Географія. Опорні конспекти. 7 клас

Конспект № 35

Північна Америка. Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• наводить приклади внутрішніх вод;

• позначає і показує на карті:

річки: Міссісіпі, Маккензі, Юкон, Колорадо, водоспад Ніагарський;

озера: Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне;

• характеризує типи клімату, найбільші річкові системи й озера;

• порівнює клімат Північної і Південної Америки.

Клімат материка. Загальні риси. Окрім географічного положення, значно більший вплив на формування клімату та погоди Північної Америки, ніж у Євразії, мають рельєф і океанічні течії.

У літній час на материку встановлюється плюсова температура повітря від +5 °С на півночі до +30 °С на півдні. Винятком є деякі острови Канадського арктичного архіпелагу та Гренландії, де влітку температури мінусові. Взимку мінусові температури встановлюються в північній половині материка, особливо суворі зими на півночі від 50° пн. ш. Середні січневі температури нижче 0 °С характерні на північ від 40° пн. ш. Найнижчі зимові температури відзначено на північний захід від Гудзонової затоки, де часті морози -50 °С й нижче. На плоскогір’ї Юкон спостерігається температура -64 °С, а на льодовиковому щиті Гренландії — до —70 °С.

Характерні високі контрасти температур між північчю та півднем материка, особливо взимку. У Канаді на широті Києва у січні температура від -16 до -24 °С, у нас же середня температура цього місяця близько -6 °С. Для внутрішніх районів Гренландії узимку характерна середньомісячна температура повітря -40 °С. На Алясці взимку температура повітря може знижуватись до -60 °С і навіть нижче. На узбережжі Мексиканської затоки у січні температура повітря від +8 до +16 °С. У Мексиці та на Великих Антильських островах температура повітря піднімається до +16...+24 °С. На крайньому півдні материка в січні перевищує +24 °С. Тут майже не відчувається різниця між літніми та зимовими температурами.

Середні температури липня найнижчі у внутрішній частині Гренландії (нижче -8 °С). На північному узбережжі материка вони становлять від 0 до +8 °С. У середній смузі Північної Америки літо тепле (від +18 до +24 °С). У південній частині материка температура від +24 до +32 °С.

У Північній Америці між горами Сьєрра-Невада і річкою Колорадо у США знаходиться одне з найжаркіших місць світу — Долина Смерті. У цьому найнижчому та найбезводнішому місці Північної Америки була зафіксована температура повітря +56,7 °С. Це найвищий показник в усій Західній півкулі. Зловісну назву долини пов’язано із загибеллю тут 1849 р. партії золотошукачів, які померли від нестачі води.

На жодному материку немає такої малої віддалі — 2,3 тис. км — як між розташуванням областей холодного субарктичного клімату Гудзонової затоки та субтропічного — Мексиканської затоки.

Природа не створила тут жодних перешкод у вигляді високих гір. Для руху повітря з півночі на південь й у зворотному напрямі шлях абсолютно вільний.

Більше того, Кордильєри із заходу й Аппалачі зі сходу ніби стіни високого муру, а Гудзонова і Мексиканська затоки, ніби «старт» і «фініш» широкого шляху. Потягне повітря з півночі й далеко на півдні температура повітря різко знижується. Потягне у зворотному напрямі — і далеко на півночі стає незвично тепло для цих широт. Це призводить до швидких змін погоди. Упродовж доби температура повітря змінюється інколи на 50 °С. Між Кордильєрами й Аппалачами по Великих рівнинах проносяться руйнівні смерчі — торнадо. Було зафіксовано дні, коли протягом доби у різних частинах Великих рівнин виникало понад 150 смерчів.

Клімат Північної Америки

На клімат Північної Америки неабиякий вплив мають холодні та теплі океанічні течії. Наприклад, південну частину східного узбережжя материка омиває потужна тепла течія Гольфстрім. Вона приносить сюди (порівняно з тими самими широтами Тихоокеанського узбережжя) значну кількість опадів. Її відгалуження проходить уздовж західного узбережжя Гренландії, значно пом’якшуючи тут клімат (порівняно з тими самими широтами на заході материка).

