Геологічна будова території України

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• наводить приклади різних за походженням гірських порід;

• формулює визначення понять «гірські породи», «геологічна будова»;

• визначає вік гірських порід за геологічною картою;

• пояснює вплив дніпровського зледеніння, накопичення лесу, неотектонічних рухів на формування рельєфу;

• встановлює зв’язки рельєфу з тектонічними структурами та геологічною будовою території.

Геологічна карта. Геологічна будова території показує речовинний склад земної кори як результат її тривалого розвитку протягом геологічного часу. Поширення різних за віком гірських порід, що утворилися в різні геологічні ери, можна простежити за геологічною картою. На ній певними кольорами показують, які гірські породи виходять на денну поверхню, якщо умовно зняти чохол із наймолодших відкладів четвертинного віку, які зустрічаються практично повсюдно. Для кращого розуміння карти кольори продубльовані індексами, записаними латинськими літерами. Кожний геологічний період позначається певним індексом, загальновживаним у всьому світі. Тому геологічна карта зрозуміла фахівцям із усіх країн.

За гірськими породами, як за сторінками книжки, можна прочитати історію кожної території, зазирнути на десятки та сотні мільйонів років тому. Гірські породи розкажуть, коли наступало і відступало море, формувалися гори й рівнини, сухим чи вологим був клімат, в який час і які живі істоти заселяли місцевість. Усе це не лише цікаво з пізнавальної точки зору, але й вкрай необхідно для пошуків корисних копалин.

За геологічною картою видно, що на території України поширені гірські породи різного віку: від найдавніших (архейських) до сучасних (четвертинних).

Докембрійські породи та що являла собою територія України у ті часи. Найдавнішими в Україні є гірські породи, що виходять на поверхню в межах Українського щита. Вони утворилися в архейську еру. Це переважно граніти, гнейси, лабрадорити, габро. Їх максимальний вік сягає 3,6 млрд років. Вони являють собою застиглі потоки лави, які виливалися на великих площах в архейську еру.

До гірських порід протерозойської ери належать базальти та граніти. їх виходи на поверхню відомі у Житомирській та Рівненській областях. До цього ж віку належать метаморфізовані сланці, глини, кварцити, гнейси. Вони залягають у складках фундаменту Східноєвропейської платформи. Це свідчить про те, що на початку протерозойської ери на більшій частині території України були гори. Процес їх руйнування йшов достатньо швидко, тому наприкінці протерозою від них не лишилося і сліду: територія стала рівнинною. А відклади морського дна на північному заході та Подільській височині свідчать про те, що тут було мілке море.

Гірські породи палеозойської ери та як змінилася територія України. До геологічних порід палеозойської ери належать породи у межах плити Східноєвропейської платформи. На Поліській низовині — це піски та сині глини; у долині Дністра — вапняки та пісковики; глини та вапняки у Дніпровсько-Донецькій западині. Серед гірських порід того часу знайдені рештки давніх морських молюсків і ракоподібних. Глибина моря змінювалася в зв’язку з рухами земної кори. Море панувало й на місці Карпат і всього Кримського півострова.

Проте більша частина території України була суходолом. Вологий і теплий клімат сприяв в окремих місцях бурхливому розвитку папоротей, зокрема на Волині та сході. Відмираючи, папороті й інші рослини утворили значні поклади кам’яного вугілля, що дало назву одному із геологічних періодів. Через періодичні наступи моря вугілля залягає прошарками та перемежоване з морськими відкладами.

У Донецькій складчастій області вугілля залягає під землею складками, внаслідок горотворення, яке охопило цю територію у пізньому палеозої в епоху герцинського горотворення. У той самий час гори сформувалися й на місці сучасної рівнинної частини Криму.

Гірські породи мезозойської ери та як далі розвивалася територія України. Породи мезозойського віку свідчать про наступ моря у той час на більшу частину сучасної України. Морські відклади складають Кримські гори й Українські Карпати. Є вони й у Галицько-Волинській і Донецько-Дніпровській западині, Волино-Подільській плиті, Воронезькому кристалічному масиві. У Кримських горах і на сході це сланці та вапняки, у Карпатах і на заході — піски, пісковики, глини, потужні відклади крейди. Серед товщ мезозойських гірських порід зустрічаються рештки давніх морських молюсків і риб. У Донецько-Дніпровській западині сформувалися осадові породи, багаті на природний газ і нафту. Вільними від моря залишалися лише сучасні Придніпровська та Приазовська височини.

