Дослідження території України

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• наводить приклади географічних досліджень території України у минулому й нині;

• вміє користуватися джерелами географічної інформації;

• пояснює особливості сучасних географічних досліджень.

Перші писемні згадки про природу українських земель Геродота. Описи території, на якій розміщено сучасну Україну, а також прилеглих до неї українських історичних земель у зарубіжжі велися з давніх часів. Перші писемні згадки про природу окремих частин українських земель відомі з творів давньогрецьких, давньоримських та арабських авторів.

Приміром, давньогрецький історик, географ і мандрівник Геродот Галікарнаський, який жив у V ст. до н. е., на підставі побаченого на власні очі та почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Його справедливо називають «батьком історії та етнографії».

Зокрема, Геродот розповів про життя і побут скіфів — кочового народу, що жив у ті часи в Північному Причорномор’ї на великих площах від Дунаю до Закавказзя. До наших днів дійшла праця Геродота «Скіфія». Немає свідчень про те, що Геродот побував особисто у кримських і приазовських містах. Його книжку було, певно, створено на підставі оповідок грецьких колоністів, оскільки оповідь часто насичено напівлегендарними та міфічними даними про життя скіфів.

Геродот подав відомості про західні береги Чорного моря від гирла річки Дністер до протоки Босфор. Описуючи природу, автор зазначив, що клімат цих земель холодний, а поверхня рівнинна. «Їхній край — це добре наводнена трав’яниста рівнина, а річок пливе через неї небагато, менше, ніж у Єгипті є каналів».

Україна в картографічних творах Г. Л. де Боплана (1648 р.)

У своїй праці Геродот вперше охарактеризував великі скіфські річки: Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг, але називав їх інакше. Багато в чому Геродот помилявся. Зокрема, розповідаючи про Істр (Дунай), давньогрецький учений вважав його найбільшою річкою світу, до того ж завжди повноводною: і влітку, і взимку. Істр «тече через усю Європу, беручи початок у землі кельтів», — зазначає автор.

Згадуючи про Борисфен (Дніпро), Геродот правильно вказує, що тече річка з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. Геродот вважав, що Дніпро — найважливіша для людей річка після Нілу. В річці багато «хорошої риби, приємної на смак, без колючих кісток... І вода в ній дуже чиста порівняно з іншими річками з каламутною водою... А в її гирлі відкладається багато солі... Біля моря Борисфен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман».

Опис природи України у літописах Київської Русі. Чимало достовірних відомостей географічного змісту містять літописи часів Київської Русі. У «Повісті минулих літ» Нестора-літописця названо рівнини й гори давньоруських земель, річки, озера, лісові масиви, зазначено кліматологічні та гідрологічні особливості, розповідається про історію заселення окремих районів України. Дається також опис, як розроблялися родовища корисних копалин: болотних залізних руд, кам’яних будівельних матеріалів. У Київському літописі 1187 року вперше згадано назву «Україна». Літописи переповідають легенду про заснування Києва трьома братами та їхньою сестрою, що походять із племені полян. У Галицько-Волинському літописі є перші згадки про Львів.

Дослідження Гійома де Боплана — початок нової ери у вивченні України. Вперше українські землі для науковців і широкого європейського загалу стали відомими завдяки діяльності видатного французького інженера та військового картографа XVII століття Гійома Левассера де Боплана (близько 1600-1673 рр.). Перебуваючи на службі у польського короля

Владислава IV у 1630-1648 роках, Боплан працював переважно на території України. Збільшення могутності Турецької держави, постійні набіги кримських татар і повстання козаків надто турбували польський уряд. Для будівництва укріплень з метою затримання ворога у прикордонній із степом смузі дніпровського правобережжя запросили Гійома де Боплана. Протягом 16-17 років мандрів Україною інженер вибирав придатні місця для зведення фортець і знайомився з топографією, етнографією, побутом України та найближчих до неї земель. Невдовзі він створив про це цікаві замітки, які стали основою його майбутньої книги «Опис України».

Крім того, за дорученням польського короля Боплан займався складанням докладної генеральної карти України, перший варіант якої завершив 1639 року. Ця рукописна карта розміром 44,5 х 62,5 см була складена у масштабі 1:1 500 000. На ній позначено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, нанесено 4 острови, 13 річкових порогів, 4 лісових масиви, Чорне й Азовське моря. Нині оригінал цієї карти зберігається у Військовому архіві Стокгольму (Швеція). Друге видання карти було доповнене зображенням Кримського півострова.

Паралельно Боплан як архітектор проектував численні палаци та фортеці, які були зведені у містах Бар на Вінниччині, Броди на Львівщині, Кременчуці на Полтавщині. За проектом французького зодчого було відбудовано знищену козаками польську фортецю Кодак на правому березі Дніпра навпроти колишнього Кодацького порогу на Дніпрі за 1,5 км на південь від сучасного Дніпра (Дніпропетровська).

У 1648 році геніальний картограф раптово залишив польську службу і повернувся через незрозумілі причини на батьківщину, до міста Руан. Найбільш імовірними причинами цього було зневажливе ставлення нового польського короля Яна-Казимира до справи Боплана.

Повернувшись додому, Боплан розпочав опрацьовувати зібраний на українських землях матеріал і систематизувати спогади про край, де він перебував тривалий час. Результатом цієї праці була книга «Опис України» та докладні топографічні карти України і Польщі. Перше видання було виконане граверним способом і доповнене автором Генеральної карти України під назвою «Загальний план Диких полів, простіше кажучи, України» у масштабі 1:1 800 000 у Данціґу 1648 року. На карті відображено 1293 об’єкти, у тому числі 993 назви населених пунктів і 153 назви річок.