Водночас холодна Лабрадорська течія омиває північно-східні береги материка. Тому тут, на географічній широті наших міст Львова, Києва та Харкова, дуже холодно і знаходиться тайга.

Поблизу західного узбережжя материка холодна і тепла течії ніби помінялися місцями. Північна частина західного берега Північної Америки омивається теплою течією, а південна — холодною.

Течії та рельєф впливають також на кількість опадів і на температуру повітря на материку. Приміром, Гольфстрім і Аппалачі є причиною того, що південна частина східного узбережжя материка одержує за рік понад 1000 мм опадів. Ще більше їх випадає на західному й особливо на північно-західному узбережжі Північної Америки. Водночас там, де до берегів Каліфорнії підходить холодна течія — опадів дуже мало. Тут клімат пустельний і напівпустельний (не забуваймо про пояси атмосферного тиску та їх вплив), тому що охолоджене від води повітря не піднімається вгору і в ньому не утворюються хмари. Хоча тумани за таких умов можуть бути частими.

Багато опадів (понад 3000 мм за рік) випадає і на крайньому півдні материка. Тут, у субекваторіальному кліматичному поясі, виділяють суху та вологу пори року.

Тепла Аляскинська течія, яка проходить далеко на північ і омиває південне узбережжя Аляски, приносить сюди рекордну кількість опадів у вигляді снігу. Механізм цього явища простий. Тепла вода океану нагріває холодне повітря цих північних районів, яке лине вгору. Утворюються хмари. З них іде сніг або дощ. У портовому містечку Валдіз на Алясці сніг може йти місяцями без перерви. Були роки, коли висота снігового покриву на околицях Валдіза досягала 12 м. При цьому багато дерев було засипано снігом по самий вершечок. Люди й автомобілі на вулицях міста взимку пересуваються у снігових траншеях. Траплялося, що в гавані під вагою снігу перекидалися невеликі судна.

Кліматичні пояси і типи клімату. Північна Америка знаходиться у всіх кліматичних поясах, окрім екваторіального. Весь острів Гренландія і більша частина островів Канадського арктичного архіпелагу розміщуються в арктичному поясі. Тут панує довга полярна ніч і сувора зима, яка змінюється коротким літом із мінусовими та близькими до 0 температурами. Температура найтеплішого місяця не вище +5 °С. У східній частині поясу випадає 300-400 мм опадів і зосереджені значні масиви сучасного зледеніння. У західній частині поясу дуже сухо, випадає лише 50-100 мм на рік і поширена багаторічна («вічна») мерзлота.

Майже вся Аляска та північна частина материка, включаючи більшу частину півострова Лабрадор, знаходяться в субарктичному поясі. На півострові Лабрадор цей пояс простягається на південь, далі, ніж у Євразії, що пояснюється впливом північно-східних вітрів із льодовиків Гренландії та Лабрадорської течії. Зимові температури низькі — від -25 до -30 °С. Середні температури липня — від +5 до +10 °С. Опади зменшуються зі сходу на захід від 600 до 300 мм.

У Північній Америці найбільшу площу займає помірний кліматичний пояс, у його складі виділяють три кліматичні області. Область морського помірного клімату займає узбережжя Тихого океану та західні схили Кордильєр. Тут переважають західні вітри, які приносять із Тихого океану в середньому 2000-3000 мм опадів на рік, а на навітряних схилах середня температура січня від 0 °С на півночі до +4 °С на півдні; липня — відповідно від +12 до +16 °С.

Область континентального помірного клімату займає центральні райони помірного поясу. Тут тепле літо — від +18 °С на півночі до +24 °С на півдні; зима доволі холодна — від -20 °С на півночі до -6 °С на півдні. Опадів випадає від 400-500 мм у західній частині до 800 мм на сході. Цій області характерні часті зміни погоди, виникають атмосферні фронти, які супроводжуються зимою сніговими бурями, а влітку — зливами.

