Географія. Опорні конспекти. 7 клас

ТЕМА 2. ЄВРАЗІЯ

Конспект № 39

Євразія. Географічне положення. Поділ Євразії на дві частини світу. Дослідження та освоєння материка

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає особливості географічного положення, дослідження і подорожі землепрохідців, П. Тянь-Шанського, М. Пржевальського;

• позначає і показує на карті:

миси: Рока,Дежньова, Челюскін, Піай;

моря: Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південно-Китайське, Аравійське;

затоки: Біскайська, Бенгальська, Перська;

протоки: Дарданелли, Босфор, Ла-Манш, Гібралтарська, Берингова;

острови: Велика Британія, Ірландія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські;

півострови: Балканський, Апеннінський, Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський;

• характеризує особливості географічного положення;

• визначає протяжність материка з півночі на південь та із заходу на схід.

Євразія — найбільший континент, що омивається водами чотирьох океанів і має найбільш розчленовану берегову лінію. Тут знаходяться найвища (гора Джомолунгма) і найнижча точка (Мертве море) планети. Євразія має найбільшу, порівняно з іншими материками, площу гірських областей, найбільшу шельфову зону, площу багаторічної мерзлоти, область внутрішнього стоку, найбільшу контрастність кліматичних і природних умов. Серед інших географічних рекордів найбільше озеро — Каспійське море та найглибше — Байкал, найбільша за площею гірська система — Тибет, найбільший півострів — Аравійський. На континенті розміщено полюс холоду Північної півкулі — Оймякон.

Географічне положення. Географічне положення Євразії та її величезні розміри визначають надзвичайну різноманітність природних умов. Материк Євразія повністю знаходиться у Північній півкулі та простягнувся від близьких до Північного полюса островів майже до екватора, а острови (Калімантан, Суматра, Сулавесі), які належать материку, перетинає екватор. Жоден інший материк не оточено звідусіль такою кількістю великих і малих островів, як Євразія — це Велика Британія, Ірландія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські. На заході Євразію перетинає нульовий меридіан, на сході — 180° меридіан. Розміщено материк у трьох півкулях. Крайньою західною точкою Євразії є мис Рока на Піренейському півострові у Португалії. Крайня східна точка, мис Дежньова, розташована на Чукотському півострові. Саме тут Берингова протока відділяє Євразію від Північної Америки. Крайня північна точка, мис Челюскін, знаходиться на півострові Таймир далеко за Північним полярним колом. На півдні материка на півострові Малакка розташовано мис Піай. Це крайня південна точка Євразії. Вона дещо не досягає екватора.

Географічне положення Євразії

Євразія — єдиний материк, який омивають води всіх чотирьох океанів: на півночі — Північний Льодовитий, на півдні — Індійський, на заході — Атлантичний, на сході — Тихий.

На південному сході моря та Зондські остови відокремлюють Євразію від Австралії. На північному сході Берингова протока розділяє Євразію та Північну Америку, на південному заході Гібралтарська протока, Середземне та Червоне моря відділяють материк від Африки. Суецьким каналом (раніше — перешийком) Євразія з’єднується з Африкою. Дарданелли, Босфор з’єднують Чорне море із Середземним, протока Ла-Манш Велику Британію з материком.

Безперервність масиву суходолу, тектонічна консолідованість материка, єдність багатьох кліматичних процесів, спільність розвитку органічного світу, необхідність урахування значення територіальної цілісності для оцінювання соціально-історичних явищ мали потребу в назві, що об’єднує Європу й Азію в єдиний материк. Тому 1883 р. австрійський геолог Едуард Зюсс у геологію та географію увів поняття «Євразія».

Береги Євразії дуже розчленовані затоками (Біскайська, Бенгальська, Перська) та морями (Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південно-Китайське, Аравійське) й утворюють чималу кількість півостровів (Балканський, Апенінський, Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський). Загальна довжина берегової лінії материка — близько 100 тис. км. Розміри Євразії вражаючі. Із заходу на схід материк простягнувся більш як на 18, а з півночі на південь — на 8 тис. км.

