Географія. Опорні конспекти. 7 клас

РОЗДІЛ V. ОКЕАНИ

ТЕМА 1. ТИХИЙ ОКЕАН

Конспект № 47

Тихий океан. Географічне положення. Острови в Тихому океані, їх походження і природні особливості

На допомогу учню

План характеристики океану

1. Географічне положення океану відносно екватора та нульового меридіана, відносно материків.

2. Розміри та обриси берегової лінії океану: протяжність у градусах і кілометрах, обриси берегів та площа океану.

3. Рельєф дна океану: найбільші та переважні глибини, особливості будови дна.

4. Властивості води та клімат океану.

5. Океанічні течії: температура та напрям, значення для розвитку живих організмів і формування клімату на територіях прилеглих материків.

6. Морські шляхи, що перетинають океан.

7. Господарське значення океану.

8. Екологічні проблеми океану.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає характерні риси географічного положення Тихого океану, великі водні об’єкти — моря, затоки, протоки, різні за походженням острови;

• наводить приклади форм рельєфу, течій, островів;

• позначає і показує на карті:

форми рельєфу: Східно-Тихоокеанське підняття, Північно-Західна, Північно-Східна улоговини;

течії: Північна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська, Північно-Тихоокеанська, Східно-Австралійська;

острови: Нова Зеландія, Нова Гвінея, Гавайські, Соломонові, Тонга.

Тихий океан. Географічне положення. Тихий океан — це близько 49 % площі та 53 % обсягу води всіх океанів, разом узятих. Це найбільший океан Землі з площею близько 179,7 млн км². Із заходу на схід океан простягнувся більш як на 19 500 км, а з півночі на південь — близько 16 000 км. Майже в центральній частині океан перетинається екватором. По відношенню до нього більша територія океану перебуває в південній півкулі. На півдні океан перетинається Південній полярним колом.

Води Тихого океану обмежені на заході Євразією й Австралією, на сході — Америкою (Південною та Північною), на півдні — Антарктидою. На півночі вузька Берингова протока з’єднує його із Північним Льодовитим океаном. Вузька Магелланова протока і широка протока Дрейка на південному сході пов’язують найбільший океан планети з Атлантичним океаном. Найбільші зв’язки і водообмін Тихий океан має на південному заході з Індійським океаном, найменший водообмін — із Північним Льодовитим океаном.

Берегова лінія Тихого океану. Для берегів Тихого океану немає певних загальних рис, якими можна його охарактеризувати. Більша частина берегів океану утворена високими молодими горами з наявними там діючими і згаслими вулканами. Всі береги океану, крім Берингового моря, мають круті схили. Уздовж Південної Америки берегова лінія моря суцільно вирівняна і не має зручних природних гаваней, придатних для розвитку мореплавства. Берингове море на півночі Тихого океану більшу частину зими скуте кригою. Затоки Аляска й околиці мису Горн та прилеглі райони, розташовані на крайній півночі і крайньому півдні американського узбережжя, здобули погану славу своєю штормовою та туманною погодою.

Західне узбережжя Тихого океану суттєво відрізняється від східного. Береги Азії мають безліч заток і бухт, які в багатьох місцях створюють безперервний ланцюг. Тут утворилися великі півострови Камчатка, Корейський, Ляодунь, Шаньдунь, Індокитай і незлічені миси, що розділяють дрібні бухти. Тут в океан впадає багато великих річок: Анадир, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Чаупхрая. Більшість із них утворили великі густозаселені дельти.

Західне узбережжя океану облямоване значною кількістю часто гористих і вулканічних островів, різних за розміром: Алеутські, Командорські, Курильські, Японські, Рюкю, Тайвань, Філіппінські тощо. Між Австралією і півостровом Малакка простяглась Індонезія — скупчення островів, яке за площею можна порівняти з материком. Всі ці острови належать до складу Вогняного Тихоокеанського кола.

