Географія. Опорні конспекти. 7 клас

Конспект № 41

Євразія. Загальні риси клімату

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• характеризує особливості кліматичних поясів і типів клімату;

• порівнює типи клімату в межах помірного поясу Євразії, вертикальні пояси в різних гірських системах;

• пояснює причини різноманітності природи Євразії;

• визначає за тематичними картами характерні риси клімату.

Особливості клімату материка. Кліматичні особливості Євразії визначають її величезні розміри, чимала протяжність із півночі на південь та зі сходу на захід, а також підстильна поверхня — наявність гірських бар’єрів на півдні та сході, поширення рівнинного рельєфу впливом океанів і різною віддаленістю окремих районів материка від них. Основний атмосферний процес, що формує клімат більшої частини Євразії на заході, — західне перенесення вітрів, на сході — більш вузькою смугою — мусонна циркуляція. Клімат материка сформувався під впливом тих самих чинників, що і на інших материках. Головний чинник — кількість сонячного тепла, що його одержує поверхня материка. Її визначають у першу чергу географічним положенням місцевості. Найбільше тепла (сонячної енергії) надходить до тієї частини Євразії, що знаходиться між Північним тропіком і екватором. Тут кут падіння сонячних променів найбільший і відповідно найвищі температури протягом року (див. карту атласу «Кліматична карта світу»).

Найменший кут падіння сонячних променів у частині, яка знаходиться на північ від Північного полярного кола. Різниця в кількості сонячного тепла між цими двома частинами Євразії дуже велика. Північна частина одержує вдвічі менше тепла, ніж південна. Наприклад, якщо середня температура січня на арктичних островах становить -30 °С, то на Аравійському півострові вона дорівнює +25 °С. Найнижчі температури повітря до -71 °С на материку були зареєстровані в населеному пункті Оймякон, що на північному сході Євразії. Його називають Полюсом холоду всієї Північної півкулі. Оймяконі розміщується у верхів’ях річки Індигірки, найсуворіше місце на Землі, де проживає постійне населення. Повітря, яке людина видихає, миттю перетворюється на завислі кришталики криги. Вони труться між собою й утворюється звук, схожий на шелест. Його називають «шепіт зірок». За такої температурі метал стає крихким, як скло, бензин і гас стають схожими на желе. Температура повітря в пустелях Аравії та Індії піднімається до +53 °С і вище.

Циркуляцію повітряних мас визначають панівні повітряні маси та вітри. Оскільки величезну територію Євразії розташовано в усіх кліматичних поясах Північної півкулі, то її кліматичні умови формуються під впливом холодних і сухих арктичних, морських і континентальних помірних, спекотних і постійно сухих тропічних, спекотних і вологих екваторіальних повітряних мас.

Над більшою частиною материка, яка перебуває у помірному кліматичному поясі, дмуть постійні західні вітри. Вони переносять морські вологі повітряні маси, що сформувалися над Атлантичним океаном, на материк. Проте вплив атлантичних повітряних мас відчувається здебільшого в Європі. З просуванням на схід, углиб Євразії, відбувається їх трансформація — перетворення, зміна властивостей: із вологих вони перетворюються на сухі, з теплих узимку — на холодні, з прохолодних улітку — на спекотні. На сході та півдні Євразії дмуть мусони, що виникають внаслідок різниці атмосферного тиску над океаном і суходолом. Узимку мусон, що дме із суходолу, формує теплу, суху зі слабким вітром погоду. Влітку мусон, що дме з океану, формує спекотну та вологу погоду. Він дме значно сильніше, приносячи на материк грози, штормові вітри та величезну кількість опадів. Тому найбільша їх кількість — понад 1000 мм за рік — випадає саме на півдні материка.