Поділ Євразії на дві частини світу. Євразія — найбільший материк Землі, на який припадає більше третини всього суходолу. Площа материка — понад 53 млн км2. Зазвичай у межах Такої гігантської території природа більш різноманітна і тут зосереджено найбільшу частину населення планети. За особливостями природи та господарювання Євразію можна порівняти лише з Північною Америкою.

Нам уже відомо, що Євразія складається з двох частин світу — Європи й Азії. Природної межі у вигляді океанів, морів, проток чи каналів між ними майже не існує. Немає тут і рукотворного кордону. Тому межі між цими частинами світу визначені нечітко. Найчастіше її проводять від Північного Льодовитого океану вздовж східного схилу Уральських гір на південь (майже уздовж меридіану 60°), далі річкою Емба, що південніше річки Урал. Потім Східним узбережжям Каспійського моря та Кумо-Маницькою западиною від Каспійського до Азовського моря. Потім через Азовське море, Керченську протоку, Чорне море, протоку Босфор, Мармурове море та протоку Дарданелли і далі в Егейське море.

За розмірами Азія (43,4 млн км2) значно більша за Європу (10,18 млн км2).

Дослідження й освоєння материка. Ми вже знаємо, що на більшості материків до того, як туди припливли чи прийшли європейці, уже жили люди. Вони пізнавали та досліджували свою землю — територію, на якій мешкали самі та прилеглі до неї акваторії морів та океанів. З точки зору європейців, саме вони є дослідниками Азії. З точки зору мешканців Азії, вони також вивчали та освоювали землі материка. Тож спробуємо в хронологічній послідовності охарактеризувати процес пізнання Азії.

Природно, що Європу досліджували вчені з найдавніших часів. В античні часи найбільший внесок у цю справу зробив грецький географ і мандрівник Страбон (63 р. до н. е. — 19 р. н. е.) — автор першої загальної географії у 17 книгах.

Неабиякий внесок у справу дослідження Євразії зробили арабські вчені та мандрівники. Серед них можна назвати Ібн Баттуту. На початку XIV ст. Баттута за 30 років пройшов і проплив понад 75 тис. миль. Він побував у Туреччині, на Балканському півострові, півдні України, у Центральній Азії, Індії, Індонезії та Китаї.

Найменше досліджену в середні віки північну частину Європи вивчав у XVI ст. голландський мореплавець Віллєм Баренц, який відкрив групу островів (архіпелаг) Шпіцберген, острови Ведмежий і Нова Земля. На його честь названо одне з морів басейну Північного Льодовитого океану.

Східне, південно-східне та південне узбережжя Азії на початку XV ст. дослідила китайська флотилія, очолювана Ченг Хо.

Значні території Центральної Азії та Далекого Сходу досліджував російський мандрівник, дослідник, почесний член Російського географічного товариства М. М. Пржевальський. Зазначимо, що рід Пржевальських походить з України. М. М. Пржевальський пройшов понад 30 тисяч км Монголією, Китаєм, Далеким Сходом Росії. Гори та пустелі Центральної Азії, Тибет і північний захід Китаю вивчав наприкінці XIX — на початку XX ст. шведський дослідник С. Гедін. Він описав знаменитий Шовковий Шлях і витоки багатьох великих річок Євразії.

Північно-східне узбережжя материка у середині XVIII ст. успішно досліджував датчанин за походженням, мореплавець, офіцер російського флоту Вітус Беринг. Він позначив на карті узбережжя півострова Камчатка. Його ім’ям названо море, протока й острови на сході Євразії.

У землеробському освоєнні цілинних земель Євразії неабиякий внесок наприкінці XIX — на початку та всередині XX ст. зробили українці. У XVIII ст. українці почали заселяти необроблені землі Північного Кавказу. Потім українські воли та плуг пройшли шлях від України через Поволжя, Урал, Західний Сибір аж на Далекий Схід. І нині скрізь, де знаходяться в Євразії чорноземи та чорноземні ґрунти, живуть і обробляють землю нащадки українців — представників однієї з найдавніших хліборобських націй світу.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.