Південна Америка. Води суходолу Південної Америки

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає найголовніші риси природи материка;

• наводить приклади внутрішніх вод;

• позначає і показує на карті:

річки: Амазонка, Парана, Оріноко;

водоспади: Анхель, Ігуасу;

озера: Маракайбо, Тітікака;

• характеризує найбільші річкові системи.

Загальні особливості вод суходолу. Нам уже відомо, що клімат Південної Америки вологіший за клімат Африки. Якщо у Південній Америці випадає багато опадів, цілком логічно зробити висновок, що на материку утворилася густа мережа річок і вони повноводні.

Знаючи особливості рельєфу материка, можна зробити висновки, що всі найбільші річки материка належать до басейну Атлантичного океану. До Тихого океану несуть свої води лише стрімкі гірські річки з невеликої площі західних схилів Анд. Багато з них мають льодовикове живлення. Усі ж великі річки живляться переважно за рахунок дощів. Лише у верхів’ях річки, що беруть свій початок на східних схилах Анд, живляться водами гірських льодовиків. Це річки Південних Анд, які течуть у Патагонію. Звідси ще один логічний висновок: в екваторіальному поясі, де дощів багато і вони йдуть увесь рік, річки протягом усього року повноводні. Якщо ж дощі випадають в один сезон, а в інший їх немає, отже, річки то широко розливаються, то міліють.

Амазонка. У Південній Америці знаходиться найбільша за площею басейну (понад 7 млн км²) і водністю річка світу Амазонка. Вона бере свій початок від злиття річок Мараньйон (витікає з гірського озера Паткоча) та Укаялі (утворюється після злиття річок Апурімак та Урубамба). Обидві річки живляться у верхів’ях талими водами Андських льодовиків. Довжина Амазонки від витоків річки Мараньйон дорівнює 6992 км.

Амазонка — рівнинна річка з малим схилом її долини на схід, вражає своєю шириною. У середній течії вона дорівнює 20 км. З півночі та півдня до неї несуть воду численні ліві й праві притоки. Окремі з них довші за річку Дунай, а їхній басейн більший від басейну найбільшої річки Європи Волги. Перебуваючи в екваторіальному кліматичному цоясі, Амазонка повноводна протягом усього року. Її праві та ліві притоки беруть початок у субекваторіальних кліматичних поясах Північної та Південної півкуль, де опади випадають влітку. Правих приток в Амазонки більше і вони повноводніші, тому максимальний рівень води в Амазонці припадає на кінець літа Південної півкулі, це лютий-березень. На цей час рівень річки підвищується до 15 метрів. Амазонка виносить в океан більше води, ніж найповноводніші річки інших материків, разом узяті.

У верхній течії Амазонки є водоспади, а в дельті — великі острови. Найбільша річка світу судноплавна протягом 4,5 тис. км, до міста Ікітос можуть курсувати навіть морські судна.

Могутня річка на сотні кілометрів виносить свої прісні води в океан. Але й океан не залишається в боргу. Під час морських припливів хвиля-руйнувач чотириметрової висоти — поророк — із гуркотом несеться проти течії річки.

А ще на глибині близько 4000 метрів учені знайшли найдовшу в світі підземну річку довжиною майже 6000 км. Вона тягнеться від Анд до узбережжя Атлантичного океану практично під басейном Амазонки. Неофіційно річку назвали Хамза на честь ученого-першовідкривача Валія Хамза, який народився в Індії та присвятив 45 років вивченню Амазонки. Про це відкриття стало відомо лише в серпні 2011 року.

Річка Оріноко стікає з Гвіанського плоскогір’я на півночі Південної Америки. Ця повноводна річка має довжину 2730 км. Вона тече в субекваторіальному кліматичному поясі і тому її водність зростає влітку, коли йдуть дощі. На одній із приток Оріноко знаходиться найвищий у світі водоспад Анхель. Його висота сягає 979 метрів. У верхній течії річка Оріноко роздвоюється. Одна її частина плине до океану і називається Оріноко, а друга — Касік’яре впадає в Ріу-Негру — річку, яка є притокою Амазонки. Це найкласичніший і найвідоміший у світі приклад біфуркації, тобто розподілу водного потоку річки на два рукави, які далі течуть як самостійні водотоки та впадають у різні басейни. Завдяки біфуркації басейни і долини двох різних річок об’єднуються між собою.

З Бразильського плоскогір’я бере початок одна з найбільших річок світу Парана. Її довжина досягає 4880 км. З півночі на південь річка та її притоки перетинають три кліматичні пояси.

У період дощів Парана широко розливається і судноплавна на чималому відрізку. До міста Санта-Фе курсують навіть морські судна. У нижній течії лівої притоки Парани, річці Ігуасу, знаходяться численні водоспади. Найбільший із них — Ігуасу — можна без перебільшення назвати наймальовничішим у світі, оскільки він вражає туристів своєю красою та величчю. Водоспад має висоту 72 м і ширину 2,5 км.

На материку багато й інших великих річок. У східній Бразилії плоскогір’ям протікає річка Сан-Франсиску довжиною 2914 км і площею басейну 631 тис. км². Ця річка має численні пороги та водоспади.

Водні басейни Південної Америки

Майже таку саму довжину (2850 км) має річка Токантинс. Площа її басейну дорівнює 840 тис. км². Річка тече з півдня на північ і, як і Сан-Франсиску, перетинає Бразильське плоскогір’я. Попри те, що на ній також багато порогів, вона доступна для морських суден на відстань до 350 км від гирла.

Озера Південної Америки. На відміну від Африки, озер у Південній Америці мало. Найбільше серед них — прісноводне озеро Тітікака — знаходиться в середній частині Анд на висоті 3812 м. Озеро судноплавне. Це найбільше за площею, найвисокогірніше озеро світу. Площа його — 8,2 тис. км², що дорівнює площі нашої Чернівецької області. Глибина озера досягає 304 м. У нього впадає багато річок, а витікає лише одна. Вона несе свої води до іншого високогірного озера Поопо.

Це солоне озеро знаходиться в Андах на висоті 3690 м. Його площа — 2,5 тис. км². Озеро має незначну глибину (до 3 м) і заболочені береги.

На крайній півночі Південної Америки знаходиться прісне озеро-лагуна Маракайбо. Воно лежить між двома високими хребтами Анд і має площу 16,3 тис. км². Глибина озера-лагуни до 250 м. Воно з’єднується вузькою протокою з Карибським морем.

Окрім того, значні ділянки Ла-Платської низовини, дельта Оріноко та північно-східне узбережжя материка вкриті болотами.

У країнах Південної Америки збудовано на річках достатню кількість електростанцій, під час будівництва їх гребель у руслах річок утворилися значні водосховища. Найбільше за обсягами водосховище Тукуруї на річці Токантіс у Бразилії.

Зміст