Герцинські гори на Донбасі та півночі Кримського півострова зруйнувалися під дією зовнішніх сил і перетворилися на рівнину. Наслідком діяльності мезозойських вулканів є магматичні гірські породи, зокрема ртутні руди Донбасу, напівкоштовне каміння Кримських гір у районі згаслого вулкану Карадаг.

Зміни поверхні України в кайнозойську еру. Неотектонічні рухи. Породи кайнозойської ери вкривають значні площі поверхні України. На формування гірських порід та сучасного рельєфу України суттєво вплинули неотектонічні рухи та четвертинне зледеніння.

Неотектонічні рухи — коливання земної кори упродовж неогенового та четвертинного періодів, тобто протягом останніх 25-30 млн років. Платформові ділянки зазнали повільних вертикальних коливань із розмахом 300-500 м. Унаслідок цього частина території заливалася мілким морем, на дні якого відкладалися неогенові вапняки, піски, глини. Найбільш потужні їх відклади знаходять у Причорноморській западині та Передкарпатському прогині. На мілководді існували корали, які утворили берегові рифи. Після відступу моря вони лишилися в сучасному рельєфі як пасмо Подільські Товтри.

Найбільш активні неотектонічні рухи розмахом 800-1200 м призвели до формування складчастих споруд Карпат і Кримських гір. Унаслідок зсуву літосферних плит вони піднялися з морського дна. Землетруси тут трапляються й нині. Епіцентри найбільш інтенсивних поштовхів формуються на межі Південних і Східних Карпат на території Румунії — так звана Зона Вранча. Завдяки значним глибинам (80-190 км) і силі поштовхів землетруси проявляються на великій території Європи: від Греції до Фінляндії. В Україні поштовхи від зони Вранча найбільш відчутні в Одеській області. Ще одним осередком землетрусів є дно Чорного моря біля узбережжя Криму, де відбувається опускання південної затонулої частини Кримської гірської споруди. З просуванням на схід і північ від зазначених районів сила землетрусів в Україні зменшується.

Горотворення в минулому супроводжував активний вулканізм. Нині в Україні існують згаслі вулкани. Активний вулканізм проявляється лише у формі грязьових вулканів на Керченському півострові в Криму, але вони не мають нічого спільного з тектонічними процесами. Їх тут відомо понад 50, але більшість уже згаслі. Наявність грязьових вулканів свідчить про поклади у земній корі природного газу та нафти.

Четвертинне зледеніння в Україні. Відклади четвертинного (антропогенового) періоду є ознаками різкого похолодання клімату. Вивченню природних умов того часу присвячено чимало праць одного із засновників української геології та географії Павла Тутковського (1858-1930 рр.). Він розвинув учення про материкове зледеніння антропогену. За поглядами ученого, давні моря на той час відступили. Почали сповзати льодовики зі Скандинавського півострова. З чотирьох льодовиків до України дійшли лише два. Максимальне, Дніпровське зледеніння, вкривало Поліську низовину та спускалося долиною Дніпра до широти сучасного міста Дніпра (Дніпропетровська). Про це свідчить наявна тут морена — льодовикові відклади, складені з валунів, гальки, піску, глини. Їх склад подібний до гранітних скель Північної Європи. З часом талі води відступаючого льодовика принесли піски.

Павло Тутковський стверджував, що під впливом льодовиків, води та вітру сформувалася особлива гірська порода — лес. Це порожниста, сіро-жовтого кольору, пилувата порода. Найбільш потужні шари лесу знаходяться у западинах. Наприклад, у Причорноморській западині вони досягають 35-40 м. Немає цієї породи на Поліссі, Донецькому кряжі та в горах. Лес відіграв неабияку роль для ґрунтоутворення. На ньому сформувалися відомі в усьому світі українські чорноземи.

Зміст