Географія. Опорні конспекти. 7 клас

ТЕМА 2. МАТЕРИКИ І ОКЕАНИ — ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ

Конспект № 5

Утворення материків та океанічних западин внаслідок руху літосферних плит. Геологічні ери та епохи горотворення

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає геологічні ери: архейська, протерозойська, палеозойська, мезозойська, кайнозойська, наслідки переміщення літосферних плит;

• показує на карті найбільші літосферні плоїти;

• характеризує гіпотезу дрейфу материків;

• визначає за тектонічними картами платформи й області складчастості.

Походження материків та океанічних западин. Учені вважають, що спочатку на нашій планеті утворилася земна кора океанічного типу. (Пригадайте особливості будови материкової й океанічної земної кори.) Під впливом процесів, які відбуваються в надрах Землі, вона потовщувалась і на її поверхні утворилися складки — гірські ділянки. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін: розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, випиналася горами, аж доки не набула сучасного вигляду.

Походження нашої планети, її материків та океанів завжди було загадкою для людей. Із розвитком науки таємниць ставало дедалі менше, однак до кінця зрозуміти, як сформувалися материки й океани в минулому і навіть як відбуваються геологічні процеси в наші дні, вчені ще не можуть. Існує декілька наукових припущень (гіпотез) утворення материків і западин океанів.

Теорія руху літосферних плит. На початку XX ст. німецький геофізик Альфред Вегенер звернув увагу на просту географічну карту, східні обриси Південної Америки та західні обриси Африки. Якщо вирізати ножицями на карті Південну Америку та прикласти її до Гвінейської затоки Африки, вони майже повністю збігаються. Це наштовхнуло Вегенера на думку, що сучасні континенти виникли за рахунок розколу колись єдиної континентальної брили — Пангеї, що розділилася спочатку на Лавразію та Ґондвану. Далі контури континентів змінювалися внаслідок «розкриття» Індійського й Атлантичного океанів. Приблизно 65 млн років тому обриси океанів і материків починають нагадувати сучасні. Тихий океан зазнав «омолодження» своєї кори за рахунок розходження літосферних плит. Материки не лише розколювались, але й пересувались (дрейфували) один відносно одного. Концепцію дрейфу континентів було викладено А. Вегенером у книзі «Походження материків і океанів» у 1915 р.

Теорія дрейфу континентів А. Вегенера

Починаючи з 60-х років наука у зв’язку з вивченням і з’ясуванням особливостей рельєфу та тектонічної будови дна Світового океану стала пояснювати походження материків і океанів з точки зору нової теорії, яка зберегла ідею А. Вегенера щодо горизонтального руху континентів — теорії тектоніки літосферних плит. У межах океанічного дна встановлено систему розломів планетарного характеру — рифти серединно-океанічних хребтів і глибоководні жолоби, місцями рифтові долини виходять на поверхню континентів, де продовжуються вузькими ущелинами (як, наприклад, Східно-африканська рифтова зона), які розглядаються як зони розколу літосфери на великі блоки — літосферні плити. (За «Тектонічною картою світу» з’ясуйте назви 7 найбільших літосферних плит.) Усі вони, за винятком Тихоокеанської, містять материкові блоки з сусідніми ділянками океанічного дна, тому межі літосферних плит не збігаються з межами материків і океанів. Літосферні плити дуже повільно переміщаються по всій поверхні планети. (За тектонічною картою світу з'ясуйте швидкість переміщення літосферних плит.) Коли літосферні плити розходяться, вони утворюють рифтову зону (розлом), в яку надходить мантійна речовина. На поверхні дна вона застигає, і відбувається нарощування океанічної кори. Постійне надходження мантійної речовини в рифтову зону розширює її та змушує плити переміщуватись. Там, де вони розсуваються, утворюється океан, і його розміри постійно зростають. У рифтовій зоні формуються серединно-океанічні хребти.

У разі сходження літосферних плит у зонах зіткнення відбуваються досить складні процеси, серед яких учені виділяють два основних. Перший із них полягає в тому, що під час зіткнення континентальної й океанічної плит одна з них занурюється в мантію, що супроводжується розломами та зминанням гірських порід у складки, формуванням уздовж узбереж глибоководних жолобів та острівних дуг. У зоні зіткнення відбуваються землетруси, прояви вулканізму. Після потрапляння плити в мантію, вона частково переплавляється, на краю материка формується гірський сейсмічний пояс (наприклад, Кордильєри, Анди) та складчасті системи альпійського типу. Саме таким чином утворилося Тихоокеанське вогняне кільце.