Мусонний помірний клімат атлантичного узбережжя з прохолодним літом і відносно холодною зимою знаходиться на заході поясу. Кількість опадів збільшується до 1000-1500 мм на рік. Сніжна та холодна зима (від -15 °С на півночі до -2 °С на півдні) змінюється нежарким і вологим літом (відповідно від +16 до +20 °С).

Від 40° пн. ш. і до Північного тропіка простягнувся субтропічний пояс. Улітку в цьому поясі переважають тропічні, взимку — помірні повітряні маси. У східній частині поясу, як і в аналогічних умовах південних материків, це тепле вологе літо і тепла, відносно волога, зима. У цьому поясі можна виділити три області. Область субтропічного середземноморського

клімату займає західні райони поясу (штат Каліфорнія). Тут тепла (від +6 до +8 °С) і волога зима (400-450 мм) змінюється сухим і нежарким для цих широт літом (близько +20 °С) через вплив холодної Каліфорнійської течії.

У центральній частині поясу (плато Великий Басейн і прилеглі зі сходу райони Великих рівнин) переважає субтропічний континентальний клімат. Тут дуже жарке літо, прохолодна зима та майже цілий рік безхмарно й сухо. Середні температури січня сягають +9 °С, середні липневі +32 °С, опадів — близько 200 мм на рік.

Область субтропічного клімату з рівномірним зволоженням займає Примексиканську та Приатлантичну низовини, а також північні райони півострова Флорида. Зима тут тепла (близько +10 °С), влітку жарко та волого. До цієї області цілий рік приносяться опади з Атлантичного океану, а влітку — ще й з Мексиканської затоки.

Ще південніше формується тропічний пояс, який займає південь Флориди, Мексиканське нагір’я та півострів Каліфорнія. У цьому поясі цілий рік жарко — середньорічна температура вище +20 °С. За умовами зволоження в межах поясу виділяють дві кліматичні області. Область тропічного пустельного клімату перебуває на Мексиканському нагір’ї та на півострові Каліфорнія. Тут клімат жаркий із нічними росами та туманами.

Область тропічного вологого клімату охоплює узбережжя Мексиканської затоки в межах Мексики, Антильські острови та південь Флориди. Тут цілий рік середні температури повітря в межах +20...+25 °С, чимало опадів, які приносять вітри з Атлантичного океану. Особливо багато опадів випадає на навітряних схилах гір.

Крайню південну та найвужчу частину Північної Америки займає невеликий (тому що конфігурація материка — трикутник, повернутий вузьким кутом на південь) за площею субекваторіальний кліматичний пояс. Тут середня річна температура повітря вища за +25 °С і багато опадів (1500-2000 мм на рік) через екваторіальне повітря, що приходить із Тихого океану.

Внутрішні води Північної Америки. Річки. Водоспади. Північна Америка багата на внутрішні води. Тут протікають

повноводні річки, що належать до найбільших у світі, чимало великих озер, значні ділянки суходолу вкриті гірськими та материковими льодовиками, багаті ресурси підземних вод, великі площі боліт, збудована значна кількість штучних водойм — каналів і водосховищ.

Найбільшою річкою Північної Америки є Міссісіпі з притокою Міссурі (6020 км). За довжиною Міссісіпі (з річками Міссурі та Джефферсон) у світі поступається лише трьом річкам — Амазонці, Нілу та Янцзи. Річка збирає воду з площі близько 3,3 млн км². Її притоки Міссурі й Арканзас довші за наш Дніпро. Найбільша ліва притока Огайо виносить води у Міссісіпі майже у 5 разів більше за Дніпро.

У перекладі з мови місцевих індіанців Міссісіпі означає «велика річка». Найбільше води вона отримує від дощів. Великі зливи на Великих рівнинах призводять до катастрофічних паводків на річці, від яких потерпає значна кількість населення США. Різко піднімається рівень води і під час танення снігів в Аппалачах. Тому в середній і нижній течіях побудовано чимало дамб, які рятують жителів прибережних поселень від раптової повені.