Основна картографічна праця Боплана — «Спеціальний і докладний план України разом із належними до неї воєводствами, округами та провінціями». Вона складається з 8 аркушів загальним розміром 83 х 216 см у масштабі 1:450 000. Вигравійована та надрукована 1650 року в Данціґу. Це одна з перших середньомасштабних карт великої території в Європі.

Результатом проведеної Бопланом топографічної зйомки була перша в історії карта Дніпра, опублікована на 3 аркушах анонімно в Амстердамі 1662 року. На ній зображено течію Дніпра від Києва до Чорного моря. Цю карту багато разів перевидавали в наступних виданнях.

Загалом перелік картографічних творів Боплана, присвячених Україні, які збереглися до наших днів, налічує 23 оригінальні карти. Всі вони зберігаються у 16 бібліотеках, розташованих у 14 містах восьми держав Європи. Упродовж XVII — першої половини XVIII ст. карти Боплана широко використовували в європейській картографії для відображення українських земель. Хоча назву «Україна» зустрічаємо й раніше, саме роботи Боплана сприяли її утвердженню в картографічній практиці.

Головною працею Боплана була книга «Опис України», в якій вперше детально описано дніпровські пороги, побут українців, життя українського селянства, запорізьке козацтво як феномен відродження лицарства на українських землях на противагу тодішній польській пропаганді. Вона вперше побачила світ 1651 року в Руані. Книга має кілька частин, назви яких говорять про їх зміст: «Опис України і річки Борисфен, званої в просторіччі Ніпром, або Дніпром, від Києва до моря, в яке вона впадає», «Ремесла, якими займаються козаки», «Про Крим, або край Татарії», «Кримські татари», «Про козаків», «Про фауну України», «Про клімат України». Також подано чимало етнографічного матеріалу про побут і культуру українців. У зверненні до читачів Боплан стверджує, що пропонує в книзі матеріали і карти, складені не за чужими описами і не з чуток, а на підставі точних власних вимірювань. «Опис України» вперше відкрив Україну для західного читача. Книга викликала неабияке зацікавлення в Європі, її було перекладено англійською, німецькою, латинською, польською та російською мовами. Перший примірник «Опису» в Україні з’явився лише на початку XIX ст. Ця книга зберігалася в місті Яготин у бібліотеці князя Миколи Рєпніна. Французьких оригіналів в Україні було небагато: у другій половині XIX ст. по одному в Києві, Львові й Одесі. Перший український переклад було здійснено лише 1981 року. Потім текст твору друкувався 48 разів.

Степан Рудницький — засновник національної географічної науки. Чимало зробив для вивчення географії нашої держави академік Степан Рудницький (1877-1937 рр.). У 1927 році він заснував Український науково-дослідний інститут географії і картографії у Харкові. Викладав географію у вищих навчальних закладах Львова, Харкова, Праги, Відня. С. Рудницький видав понад 70 праць із географії і картографії, основними з яких є «Коротка географія України», «Україна: країна і народ», «Україна — наш рідний край». Він є автором кількох шкільних підручників із географії українською мовою.

Рудницький є засновником української політичної, економічної» демографічної та військової географії, антропогеографії. Особлива заслуга Рудницького полягає в тому, що він першим у радянській Україні почав розробляти географічні карти українською мовою, зокрема настінні карти України та півкуль. Завдяки йому Україну вперше було презентовано у картографічних працях як цілісну просторову одиницю.

Написані ще у 1920-х рр., праці Степана Рудницького з політичної та суспільної географії й досі є актуальними у справі українського державотворення, формуванні національної ідентичності українського народу, усвідомленні його ролі у загальноєвропейському процесі демократичного оновлення. У працях ученого досліджуються і викладаються проблеми України, її національні, політичні, економічні і територіальні інтереси. Стосовно української перспективи С. Рудницький перебував на позиціях української національної держави, яка має формуватися у зв’язках з іншими державами та народами. Видатний науковець і патріот вважав, що без незалежної, демократичної національної держави виникають умови для політичного, економічного та культурного гноблення одних народів іншими. На його думку, український народ не зумів відстояти своєї незалежності через слабкий загальний рівень освіти української інтелігенції та відсутність у неї національної свідомості. Степан Рудницький відстоював ідею українознавства, спрямовану на навчання та виховання особистості з високою національною, громадянською самосвідомістю. Він вважав, що географія є важливою складовою людського знання та культури в цілому, тому має слугувати важливим дієвим чинником формування духовності українського народу. За свої українознавчі погляди Степана Рудницького 1933 року було репресовано, а 1937 року — страчено. Реабілітовано його було лише 1965 року.

Сучасні географічні дослідження. У наш час провідною науково-дослідницькою установою з фізико-географічних, суспільно-географічних і картографічних досліджень у нашій державі є Інститут географії Національної академії наук України, заснований 1964 року. Також географічні дослідження здійснюють на географічних факультетах університетів. Основними напрямами географічних досліджень є вивчення загального розвитку природи, прогнозування змін її компонентів, вивчення природних умов в Україні у минулі геологічні ери, дослідження ландшафтів та їх зміни під впливом людської діяльності, вивчення проблем населення й економіки України. На підставі географічних досліджень обґрунтовують створення нових природоохоронних територій. Результатом дослідницької діяльності є складання нових географічних карт та атласів, довідкових і науково-популярних видань. Українські вчені-географи проводять дослідження Антарктиди на науковій станції «Академік Вернадський».

Зміст