У разі зіткнення двох континентальних плит формується система розривів і розколів у земній корі, окремі брили, стикаючись і насуваючись одна на одну, руйнуються, зминаються у складки, у зонах стиснення відбуваються землетруси. Результатом зазначених рухів є формування сейсмічних поясів і складчасто-брилових гір. Наприклад, у місці зіткнення Євразійської, Африканської, Індо-Австралійської плит сформувався Альпійсько-Гімалайський сейсмічний пояс. Під час зіткнення чи розходження літосферні плити можуть не лише зминати свої краї у складки, але й розламувати їх на окремі блоки. При розходженні Цих плит поверхня між двома розломами може опуститись і утвориться грабен — ділянка земної кори, що опустилась по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок. Якщо літосферні плити рухаються назустріч одна одній, ділянка між двома розломами може бути витиснута вгору. Утворюється підняття, яке називають горстом.

Наслідки руху літосферних плит: а — горст, б — грабен

Геологічні ери та епохи горотворення. Всі геологічні події, пов’язані з рухами земної кори, відбувалися протягом геологічного часу, який учені розподіляють на величезні часові відрізки, які називають ерами. Про події геологічного минулого в їх хронологічній послідовності дає уявлення єдина міжнародна геохронологічна таблиця.

Геохронологічна таблиця

Ера	Період, відділ		Тривалість періоду (млн років)	Етапи перетворення	Основні події навколишнього світу	Утворення корисних копалин
1	2		3	4	5	6
Кайнозойська — KZ	Четвертинний — Q		0,7-1,8	Альпійський	Кінець льодовикового періоду. Виникнення цивілізацій	Золото, торф, залізо, пісок, глина
	Неогеновий — N	Пліоцен N2	25		Тваринний і рослинний світ стає схожим на сучасний	Нафта, газ, сірка, вугілля, залізо, кам’яна сіль
		Міоцен N1
	Палеогенський — P	Еоцен-олігоцен P2-3	41		Поява перших людиноподібних мавп. Поява перших сучасних ссавців	Вугілля, нафта, газ, марганець, фосфорити, пісок кварцовий
		Палеоцен P1
Мезозойська — MZ	Крейдовий — К		70	Мезозойський (кіммерійський)	Перші плацентарні ссавці. Вимирання динозаврів	Крейда, кам’яне вугілля, нафта, газ, мергель, пісковик
	Юрський — J		55-60		Поява сумчастих ссавців і перших птахів. Розквіт динозаврів	Вугілля, нафта, сіль, нікель, кобальт
	Тріасовий — Т		40-45		Перші динозаври та яйцекладні ссавці	Нафта, газ, вугілля, залізо, кам’яна сіль

Продовження таблиці

1	2	3	4	5	6
Палеозойська — PZ	Пермський — Р	50-60	Герцинський	Вимерло близько 95 % видів, що на той час існували (масове пермське вимирання)	Вугілля, сіль, залізо, кольорові метали, нафта
	Кам’яновугільний — С	65-75		Поява дерев і плазунів	Вугілля, нафта, залізо
	Девонський — D	60	Каледонський	Поява земноводних і спорових рослин	Нафта, залізо, марганець, фосфорити
	Сигурійський — S	25-30
	Ордовицький — O	60-70		Вихід життя на суходіл: скорпіони і пізніше перші рослини	Залізо, золото, горючі сланці, фосфорити
	Кембрійський — Є	70		Багата морська фауна: ракоскорпіони, кальмари	Поліметалеві та залізні руди, фосфорити, горючі сланці, нафта
			Байкальський	Поява великої кількості нових груп організмів («кембрійський вибух»)	Фосфорити, марганець, залізо, кам’яна сіль
Протерозойська ера — PR		2100±100		Перші багатоклітинні тварини. Одне з наймасштабніших зледенінь Землі	Вапняк, графіт, залізо, мармур, нікелеві та поліметалеві руди, каолін, граніт
Архейська ера — AR		Понад 1800		Поява примітивних одноклітинних організмів

Найдавнішою була архейська та протерозойська ери. Хоча вони і становлять близько 87 % усього часу існування нашої планети, про особливості природи та форми життя того далекого часу відомо мало. Все через те, що гірські породи, які утворилися на той час, у незмінному вигляді трапляються дуже рідко, а більшість організмів тоді не мали твердих кістяків.

Краще досліджено останні 590 млн років історії Землі. Їх розподілено на три ери: Палеозойську, мезозойську та кайнозойську. «Палео» означає стародавнє, «мезо» — середнє, «кайно» — нове, «зоє» — життя. В межах кожної ери виділяють періоди, а окремі періоди поділяють на епохи.

Поділ на ери, періоди та відділи, який подано в таблиці, звісно, відносний, тому що різкого, із «сьогодні» на «завтра», розмежування між ними не було. Але все ж на межі сусідніх ер, періодів відбувалися суттєві геологічні зміни: горотворчі процеси, перерозподіл суходолу та моря, зміна клімату тощо. Також кожний геологічний етап характеризувався якісною відмінністю флори і фауни.