Історія України опорні конспекти 9 клас

Соціальне становище українського населення

З приєднанням українських земель до складу Російської імперії погіршується становище українського населення, особливо селянства. Це проявлялося у:

• поширенні кріпосного права;

• швидкому процесі роздавання українських земель російським поміщикам;

• посиленні соціального і національного гноблення.

Населення України за становою ознакою поділялося на:

• дворянство (козацьку старшину згідно з указом 1835 р. остаточно зрівнювали у правах з російським дворянством і вона діставала право на дійсне або спадкове дворянство);

• духовенство;

• купецтво;

• міщанство — ремісники, лихварі, міська біднота;

• селянство.

Панівними продовжували залишатися феодально-кріпосницькі відносини. Поміщикам належало 70% усіх земель. Поміщики намагалися збільшити свої прибутки за рахунок посилення експлуатації селян, збільшенням панщини, оброку, а також зменшенням їхніх земельних наділів. Селяни були безправними, цілковито залежали від поміщиків.

Існували такі категорії залежного населення:

1. Поміщицькі селяни-кріпаки.

У Східній Україні становили 60% населення, на Правобережжі — 58%.

Вони поділялися на такі групи:

• урочні (здольні) — селяни, що отримували від пана щоденне завдання (урок), який можна було виконати лише за 2—3 дні;

• панщинні селяни-кріпаки, які за користування землею виконували на користь господаря певні роботи;

• оброчні селяни-кріпаки, які сплачували поміщикові за користування землею грошовий або натуральний податок (оброк), розмір якого залежав від господаря.

2. Державні селяни, які були особисто вільними, за користування землею сплачували державі податки, які становили майже 40% прибутків.

Вони переважали на півдні України, де становили 69%.

3. Посесійні селяни (фабричні, заводські) — особисто залежні селяни, що були довічно прикріплені до заводів та фабрик, які належали приватним особам.

4. Військові поселенці (селяни й козаки).