У Тихому океані розкидано безліч островів різного походження. їх тут більше 10 тисяч, різних за площею, формою, походженням, рельєфом тощо. В західній частині океану багато великих островів. Найбільші з них — Нова Гвінея й Калімантан — посідають друге і третє місця відповідно за площею після Гренландії. В центральній частині Тихого океану безліч коралових островів. Деякі з них ледве піднімаються над водою.

У Тихому океані 25 морів і 3 великі затоки. Моря розташовані головним чином на північних і західних околицях океану: Берингове, Охотське, Японське, Східнокитайське, Жовте, Південно-Китайське, Коралове, Тасманове тощо.

Найбільшим за площею і обсягом води є Філіппінське море. Найменшим за площею є море Балі, а за об’ємом води — Жовте море.

Відкриття і дослідження Тихого океану. На берегах Тихого океану виникли давні цивілізації та держави. Здавна люди почали плавати прибережними морями. Плаваючи все далі й далі від берега, люди будували досконаліші човни, знаходили нові способи суднобудування, вчилися боротися зі стихією відкритого океану. Наприклад, вважають, що дуже давній човен катамаран винайшли мешканці узбереж Тихого океану. Грубо кажучи, катамаран — це два човни, з’єднані перекладинами воєдино. Саме це надає катамарану стійкості та надійності. Плаваючи на них та інших човнах, жителі узбережжя Тихого океану заселили віддалені на тисячі кілометрів від материків острови.

Першим європейцем, який 513 р. із гір Дар’єн у Панамі побачив Тихий океан з боку Америки, був іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа.

У 1520-1521 рр. Фернан Магеллан уперше перетнув океан. Під час плавання від протоки, названої його ім’ям, до Філіппінських островів не було жодної бурі, тому Магеллан назвав океан «Тихим».

Пізніше в історії досліджень Тихого океану також зустрічаються такі відомі імена, як Френсіс Дрейк, Абель Тасман, Вільям Дампір, Вітус Беринг, Луї Антуан де Бугенвіль, Джеймс Кук і Джордж Ванкувер, Іван Крузенштерн, Юрій Лисянський, Фаддей Беллінсгаузен, Михайло Лазарєв, Чарльз Дарвін.

Наприкінці XIX ст. розпочалися комплексні систематичні океанологічні дослідження. Організовували спеціальні експедиції, будували науково-дослідні кораблі, створювали берегові й острівні станції. Найбільший внесок у дослідження Тихого океану зробили держави, розташовані на його берегах: США, Японія, Росія, Китай, Канада й інші.

У 1946 р. норвезький антрополог Тур Гейєрдал висунув теорію, згідно з якою Полінезію було заселено переселенцями доінкських часів території Перу з Південної Америки. На підтвердження цієї теорії Тур Гейєрдал із п’ятьма супутниками пропливли майже 7 тис. км океаном на примітивному плоту з вальсових колод.

Інтенсивний розвиток мореплавства у XX ст. супроводжувався створенням морських навігаційних карт Тихого океану. Проводили різні біологічні дослідження, вивчали течії тощо. Американські вчені здійснювали глибоководне буріння. Вивчення Тихого океану триває й нині.

Рельєф дна океану. Максимальна глибина океану — 11 022 м. Це Маріанський жолоб у західній частині Тихого океану поблизу Маріанських островів. Середня глибина океану досягає 3984 м.

Рельєф дна океану характеризується наявністю в західній і східній частині глибоководних жолобів углибину понад 10 тисяч метрів. У центральній частині, де розташоване ложе океану, на величезній площі глибини становлять 4000—6000 м. У районі Північного тропіка простягайся величезні вулканічні утворення Гавайських островів, що здіймаються над водою більш як на 4000 м. Якщо взяти до уваги розташовані глибоко під водою їхні підніжжя, то найвища вершина островів гора Мауна-Кеа від дна до вершини має понад 10 тис. м, що набагато більше, ніж має Джомолунгма. Отже, це найвища гора світу.

Мілководні шельфові ділянки займають лише 10 % площі океану. Майже всі вони зосереджені в західній частині. Ложе океану займає майже 65 % його дна. У його західній частині є великі розломи.