Історія України опорні конспекти 9 клас

Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях.

Розвиток сільського господарства

Після революції 1848—1849 pp. Західна Україна залишалася аграрним краєм.

У. сільському і лісовому господарствах Східної Галичини та Північної Буковини на кінець XIX ст. було зайнято 75% усього населення, а в Закарпатті — 85%.

1. Селянська реформа відкрила шлях до повільної модернізації сільського господарства та переходу його на ринкові відносини.

2. Утім після скасування кріпосного права були значні залишки кріпосництва:

• селянські господарства залишалися малоземельними;

• великим поміщицьким господарствам належало 40% земель;

• вони мали право на володіння пасовищами, лісами;

• у селах ще довгий період часу залишалися відробітки та викупні платежі;

• бідняцькі господарства становили половину селянських господарств;

• значна частина селян не могла вижити за рахунок власного земельного наділу;

• було розвинене лихварство.

Лихварі надавали селянам позички під великі відсотки.

Скасування кріпосного права і пов’язані з ним перетворення спричинили такі процеси.

З одного боку:

• зберігалося землеволодіння поміщиків, але їхні господарства занепадали;

• відбувалося обезземелення та розшарування селян, вимушені міграції.

З іншого боку:

• стимулювався розвиток селянського підприємництва;

• формувалася приватна власність на землю;

• розширювалася сфера функціонування ринкових відносин;

• з’явився ринок робочої сили.

Основні тенденції модернізації сільського господарства (розвиток капіталістичних відносин)

1. Відбувалося розшарування селян — на бідняків, середняків і заможних селян.

У Східній Галичині було 11% заможних селян, у Північній Буковині — 8%.

2. Посилювався процес товаризації поміщицьких і заможних селянських господарств, які все більше орієнтувалися на ринок, втягувалися у товарно-грошові відносини.

3. Поглиблювалася спеціалізація районів з урахуванням нових ринкових умов.

4. Розвивалося тваринництво, продукція якого все більше вивозилася за кордон.

5. Розширювалися посіви тютюну, хмелю, льону, коноплі (ці культури були сировиною для розвитку промисловості).

6. Інтенсивніше почали використовувати найману працю. Наприкінці XIX Ст. налічувалося 400 тис. постійно і поденно найманих робітників.

7. Посилювалися міграційні процеси.

8. Значно зросла як внутрішня, так і зовнішня торгівля.

Капіталізм породжував робітничий клас, пролетаризував селянство, яке вийшло з кріпосництва без землі, збільшував злидні, загострював соціальні антагонізми. Селянство масово емігрувало за кордон.

Після скасування кріпосного права становище селян погіршилося і тому вони піднімалися на боротьбу. Лише протягом 1850 — 1861 pp. у східній Галичині, на Буковині та Закарпатті відбулося 400 відкритих виступів селян.