Відповіді до екзамену - історія країн Європи та Америки

66. Міжнародний тероризм як планетарна проблема.

Тероризм має багатовікову історію. Його першопочатки відносяться ще до нашої ери. Саме поняття "тероризм" виникло, на думку деяких дослід­ників, в роки Великої Французької революції. Масштаби терору швидко роз­росталися. Вже на початку XIX століття в Європі виникли терористичні орган­ізації: серед них такі одверто насильницькі об'єднання, як мафія, камора тощо. Щоправда, тоді терористичні акції багато в чому мали індивідуалістичне, а іноді й романтичне забарвлення, як приміром, боротьба за гідність і свободу особистості. Загалом тероризм до XX століття не мав масового характеру, не було в той час ідеології і тих форм, які притаманні йому у столітті, яке минуло.XX століття залишило чимало трагічних сторінок в історії людства. До найбільших міжнародних злочинів належить перша і друга світова війни, акти агресії проти миру меншого, локального масштабу та всі форми їх підготвки, а також воєнні злочини і злочини проти людства. їх було кодифіковано Стату­том Нюрнберзького трибуналу, принципи якого схвалила 11 вересня 1946 року Генеральна Асамблея ООН. Нюрнберзький, а згодом і Токійський процеси над головними воєнними злочинцями - перші в історії суди такого типу. Ос­таннім часом аналогічне завдання поставлено перед створеним у Гаазі Міжна­родним кримінальним трибуналом: він має визначити міру покарання воєн­них злочинців з колишньої Югославії.

У XX столітті небувалого розмаху набрав державний тероризм. У масо­вих масштабах його здійснювали держави, в яких запанував тоталітарний ре­жим. Серед них перше місце посів Радянський Союз, де, починаючи від вбив­ства царської родини, розгулу "червоного терору" в роки спровокованої більшо­виками громадянської війни до розкуркулювання і насильницької колективі­зації села, штучних голодоморів в Україні, а потім масових репресій 1930—1950-х років, жертвами яких по всій імперії були десятки мільйонів людей. Жорстокою формою сталінського терору стала депортація і знищення цілих народів - німців Поволжя, калмиків, кримських татар, чеченців, балкарів,інгушів, сотень тисяч українців із західних областей та інших.

Неменшою за масштабами політика державного тероризму здійснюва­лася в маоцзедунівському Китаї, полпотівськін Камбоджі та інших комуністич­них державах. 1 Іі злочини стимулювали тероризм в усьому світі. Західні авто­ри часто відносять до політичного терору національно-визвольні рухи, які наїхню думку, у своїй боротьбі за незалежність використовують терористичніметоди.

Серед цілої низки світових проблем вперше в історії з усією гостротою постало питання про спільну боротьбу всіх держав проти безпрецедентного розмаху і нового характеру деяких видів злочинності, безжалісного знищення людей і безцінних пам'яток культури. Йдеться передовсім про тероризм, який набрав неймовірних розмірів у другій половині XX століття. Різке посилення його негативного впливу на розвиток міжнародних відносин і внутрідержав­ного життя засвідчує, що акції кривавого насильства стали одним з найбільш небезпечних викликів міжнародній безпеці.

Тероризм визначається як застосування недержавного насильства чи заг­рози насильства з метою викликати паніку у суспільстві, послабити позиції або добитися відставки посадових осіб і викликати політичні зміни. Це лишеодна із багатьох його дефініцій. Інколи його порівнюють з партизанською війною, хоча на відміну від партизанів, терористи не можуть або не хочуть захоплювати і утримувати територію, і навіть ніби підміняють війну між дер­жавами. Тероризм багатолике явище.

У XX столітті мотиви, стратегія і зброя терористів стали дещо іншими. Тепер у більшості випадків міжнародний та внутрішній тероризм не лівий і не правий, а етнічно-сепаратистський або релігійний за своєю ідеологічноюосновою.

Деякі міжнародні терористичні організації обґрунтовують свої акції про-марксистською та прокомуністичною ідеологією. До них належать "Ірландсь­ка республіканська армія" (Великобританія) - католицька організація, яка ви­никла 1914 року і активно діє з 1969 року під гаслом возз'єднання британської провінції Ольстер з Ірландією. Під антиімперіалістичними та прокомуністич­ними гаслами (окрім цього, ще під гаслами іредентизму) діють баскська теро­ристична організація ЕТА, створена 1959 року; такі угруповання, як "Пряма дія" у Франції з 1979 року; "Фракція Червоної армії" у ФРН (з кінця 1960-х років); "Червоні бригади" в Італії (з 1970 року), відомі вбивством прем'єр-міністра Італії А. Моро.

В Японії на основі японського мілітаризму 1970 року було створено "Червону армію Японії", яка пов'язана з іншими терористичними організа­ціями світу. В цьому "чорному" списку необхідно згадати японську "Аум Сінріке", яка відома своїм терактом в японському метро, коли газом-заріном були отруєні люди. У Перу ще недавно третину країни контролювала орган­ізація "Сендеро Ломіносо" ("Світлий шлях"), ідеологічною основою якої стала маоїстська модель комунізму.

