Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
ТЕМА 4. ҐРУНТИ ТА ҐРУНТОВІ РЕСУРСИ
Конспект № 28
Умови ґрунтоутворення, структура ґрунту, ґрунтові горизонти
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає основні чинники ґрунтоутворення;
• пояснює умови ґрунтоутворення, особливості поширення ґрунтів;
• аналізує карту ґрунтів України:
• робить висновки щодо закономірностей поширення ґрунтів на рівнинній частині України та в горах.
Що таке ґрунти. Люди обробляють ґрунти вже понад 7000 років із часу переходу від збирання дарів природи до землеробства. Але зрозуміти, як утворилися ґрунти та як вони поповнюються поживними речовинами, вдалося лише у другій половині XIX ст. завдяки працям ученого-засновника ґрунтознавства Василя Докучаєва (1846-1903 рр.). Його книга «Російський чорнозем» (1883 р.) стала початком наукового підходу до вивчення ґрунтів. У 1888-1894 рр. він керував фізико-географічними дослідженнями Полтавської губернії. Разом із колегами видав матеріали щодо оцінювання земель Полтавщини, написав книгу «Наш степ раніше й тепер», а кошти, одержані за неї, передав постраждалим від посухи.
До В. Докучаєва тривалий час ґрунти помилково вважали різновидом гірської породи попри їх суттєву відмінність: ґрунти родючі, гірські породи — ні. А згодом навіть почали бачити загрозу поступового виснаження ґрунтів унаслідок мінерального живлення рослин і передрікали людству голодування.
Василь Докучаєв подивися на ґрунти як особливе комплексне природне тіло, яке виникло на поверхні нашої планети в результаті взаємодії живої та неживої природи. Учений навіть пропонував виділяти ґрунти як окрему оболонку Землі.
На таку думку наштовхує склад ґрунтів. До нього входять мінеральні й органічні речовини. Мінеральні речовини надходять у ґрунт із неживої природи. Це вода, повітря, мінеральні солі, пісок і глина. Органічними речовинами поповнюють ґрунт живі істоти. Це гумус (перегній), який являє собою відмерлі рештки живих організмів. Саме гумус забезпечує головну властивість ґрунту — його родючість, тобто здатність забезпечувати рослини мінеральними речовинами. Отже, ґрунти — це верхній пухкий родючий шар Землі.
Внесок Василя Докучаева у світову науку про ґрунти було високо оцінено. У 1882 р. за колекцію ґрунтів він отримав диплом першого ступеня Всеросійської промислово-художньої виставки. У 1883 р. його було нагороджено премією Петербурзької академії за книгу «Російський чорнозем». У 1889 р. Докучаєв отримав золоту медаль і орден «За заслуги у землеробстві» Всесвітньої виставки у Парижі.
Як утворилися ґрунти: чинники ґрунтоутворення. Василь Докучаев вважав питання про утворення ґрунтів найважливішим. Спочатку існувала думка, що ґрунти виникли з морського мулу після відступання моря. Такий спосіб утворення можливий, але лише на невеликій частині суходолу. За сучасними уявленнями, ґрунти утворилися іншим шляхом, під впливом багатьох чинників.
Першим чинником ґрунтоутворення є процес вивітрювання — руйнування та хімічної зміни гірських порід. Воно розпочинається з фізичного (під дією коливань температури) та хімічного (під дією повітря та розчинів води) вивітрювання. Внаслідок цього в пухку породу можуть проникнути повітря та вода. Згодом на поверхню потрапляють бактерії, спори та насіння рослин, які продовжують органічне вивітрювання. Так утворюється шар пухких гірських порід — кора вивітрювання, яка є материнською породою для майбутнього ґрунту.