На початку XX ст. Міссісіпі разом із Міссурі вважали найдовшою річкою світу. Але для поліпшення судноплавства американці штучно вирівняли річище і довжина річки скоротилася на декілька сотень кілометрів.

Як Дніпро для України, Інд для Індії, Луара для Франції, Ніл для Єгипту, Міссісіпі для американців не просто річка, це символ Америки. Як Давній Єгипет завдяки Нілу став великою хліборобською цивілізацією, як українська нація виникла навколо Дніпра, так і набагато молодша американська нація утворилася по берегах славетної Міссісіпі.

Другою за довжиною та водністю річкою Північної Америки є Маккензі, названа за ім’ям її першовідкривача. Серед інших річок материка необхідно виділити Юкон, яка тече Аляскою і має довжину 3185 км і впадає в Тихий океан. На півдні Північної Америки на кордоні США та Мексики протікає річка Ріо-Гранде (3030 км). На південному заході знаходяться дві гірські річки Колорадо (2330 км) і Колумбія (1950 км).

Водні басейни Північної Америки

У північній і східній частинах материка великі річки з’єднують між собою озера або беруть із них початок, наприклад, Ніагара, Святого Лаврентія, Нельсон, Маккензі тощо.

Ніагара несе води з озера Ері до озера Онтаріо, На ній знаходиться диво природи нашої планети — Ніагарський водоспад. Ширина річки в районі водоспаду перевищує 1 км. Висота водоспаду — близько 50 м. Глибина річки в місці падіння потоку води біля підніжжя водоспаду досягає 55 м. Довжина Ніагари лише 56 км. Але вона переносить втричі більшу масу води, ніж виносить у Чорне море Дніпро.

За останню тисячу років Ніагарський водоспад змістився на 11 км від свого початкового місця знаходження, Величезні маси води поступово руйнують кам’яний уступ. До середини XX ст. водоспад відступав із швидкістю один метр на рік. Після спорудження ГЕС ця швидкість зменшилася до 36 см за кожні 10 років.

Озера й озерні системи. У Північній Америці знаходиться більше великих прісноводних озер, ніж на будь-якому іншому материку. Серед них виділяють найбільше за площею прісноводне озеро світу Верхнє (82,4 тис. км²). Це площа 3-4 областей України або такої держави, як Австрія. Глибина озера також велика, до 406 м. Не набагато поступаються йому й інші великі американські озера Гурон і Мічиган. Довкола них знаходиться безліч інших, значно менших. Наприклад, в американському штаті Мічиган їх аж 440.

Великі озера розташовані і в Канаді. Наприклад, Велике Ведмеже озеро за площею дорівнює нашій Одеській області, Велике Невільниче озеро — Житомирській області, озеро Вінніпег — Кримському півострову.

Льодовики та болота. На островах Північного Льодовитого океану та високо в горах у замерзлому стані знаходиться значна кількість прісної води. Льодовики вкривають також значну частину островів Канадського Арктичного архіпелагу, особливо Елсмір і Баффінову Землю.

На острові Гренландія льодовиками вкрито понад 1,8 млн км² території. Середня товщина льодовика на острові становить 2300 м, найбільша — 3400 м. Льодовий покрив знаходиться в постійному русі у напрямку до узбережжя. Тут від нього, як і від берегів Антарктиди, відколюються велетенські шматки — айсберги, які дрейфують далеко на південь. Один із таких айсбергів став причиною загибелі знаменитого корабля «Титанік».

На півдні Аляски у горах знаходяться найвищі вершини материка та наймогутніші льодовики. Окремі льодовики спускаються до рівня океану в затоку Аляска. Є льодовики на Береговому хребті в Канаді, на окремих вершинах Скелястих гір і вулканах Мексики.

Значні площі в Північній Америці заболочені. Особливо багато боліт на півночі материка. Багаторічна мерзлота не дає просочуватись воді вглиб землі й вона застоюється на поверхні, утворюючи болота. Великі ділянки боліт є і в південних районах материка, особливо на півостровах Флорида і Юкатан. Але зовнішній вигляд і представники біологічного світу цих арктичних і тропічних боліт дуже різні.