Мінеральні ресурси України. Паливні корисні копалини

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• показує на карті басейни і родовища корисних копалин: Донецький і Львівсько-Волинський кам’яновугільні басейни, Дніпровський буровугільний басейн, Західний, Східний, Південний нафтогазоносні райони;

• наводить приклади корисних копалин щодо їх використання;

• формулює визначення понять «гірські породи», «корисні копалини»;

• встановлює зв’язки рельєфу з тектонічними структурами, корисними копалинами, геологічною будовою території;

• оцінює наслідки видобування корисних копалин і необхідність охорони надр.

Що таке мінеральні ресурси та їх основні групи. Мінеральні ресурси, або корисні копалини, — це ті гірські породи та мінерали, які людина використовує у господарській діяльності для забезпечення своїх потреб нині або зможе використати в майбутньому. В світі найчастіше використовують понад 200 видів мінеральної сировини, в Україні — близько 50.

Корисні копалини можуть групуватися за різними ознаками. За використанням розрізняють паливні (горючі), рудні (металічні) та нерудні ресурси. Паливні корисні копалини використовують для одержання тепла й енергії. З рудних виплавляють метали. Нерудні ресурси є сировиною для переробки у хімічній промисловості, деякі з них є важливими будівельними матеріалами та технічною сировиною.

Корисні копалини України

За походженням корисні копалини поділяють на магматичні, осадові та метаморфічні. Тому їх розміщення тісно пов’язане з будовою земної кори.

Паливні корисні копалини України. До паливних корисних копалин, які видобувають у нашій державі, належать: кам’яне та буре вугілля, нафта, природний газ, торф, горючі сланці.

Територія України багата на окремі види паливних ресурсів. Держава повністю забезпечує власні потреби у кам’яному та бурому вугіллі. Натомість Україна відчуває гостру нестачу нафти та природного газу. Практика свідчить, що поки у нас не буде створено раціональної економіки, гостра нестача може виникати в будь-чому. Торф в Україні здавна видобували на Поліссі. З середини 1990-х рр. його використовували як паливо лише для місцевих потреб у сільській місцевості, господарстві, на підприємствах скляної, порцеляно-фаянсової, харчової промисловості. З торфу одержують також різні хімічні речовини, зокрема ацетон, феноли, парафін, кормові, дріжджі. Чималі поклади горючих сланців є у Черкаській і Кіровоградській областях.

Паливні ресурси України

Географія розміщення паливних ресурсів пов’язана з тектонічною та геологічною будовою території. Паливні ресурси мають осадове походження, тому входять до чохлів давніх і молодих платформ, а також до крайових передгірських прогинів.

Кам’яне вугілля. 94,3% покладів вугілля нашої держави становить кам’яне вугілля. Українське кам’яне вугілля вирізняється високою якістю. За рахунок високого вмісту в ньому вуглецю, воно має високу теплотворну здатність. В Україні є родовища найкращого сорту вугілля — антрациту, вміст вуглецю в якому доходить до 94-97%. 1/3 вугілля є коксівним. Після спеціального обробляння його використовують під час виплавляння чавуну та сталі. За розвіданими запасами кам’яного вугілля Україна посідає VIII місце в світі та І місце в Європі, а за видобутком — відповідно XI місце та III місце. Розвідані запаси вугілля в Україні становлять близько 50 млрд тонн. Прогнозні запаси — близько 120 млрд тонн.

Основні поклади кам’яного вугіллі в Україні зосереджені у двох басейнах: Донецькому та Львівсько-Волинському. Вони сформувалися в осадовому чохлі відповідно у Донецькій складчастій області та Галицько-Волинській западині.

Найбільшим кам’яновугільним басейном в Україні та одним із найбільших у Європі є Донбас. На нього припадає 98 % видобутку кам’яного вугілля держави. Донецьке вугілля було виявлене ще в першій половині XVIII ст. російським рудознавцем Григорієм Капустіним поблизу Лисичанська, а промислове його освоєння розпочалося з кінця XIX ст.

Нині загальна площа розвіданих родовищ Донбасу в межах України становить 50 тис. км². До цього часу більшу частину вугілля видобувають у так званому Старому Донбасі в межах Донецької та Луганської областей.

Хоча вугільні запаси Донбасу чималі, їх видобуток дуже складний. Глибина залягання вугленосних шарів сягає 1200-1400 м. Тому розробляння відбувається лише шахтним, тобто підземним способом. Переважають тонкі прошарки вугілля товщиною 0,5-2 м. Вони чергуються з пісками, глинами, вапняками. Часто вугленосні шари зім’яті в складки, мають круте залягання. У вугільних пластах чимало горючого газу метану, що робить видобуток вибухонебезпечним.

Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн дає лише 2 % вугілля. Здогадки про поклади вугілля на північному заході України були висунуті ще на початку XX ст. А перші шахти закладено 1952 р. Площа басейну незначна — близько 10 тис. км². Глибина залягання шарів вугілля 300-700 м. їх товщина 60 см — 2,8 м. Існує 21 шахта, серед яких нині діє 15. У зв’язку з невеликими покладами вугілля в перспективі працюватиме лише 2 шахти. Вугілля високої якості: 1/3 коксівного вугілля. Але кам’яне вугілля тут високозольне. забруднене сіркою.

Буре вугілля. Україна має чималі поклади бурого вугілля. Основні його запаси зосереджені в Дніпровському басейні. Його площа сягає 100 тис. км² і тягнеться через території шести областей України: від Житомирської до Дніпропетровської. Буре вугілля утворилося із решток палеогенових рослин і накопичилося потужними шарами на поверхні Українського щита у його низинах.

Поклади бурого вугілля в Придніпров’ї були відомі ще у XVI ст. Вони лежать на глибині 2-150 м. Тому на 80 % видобуток кар’єрний. Потужність вугільних шарів невелика — 2-6 м, та рідко перевищує ці показники. У Дніпровському басейні розвідано більше 80 родовищ бурого вугілля. Через його низьку теплотворну здатність буре вугілля застосовують менше, ніж кам’яне. Декілька родовищ бурого вугілля є також у Дніпровсько-Донецькій западині, на Закарпатті. З 2004 р. буре вугілля практично не видобувають.

Нафта і природний газ. Поклади нафти і природного газу в Україні обмежені. Нафтою себе країна забезпечує лише на 7-8 % від потреб, природним газом — на 20-25 %. За видобутком нафти Україна посідає 52-е місце в світі та 7-е місце серед країн Європи. За видобутком природного газу відповідно 30-е та 4-е місця.

Нині 57 % всього видобутку нафти та 90 % видобутку природного газу дає Донецько-Дніпровська (Східна) нафтогазоносна область, що входять до осадового чохла Донецько-Дніпровської западини. Нафтові поклади лежать на глибині до 4,5 км, газові — 5-5,8 км. Нафта якісна, з невеликим умістом сірки. Газ метановий. Геологічна розвідка басейну розпочалася у 30-х рр. XX ст., а видобуток — 1952 р. Нині тут виявлено 121 родовище: 17 нафтових, 37 нафтогазових, 67 газових.

Найстарішою, дуже виснаженою є Прикарпатська (Західна) нафтогазоносна область. Тут поклади нафти зосереджені у Прикарпатському крайовому прогині. Про наявність нафти тут було відомо ще з початку XVII ст., коли її витягали відрами з криниць глибиною 4-6 м. Промисловий видобуток розпочався з кінця XIX ст. у місті Борислав. Події того часу описані у творах Івана Франка. Нині Прикарпатська область втрачає своє значення для видобутку нафти. Поклади газу дещо більші.

Найбільш перспективним вважають Причорноморсько-Кримський (Південний) басейн, розташований переважно у потужному осадовому чохлі молодої Скіфської платформи. У Причорноморсько-Кримському басейні розвідувальні роботи розпочалися 1929 р., але основні родовища були виявлені у 50-х рр. XX ст. Промислове освоєння природного газу триває з 1966 р. Поки що вивчені лише верхні шари чохла Скіфської платформи на глибині 100-4500 м. Частину газу видобувають із шельфу Чорного моря.

У зв’язку з дефіцитом в Україні звичайного газу певні сподівання покладають на так званий «сланцевий газ». Так називають природний газ, що міститься у незначних кількостях (2-3 % від об’єму) в глинистих осадових гірських породах на глибинах від 1 до 5-6 км. Для його видобутку використовують горизонтальне буріння та гідророзрив пласту, що призводить до значного забруднення підземних вод. Хоча сланцевий газ міститься в невеликих кількостях, але за рахунок освоєння великих площ його можна одержувати у чималій кількості. В Україні перспективними газоносними районами є Юзівська площа (на території Донецької та Харківської областей) та Олеська площа (в межах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей). Обсяг досліджених і оцінених обсягів сланцевого газу виводить Україну на IV місце в Європі за обсягами резервів цього типу палива після Польщі, Франції та Норвегії.

Горючі сланці. З відмерлих решток морських і озерних тварин та найпростіших водоростей отримують тверді паливні ресурси — горючі сланці. Це ріднить їх за складом з нафтою. На початку 60-х років XX ст. в Україні було відкрито одне з найбільших у світі родовищ горючих сланців — Бовтиське (біля села Бовтишка. Кіровоградської обл.). Запаси цього родовища становлять близько 3,8 млрд тонн. Потужність сланцевмісних товщ досягає 400 м, сланцевих пластів — 10-15 м. Але у зв’язку з тим що в ті часи використовували дешеву західносибірську нафту з Росії, Бовтиське родовище горючих сланців було зарезервоване, а з часом забуте.

Зміст