Після цього приєднується до ґрунтоутворення другий чинник — живі організми. Провідну роль у формуванні ґрунтів відіграють рослини. Скидаючи листя, вони беруть участь у формуванні гумусу. Органічні речовини гумусу, що надходять у ґрунт, розкладають мікроорганізми, перетворюючи їх на доступні рослинам мінеральні речовини. Серед тварин найбільшу роль у ґрунтоутворенні мають землерийні тварини. Вони розпушують ґрунти. А дощові черв’яки, поїдаючи рослинні рештки, сприяють їх швидкому подрібненню та перетворенню, а також створюють зернисту структуру ґрунтів, що сприяє кращому надходженню в них повітря та води.
Важливим чинником ґрунтоутворення є клімат. Надмірне зволоження ґрунтів сприяє вимиванню з них углиб поживних речовин, а також робить їх кислими. Недостатнє зволоження сприяє накопиченню поживних речовин у достатній кількості в шарі гумусу. Бідне зволоження робить ґрунти лужними. Крім того, клімат визначає широку зональність ґрунтів — їх зміну від екватора до полюсів.
Іншими чинниками ґрунтоутворення є також склад материнських гірських порід, рельєф місцевості, ґрунтові води. Останнім часом у процес ґрунтоутворення дедалі більше втручається людина.
Процес ґрунтоутворення дуже тривалий: приміром, 1 см ґрунту, залежно від природних умов певної території, формується протягом 50-200 років. Докучаєв називав це чинником часу та наголошував на тривалості цього процесу.
Ґрунтовий профіль. Будова ґрунтів є результатом тривалої взаємодії усіх процесів ґрунтоутворення. Якщо уважно придивитися до урвистого берега річки або схилу яру, можна помітити, що ґрунти складаються із кількох шарів — горизонтів, які поступово переходять один у другий. Це й є ґрунтовий профіль. Василь Докучаєв запровадив у науку назви ґрунтових горизонтів і запропонував позначати їх латинськими літерами.
Часто на поверхні ґрунтів скупчується відмерла трава, листя, хвоя, гілки та кора дерев. У лісі цей шар називають лісовою підстилкою, у степу — степовою повстиною. Цей горизонт позначають літерою A0.
Будова ґрунтового профілю
Під ним формується гумусовий горизонт (A1). Він має темне, часто чорне забарвлення. Кількість гумусу поступово зменшується зверху вниз і горизонт світлішає. Залежно від чинників ґрунтоутворення товщина гумусового горизонту коливається від кількох сантиметрів до метра.
Глибше у ґрунтах за умови надмірного зволоження формується горизонт вимивання (А2). Це освітлений шар, з якого вимиті опадами органічні та мінеральні речовини потрапляють у більш глибокі шари ґрунтового профілю. Інколи вимивання буває настільки інтенсивним, що залишається лише нерозчинний у воді кремній, який має сірий, як попіл, колір. Тому цей горизонт ще називають підзолистим. За умов недостатнього зволоження горизонт вимивання у ґрунтовому профілі не формується взагалі.
Ще нижче лежить перехідний горизонт (В). Якщо у ґрунтовому профілі присутній горизонт вимивання, тоді горизонт В називають горизонтом вмивання. Він найбільш щільний, збагачений частинками глини. Забарвлення може бути різним, залежно від хімічного складу. Під чорноземами він борошнисто-білий через високий вміст кальцію.
Найглибше лежить материнська порода (С). Це гірська порода, на якій сформувалися ґрунти. Для значної частини території України материнською породою для ґрунтів є лес — світло-жовта тонкозерниста суглинкова порода, яка залишилася після відступання давнього льодовика.
Закономірності поширення ґрунтів. Ще у XIX ст. було встановлено, що розміщення ґрунтів на рівнинах нашої планети підкоряється закону широтної зональності, тобто спостерігається їх закономірна зміна від екватора до полюсів. Типи ґрунтів, які змінюються у такому напрямку, називають зональними.
Крім зональних зустрічаються азональні типи ґрунтів, які формуються вздовж річкових долин на заболочених або засолених ділянках тощо.
У горах ґрунти змінюються згідно з вертикальною (висотною) поясністю, тобто від підніжжя до вершин.
