Україні з півночі на південь виділяють кілька різновидів степової рослинності. У лісостеповій зоні, де опадів більше, на типових чорноземах були поширені лучні степи. Окрім ковили, тут зустрічалися вологолюбні лучні трави: конюшина, шавлія, незабудка тощо.

На півночі степової зони та на Причорноморській низовині за умов недостатнього зволоження на звичайних і південних чорноземах існували типчаково-ковилові степи. їх основу становлять посухостійкі злаки: ковила українська, типчак, тонконіг. Навесні, після танення снігу, степ одержував живильну вологу й з-під землі виринали яскраві квіти диких тюльпанів, крокусів, ірисів. Із приходом літньої спеки їх надземна частина відмирала, а цибулини та кореневища чекали приходу наступної весни. Восени всі трави степу вигорали. Від поривів сильного вітру відривалося перекотиполе і з гуркотом розкидало своє насіння степом. Типчаково-ковилові степи збереглися у заповіднику Асканія-Нова.

На крайньому півдні уздовж узбережжя морів, де атмосферних опадів мало, на каштанових ґрунтах і солончаках існували опустелені полинно-злакові степи. Поряд із ковилою та типчаком тут росли посухостійкі трави: полин, ліщиця, кермек.

Чагарникові степи були поширені на сході України, зокрема на Донецькому кряжі. Тут за умов дещо більшої кількості опадів на звичайних чорноземах серед злаків росли чагарники із жовтої акації карагани. На плоских вершинах Кримських гір невеликими ділянками збереглися напівсаванні степи, де до злаків домішуються субтропічні види рослин.

Лучна рослинність. Серед лісової та степової рослинності трапляються ділянки луків. Лучна рослинність — це буяння різноманітних трав, які суцільним килимом вкривають землю. Розрізняють рівнинні та гірські. На рівнинних луках залежно від рівня залягання підземних вод зустрічаються різні рослини. У заплавах річок поширені очерет, осока, щавель, конюшина лучна, злакові трави (тимофіївка, грястиця), деякі чагарники. На вододілах ростуть дрібні злаки, волошка, кульбаба, дика гвоздика, цикорій, жовтець, мальва, отруйні дурман і блекота. У зниженнях рельєфу, де ґрунтові води підходять близько до поверхні, поширені осоки, різні види конюшини, хвощ.

На вершинах карпатських гір сформувалися високогірні луки — полонини. Тут росте чорниця, брусниця, арніка, костриця, зрідка трапляється рододендрон.

Болотна рослинність. У місцях близького залягання підземних вод розвивається болотна рослинність. Розрізняють мохові, трав’яні та деревні болота. Мохові болота переважають на Поліссі. Тут із суцільного мохового килима визирають ягоди журавлини, голубики, чорниці. Духмяніє вереск, який приваблює комах. Зрідка трапляється хижа рослина росичка, яка харчується комахами. Її листя вкрите чутливими волосками. До них прилипають дрібні комахи та перетравлюються.

На трав’янистих болотах ростуть аїр, рогіз, ситник, очерет, калюжниця. Деревні болота густо заростають вологолюбними деревами. Серед них переважає вільха, висотою до 35 м і з клейким листям. Подекуди утворює суцільні зарості — вільшаники. На заболочених заплавах річок росте верба.

Рослинність України і людина. Під впливом господарської діяльності людини рослинність України зазнала докорінної зміни та потребує охорони.

Тільки за останні 150 років площа лісів скоротилася вдвічі. Особливо постраждали ліси лісостепової зони. З XVI ст. деревину вивозили за кордон. У XVII-XVIII ст. її використовували як паливо для скляної, миловарної, цукрової, металургійної промисловості. До XIX ст. існувала підсічно-вогняна система землеробства, яка нещадно знищувала ліси. Значні площі лісу були винищені в зоні аварії Чорнобильської АЕС. Часто в літню спеку спалахують лісові пожежі. При цьому винищуються значні ділянки лісу.

Колись степи займали понад 2/3 площі України. Нині про них не лишилося й гадки. Типову степову рослинність можна побачити лише в природних заповідниках. Смертельний вирок степам підписали родючі чорноземи. Де колись колихалися ковила та типчак, тепер простяглися поля пшениці, соняшнику, кукурудзи, баштанів. Значної шкоди степам завдає кар’єрний спосіб видобутку корисних копалин: залізних і марганцевих руд, бурого вугілля, будівельних матеріалів. Після цього залишаються значні площі «місяцевих ландшафтів», позбавлених не лише рослинності, але й ґрунтів.

Основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів живих організмів є Червона книга України.

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів і підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України та підлягають охороні. На підставі переліку організмів Червоної книги розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення й раціональне використання. Червона книга України мала три перевидання: 1980 р., 1994-1996 рр. і 2009 р. За цей період, на жаль, значно збільшився перелік рідкісних видів. Зокрема, нині до неї занесено 502 види рослин, 57 видів грибів, 52 види лишайників. Серед них є тис ягідний, береза дніпровська, півонія кримська фіалка біла, вовчі ягоди, росичка, водяний горіх, сон-трава, журавлина дрібноплідна, деякі види крокусів, 13 видів волошок, 26 видів ковили та багато інших.

Інформація про типові та рідкісні рослинні угрупування, що потребують збереження й охорони, міститься у Зеленій книзі України.

Зелена книга України — список, до якого занесені рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їх використання. Зелену книгу вперше у світі розробили фахівці України 1987 року. Вона мала відтоді ще два перевидання: у 2002 і 2009 роках. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілих рослинних угрупувань. У ній представлено 127 рідкісних і типових рослинних угрупувань, які потребують охорони. А саме: 51 лісова екосистема, 5 чагарникових, 26 степових, 17 лучних, 12 болотних, 16 водних. У Зеленій книзі є рослинні угрупування з різних природних зон і гірських областей нашої країни. Наприклад, зеленомохові болота, дубово-соснові та грабово-дубові ліси на Поліссі, рідкісні дубові ліси у Лісостепу, різноманітні ковилові угрупування степової зони, унікальні ділянки нарцису вузьколистого в Українських Карпатах, ліси з дуба скельного, ялівцю, буку в Кримських горах.

Для охорони та відновлення рослинності в Україні створено мережу природоохоронних територій.