Відповіді до екзамену - історія країн Європи та Америки

60. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі.

Боротьба з нацистсько-фашистською агресією у роки другої світової війни продемонструвала, з одного боку, унікальний приклад результативної співпраці країн з протилежними суспільно-політичними системами, з іншо­го, дала новий шанс для об'єднання їхніх зусиль у повоєнному світо влаштуванні. Проте сподівання народів на співпрацю країн антигітлерівської ко­аліції у розв'язанні не менш нагальних, аніж розгром фашизму, економіч­них, політичних та соціальних проблем у мирний час не справдилися.

Друга світова війна призвела, як і перша, до насильницької зміни гло­бальної геополітичної ситуації у світі, яку юридично зафіксовано було рішен­нями Ялтинської та Потсдамської конференцій 1945 року. У результаті пере­розподілу зон гео і політичного впливу суттєво змінилася розстановка сил у всіх стратегічно важливих регіонах світу. Найбільших територіальних втрат знову зазнала Німеччина, а також Японія, вони втратили й статус регіональ­них лідерів. Німеччину до того ж поділено на чотири окупаційні зони, час­тина її східних земль відійшла до Польщі та СРСР. У Японії відібрали прак­тично всі її володіння у Південно-Східній Азії. Англія і Франція, незважаю­чи на перемогу у війні, втратили великі зони впливу та колоні)', також позбу­лися статусу провідних держав і не мали змоги суттєво впливати на хід по­воєнної історії.

На політичну авансцену вийшли дві наддержави - СРСР та США, які по-різному сприймали наслідки другої світової війни, неодинаковий був їхній погляд на перспективи розвитку світової цивілізації.

Економічний потенціал США був вражаючий. Обсяг валового націо­нального продукту зріс з 90,5 млрд. доларів у 1939 році до 211,9 млрд. у 1945, тобто удвічі. Ще 1943 року випуск зброї, військової техніки та бойово­го спорядження США зрівнявся за своїми масштабами з аналогічним ви­робництвом Німеччини, Великобританії та Радянського Союзу, разом узя­тих. 1947 року Сполучені Штати контролювали 59 відсотків світових запасів нафти, виробляли половину машинного парку, 41 відсоток товарів та по­слуг. Вони опинилися на вершині своєї могутності і виступили з претензія­ми на роль єдиної наддержави, яка визначає розвиток однополярного світу. У новій системі міжнародних відносин жодна країна чи коаліція держав були не в змозі конкурувати зі Штатами з основних параметрів економічної, військової та політичної потуги.

Відповідно до цього кардинально змінилися настанови зовнішньої політики США. Якщо сформулювати коротко, то відбувся докорінний поворот від досі декларованого ізоляціонізму до інтервенціонізму, тобто політики активної участі в глобальному сві говому регулюванні. Глобалізація зовніш­ньополітичних пріоритетів США означала відмову від "доктрини Монро" (1823 рік), за якою світ ділився на "американську" та "європейську" сфери,невтручання Штатів у справи європейських держав як відповідь на відмову останніх від прагнення "поширити свою систему" на Північну та Південну Америки.

Після другої світової війни США стали беззастережним лідером усьо­го західного світу. У цих умовах американське керівництво почало ототож­нювати свої національні інтереси з глобальними прагненнями всієї капітал­істичної системи. Курс на встановлення у світі американської гегемонії дістав назву " Pax Americana" (від латинського - "світ по-американськи"). Сценарій був чіткий і одвертай: перебудова світу за американським проек­том та зразком, а підстави очевидні: монополія на ядерну зброю, гегемонія у світовій економіці та культурі (масована пропаганда "американського спо­собу життя").

Проте шлях Вашингтона до досягнення "глобального лідерства" пере­пинив не менш могутній у військовому відношенні Радянський Союз, в орбіті якого за домовленістю з партнерами по антигітлерівській колації опинився весь східноєвропейський регіон. Польщі, Угорщині, Румунії, Чехословаччині, Албанії, Болгарії, Югославії Москва нав'язала так званий соціалістич­ний шлях розвитку. Жорсткий контроль СРСР у цьому регіоні дав відомі наслідки: за кілька повоєнних років в усіх цих країнах комуністичні та роб­ітничі партії узурпували владу і стали її монополістами.

Східноєвропейську модель розвитку було нав'язано і деяким країнам Азії: Китайській Народній Республіці, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Соціалістичній Республіці В'єтнам, Лаоській Народно-Демок­ратичній Республіці, Народній Республіці Кампучія. На початок 1960-х років про будівництво соціалізму оголосило й керівництво Куби на чолі з Ф. Каст­ро. Так виникла світова соціалістична система, очолювана Радянським Со­юзом, яка об'єднала всі країни з соціалістичними та народно-демократич­ними режимами.

Створення та протистояння двох систем та військово-політичних блоків (НАТО та ОВД) породило таке унікальне історичне явище, як холодна війна, яка стала, по-суті, новим типом світової війни. її основним політичним змістом стало протиборство двох розділених ідеологіями гігантських соц­іально-політичних систем, яке здійснювалося у контексті науково-технічної революції переважно жорсткими невійськовими засобами. Політична геге­монія двох великих держав в очолюваних ними блоках і усвідомлення не­можливості використання ядерної зброї, хоча й дозволили уникнути глобаль ного воєнного конфлікту, разом з тим зумовили тривале протистояння цих держав практично в усіх кутках планети. Практичним віддзеркаленням хо­лодної війни стали так званий "синдром двох держав" (дві Німеччини, дві Кореї, два Китаї, два В'єтнами), корейська війна 1950-1953 років, в'єтнамська війна, друга берлінська та карибська криза тощо.

Крах Радянського Союзу та ОВД призвели до завершення холодної війни й тотальної трансформації міжнародних відносин. Найбільш глибокі зміни сталися в Євразії, де склалася принципово нова геополітична картина,зумовлена практично незаперечним домінуванням США. В результаті Спо­лучені Штати опинилися в унікальній ситауції: вони стали першою і насправді єдиною світовою державою.