Клімат Євразії

Підстильна поверхня впливає на властивості повітряних мас, які над нею формуються, та їх переміщення. Повітряні маси, що формуються над Атлантичним або Тихим океаном, насичуються вологою і приносять на материк опади. Зокрема, атлантичні повітряні маси, що формуються над теплою Північноатлантичною течією, — теплі й обігрівають взимку прибережні райони Європи. Вологе та тепле повітря, що формується над теплою Північноатлантичною течією, яка є продовженням Гольфстріму, вільно і безперешкодно рухається рівнинами Європи проникаючи далеко на схід. Пересуваючись, це повітря поступово віддає свою вологу цим територіям. Змінюється і його температура. Узимку воно охолоджується чимдалі вглиб материка, а влітку, навпаки, прогрівається. Отже, із заходу на схід клімат стає суворішим, сухішим, коливання температур протягом доби і року зростає. Це ознаки континентального клімату. На узбережжі Атлантичного океану часті дощі та тумани, влітку не буває великої спеки, а взимку — великих морозів. Тут клімат морський, а на сході та південному сході Азії — мусонний.

Вплив рельєфу на переміщення повітряних мас так само значний, особливо на розподіл опадів, які розміщені вкрай нерівномірно. Уся північна частина Євразії рівнинна і тому відкрита для вільного проникнення холодного повітря з Північного Льодовитого океану. Безперешкодно проникаючи далеко на південь, воно спричинює різкі зниження температур і сильні морози узимку та похолодання в інші пори року — ранні весняні й осінні заморозки, холодне повітря не містить значної вологи, тому й опадів тут мало. Гори — Альпи, Кавказ, Гімалаї, які простягаються із заходу на схід, — не дозволяють проникати на південь холодним повітряним масам і відповідно на північ вологим і теплим. Тому на їхніх навітряних схилах випадає дуже багато опадів. Приміром, біля підніжжя Південно-Східних Гімалаїв, які стоять на шляху мусонів, що дмуть з океану, розташоване одне з найвологіших місць на земній кулі — селище Черапунджі. У середньому там щороку випадає близько 12 000 мм опадів, а максимальна кількість, що була зареєстрована, становила понад 23 000 мм за рік. І разом із тим у пустелях Аравійського півострова та Центральної Азії дощі — велика рідкість.

Різкі контрасти в нагріванні й умовах тиску між материком і Тихим океаном, які посилюються особливостями рельєфу Центральної та Східної Азії, й обумовлюють типову для сходу Євразії мусонну циркуляцію, виражену тут найяскравіше порівняно з іншими районами Землі. Мусонний характер має також циркуляція повітря над південними частинами Євразії, тільки тут вона проявляється у взаємодії між материком та Індійським океаном. Влітку поверхня материка дуже нагрівається. А температура води в океані суттєво нижча. Поверхня суходолу і води по-різному нагріваються і по-різному нагрівають повітря. Над материком воно тепліше, а отже, і легше, а над океаном — холодніше, а тому важче. Тиск важчого повітря більший і воно з океанів рине на суходіл Євразії. Так утворюється літній мусон. Він приносить із Тихого й Індійського океанів багато вологи. Ідуть рясні дощі. На південному сході проносяться грізні тайфуни. Річки виходять із берегів і затоплюють значні території. Узимку все навпаки: суходіл швидко охолоджується. Від нього охолоджується й повітря. Воно стає важким. Океани охолоджуються значно повільніше. Над ними повітря тепліше, а отже, й легше. Починає діяти зимовий мусон. Він дме з материка на океан, не приносячи вологи. Встановлюється суха, а на півночі й морозна погода. Вплив мусонів на узбережжі обмежують гірські хребти східної частини материка. (Порівняйте «Фізичну карту світу» та «Кліматичну карту світу».)

Відомо, що з підняттям вгору температура повітря знижується, а ми вже знаємо, що в Євразії значні території розташовані на висоті від 2000 до 8000 м над рівнем моря. Тож можна зробити висновок про те, якою там буде температура повітря переважну більшість року. Доказом різких температурних змін може бути кліматична карта. (Прослідкуйте зміни температури за лініями ізотерм.)