Відповіді на екзаменаційці питання з дисципліни - Історія Україна

40, 41 Забабон

Найвизначнішим сатиричним твором у спадщині Мартовича початку 20 ст. є повість “Забобон”. Тут письменник зосередив увагу, з одного боку, на мертвих душах галицької провінції – буржуазно-клерикальній інтелігенції, показавши її в гостро сатиричному, гротескному плані, а з другого – дав художній аналіз деяких тенденцій у розвитку галицького селянства. З одного боку, історія забобонного й безцільного життя поповича Славка, духовно убоге галицьке попівство (образи Матчуків – батька і сина, Тріщина, Радовича та інших), розбещена й вороже настроєна до мужика польська шляхта (образ Краньцовського); з другого – показ важкого життя народних мас, знедолена й безправна селянська маса, яка шукає шляхів боротьби за свої права (образи Неважка, Оском’юка, Гаєвого, Грицишина та інших), демократична інтелігенція (образ студента Потурайчина), яка, незважаючи на переслідування властей, стає на захист народу. При всій своїй любові до пригноблених і знедолених, письменник чесно дивлячись своєму народові у вічі, говорить і про темні сторони життя й побуту відсталої, забитої частини селянства. Мартович належав до тієї генерації українських прозаїків, яка руйнувала усталену в народницькій літературі традицію романтичної ідеалізації селянства.Найбільшої уваги заслуговує твір Леся Мартовича «Забобон» (1911 р.), в якому поєднуються обидві тематичні лінії творчості письменника - селянська та інтелігентська. В цій повісті письменник осуджує світ зла й несправедливості, дає яскраві картини боротьби передових людей села проти соціального гніту, рабства і показує, що народ є єдиною позитивною силою, яка може і хоче змінити старий світ соціальної нерівності та експлуатації на новий, кращий.

В цому творі важке життя галицького селянства напередодні першої світової війни показане як контраст до паразитичного життя попів і панів. Біднота села Вороничі стогнала в кабалі податків; кругом були ліси, але селяни не мали палива, щоб зігрітись; вони працювали на багатіїв, тікали на заробітки чи емігрували. Голод, холод, злидні, безпросвітна темрява - така картина життя села Вороничі.

Центральні образи лихарів - піп Матчук та шляхтич Краньцовський. Письменник так вдало змалював їх зовнішність, що вона вже викликає відразу. Матчук ні до чого не здатний. На теологічному факультеті університету він навчився лише гри в карти. І ця бездарна людина сповнена презирства до тих, хто працює на ньго і годує своїми приносами. Єдине заняття, яке полюбляє Матчук - це сварки і розваги.

Зять Матчука піп Радович - теж недотепа, п’яничка і балакун. Його дружина, яка ніби вчила в інституті три мови, не тільки не знає ні одної, навіть своєї не знає. Через образ сина Матчука Славка - письменник показав моральне і фізичне виродження попівської касти. Славка виховували в лінощах, ненависті до всякої праці, навчання. Вісім років він вважався студентом, привозив фальшиві посвідки, а жодного іспиту так і не склав. Паразитичний образ життя перетворив 28-річного байбака Славка в безвольну і жалюгідну істоту. Він керується в житті забобоном. Ідеалом для нього є батькове сите і бездіяльне життя. Тільки він, ставши господарем чималого майна, ще грав би роль патріота, записався б разом з селянами до читальні, щоб мужики до світу наввипередки бігли до роботи на його землях.

Така ж жалюгідна як родина Матчуків є і родина шляхтича Краньцовського. На прикладі образу життя цих родин сатирик показав моральний розклад і паразитизм у середовищі поміщиків.

Всім цим лихарям письменник протиставляє людей праці - сільську бідноту і наймитів. Це свідоміші селяни, які думають про зміну того суспільного ладу, в якому панують злодії і розбійники. Вони шукають шляхів боротьби за справедливий світ. Трудове селянство прагне до знань, відзначається працьовитістю, оптимізмом, стійкістю при захисті громадських інтересів.

В образі агітатора Потурайчина письменник показав інтелігента, що вийшов з народу (його батько був робітником), турбується про поліпшення долі трудящих, уміє організувати їх на спільну справу. Герої повісті мріють про той час, коли буде знищено експлуататорський лад і встановлено справедливі суспільні порядки.

«Забобон» - велика перемога реалістичного таланту Леся Мартовича. Широка, правдива картина суспільного життя Галичини змальована в повісті з позицій людини, яка ненавидить і засуджує поміщицький лад, письменник разом з народом, який, зносячи страшне лихоліття, зберігає оптимізм, силу духу, волю до боротьби, віру в краще майбутнє.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.