До організацій, на прапорі яких інтерпретації ісламських принципів, належать "Хамас", створена 1987 року як ісламський рух опору на Близько­му Сході, та "Ісламський фронт порятунку", який діє в Алжирі з 1989 року. В Єгипті на початку 1970-х років розгорнула злочинну діяльність організація "Ісламський джіхад", відома вбивством президента Єгипту Анвара Садата в 1981 році тощо.

У США на території штатів Мічиган, Арізона і Монтана криваві злочи­ни скоїла ультраправа організація "Народне ополчення". Вона стала відома влаштованим нею вибухом в Оклахома-Сіті, що спричинив численні жертви. З 1968 року після вбивства Мартіна Лютера Кінга заявило про себе теро­ристичне угруповання чорношкірих американців "Чорні пантери".

Зловісної слави зажило в Туреччині праве угруповання "Сірі вовки", яке налічує 30 тисяч членів і має 80 філіалів у різних країнах світу. Не обме­жившись терором проти прокомуністичних діячів, вони організували те­ракт і проти папи Іоанна Павла II.

Відома також латиноамериканська терористична організація "Акція на­ціонального звільнення". Створив її наприкінці 1960-х років Карлос Марі-хелья, якого терористи почали називати "теоретиком тероризму" після того, як він написав "міні-посібник" з тактики ведення "міської партизанської війни". На цьому ж континенті, в Аргентині, виникла "Революційна народна армія", як військове крило троцькістської "Революційної армії" і "Четверто­го Інтернаціоналу". І це далеко не повний перелік міжнародних терорис­тичних організацій.

У столітті, яке минуло, жертвами терористів стало багато відомих пол­ітичних діячів. Достатньо згадати у цьому зв'язку С. Петлюру, С. Бандеру, М. Ганді, братів Джона і Роберта Кеннеді, Індіру та Раджива Ганді, А. Моро,Мартіна Лютера Кінга та інших.

На рубежі XX і XXI століть тероризм набрав нової якості, перетворився в один із провідних факторів сучасних міжнародних відносин. Виник фено­мен міжнародного тероризму, який не пов'язаний напряму з конкретною дер­жавою. З'явилися терористичні організації, які мають секретні бази в різних країнах. Наприклад, організація Усами бен Ладена вербує своїх членів в Са­удівській Аравії, Алжирі, Іорданії, Пакистані, Афганістані, Малайзії в інших країнах, в тому числі в США. Такі організації не мають атрибутів держави, включаючії політичні та економічні об'єкти, знищення яких завдало б їм не­поправної шкоди. Життя показало, що звичайні форми збройних акцій у бо­ротьбі держав з наднаціональним тероризмом не дають бажаних результат ів.

Безперечно, шо одним із чинників, які сприяють збільшенню небезпеки тероризму, стало зростання міжнародної злочинності, втому числі наркомафїї. Відзначено чимало фактів тісної взаємодії кримінальних і терористичних орган­ізацій. Наркобізнес став потужним джерелом фінансування міжнародного те­роризму.

Разом з тим, на відміну від "звичайного" криміналу терористичні орган­ізації мають відповідну політичну мету та ідеологічну базу. Для багатьох із них ідейною опорою є екстремістська течія фундаментального ісламу. Післярозпаду СРСР головним об'єктом ворожості для цих течій стали США як дже­рело загрози традиційним настановам ісламського суспільства. "Гак Усама бен Ладен заявив: "Особистий обов'язок кожного мусульманина полягає в тому,щоб убивати американців та їхніх союзників, цивільних і військових, у будь-яікій країні, де можна це зробити".

Трагічні події в Нью-Йорку і Вашингтоні 11 вересня 2001 року приго­ломшили Америку і, безсумнівно, стануть поворотним моментом в історії США. Вперше після 1941 року американська територія стала об'єктом зовн­ішньої агресії. При цьому раптовий напад стався з боку законспірованих теро­ристів, а не іншої держави. їхньою головною мішенью стали мирні жителі: кількість жертв (загинуло приблизно 5 тисяч) майже вдвічі більша, ніж внас­лідок атаки японців на Перл-Харбор у грудні 1941 року. Президент США Дж. Буш - молодший назвав цю акцію "першою війною XXI століття".

Політичний фанатизм виправдовує знищення всіх "невірних", а не міжна­родних політичних противників. Це зближує тероризм такого спрямування з масовим геноцидом людей за етнічною та релігійною ознакою. Міжнароднийтероризм зазіхає як на важливі інтереси світової спільноти, так і на життя, права і свободу окремих людей, оскільки він завжди продиктований нетерпи­містю та екстремізмом.

Як і інші глобальні проблеми, боротьба з міжнародним тероризмом ви­магає багатосторонньої співпраці держав. Успіх її можливий тільки за умови її ведення на міжнародно-правовій основі.