Географія. Опорні конспекти. 7 клас

Конспект № 7

Кліматотвірні чинники. Розподіл сонячної енергії на Землі. Вплив підстильної поверхні на клімат. Закономірності зміни температури повітря і поверхневих вод океанів

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• наводить приклади різних за властивостями повітряних і водних мас, типів клімату, теплих і холодних течій;

• показує на карті райони поширення пасатів, мусонів, західних вітрів помірних широт і східних полярних вітрів, кліматичні пояси, найбільші теплі та холодні поверхневі течії;

• характеризує циркуляцію атмосфери в екваторіальних, тропічних, помірних і полярних широтах;

• порівнює властивості водних і повітряних мас;

• пояснює переміщення повітряних мас і поверхневих течій на різних широтах;

• визначає за кліматичними картами кліматичні пояси;

• оцінює значення знань про географічні закономірності природи материків і океанів для людини.

Розподіл сонячної енергії на Землі. Ви вже знаєте, що від кулястості Землі, нахилу земної осі до площини її орбіти залежить кут падіння сонячних променів, відповідно, і кількість тепла, яку отримує поверхня. Зміна кількості тепла відбувається як протягом року, так і протягом доби. На Північному та Південному полюсах і поблизу них сонячне проміння лише ковзає поверхнею і тому слабо її нагріває. В районі екватора, де сонячні промені падають під прямим кутом, земна поверхня одержує набагато більше сонячного тепла, ніж на полюсах уранці та ввечері, коли сонце стоїть низько над горизонтом і його промені падають на земну поверхню під малим кутом. У цей час майже завжди холодніше, ніж удень. Удень, коли сонце стоїть високо в небі, як правило, тепліше.

Висота (кут) падіння сонячних променів

Чим далі від екватора, тим день улітку стає довшим, а взимку, навпаки, коротшим. На полюсах сонце взагалі по півроку не заходить (триває полярний день) і півроку не сходить (триває полярна ніч) над горизонтом.

Зміна пір року в різних частинах землі відбувається по-різному. В областях, обмежених полярними колами, всього дві пори року — сувора зима, коли сонячної енергії поверхня не отримує взагалі, і холодне літо, коли поверхня землі весь час отримує сонячну енергію, але вона на нагріває повітря.

Між полярними колами та тропіками буває чотири пори року різної протяжності. У поясі, розташованому між тропіками та ближче до екватора, весь рік триває фактично одна пора року — літо. Відповідно до розподілу сонячної енергії розподіляються і температури, знижуючись від екватора до полюсів. У екваторіальних і тропічних широтах із віддаленням від екватора зниження температури відбувається повільно, у помірних широтах досить швидко, у приполярних широтах знову повільно. Всі широти Північної півкулі тепліші за аналогічні їм у Південній півкулі, але в Північній півкулі існує так званий термічний екватор Землі (10° пн. ш.) з температурою +26...+27°. Такий розподіл температур пояснюють переважанням у Південній півкулі океану, де значна кількість тепла витрачається на випаровування. Окрім цього, у Південній півкулі значний охолоджуючий вплив спричиняє Антарктида. Зональний розподіл тепла порушується холодними, теплими течіями, панівними вітрами, особливостями рельєфу. (Відстежте за кліматичною картою світу зміни температури на Землі.)

Вплив підстильної поверхні на клімат. Якби на розподіл сонячного тепла на поверхні Землі впливали лише її куляста форма та нахил земної осі, то з кожним кілометром на південь чи північ від екватора ставало б дедалі холодніше. Але так відбувається не завжди, тому що у процес розподілу тепла втручаються й інші кліматотвірні чинники, наприклад неоднорідність земної поверхні. В одних місцях — це суходіл, вкритий лісами, або безмежні простори пустель, в інших — величезні водні простори океану.

Кожна поверхня по-різному вбирає й утримує сонячне тепло. Суходіл удень швидко нагрівається, але так само швидко охолоджується вночі. Вода нагрівається повільніше, але й довше зберігає тепло» Сніг і крига взагалі відбивають майже 90 % усього сонячного тепла. Фізична величина, що описує здатність поверхні чи космічного тіла відбивати та розсіювати сонячне випромінювання або світло, називається альбедо (від лат. albus — білий):

Здатність різних поверхонь відбивати сонячну радіацію

Назва поверхні	Відбита сонячна радіація, %
Льодовики	80-95
Місяць	6-8
Трава	15-30
Ліси	10-20
Рілля	5-25
Асфальт	5-10
Тротуар	17-27
Міста	10-30
Океан	5-10
Пісок	40

Альбедо — це відношення потоку відбитого поверхнею у всіх напрямках випромінювання до загального потоку сонячного випромінювання, що надходить до поверхні Землі.

Хмарність перешкоджає надходженню сонячних променів на поверхню Землі, а потім не дозволяє цьому теплу швидко випромінюватись, а отже, зберігає тепло біля земної поверхні.

Неабиякий вплив на розподіл тепла мають віддаленість території від океану: чим більший материк, тим більша континентальність клімату (значні амплітуди); абсолютна висота місцевості (в горах з висотою температура падає), рельєф — на рівнинах вільно рухаються повітряні маси з різними температурами, гірські хребти можуть відігравати бар’єрну роль для проникнення хвиль холоду і тепла. Не менш важливий вплив на формування потоків холоду і тепла мають теплі та холодні течії. (Порівняйте фізичну карту світ та кліматичну карту світу і поясніть формування хвиль тепла та холоду біля західних і східних узбереж материків.)

Сукупність цих основних чинників, а також дія деяких місцевих факторів (місцеві вітри, водойми, тощо) призводять до того, що приземний шар атмосфери, який отримує різну кількість сонячного світла та тепла, на кожному материку формує свою середньорічну температуру. Окрім цього, всі перелічені чинники впливають на розподіл опадів.