Історія України опорні конспекти 7 клас
Політична роздробленість Київської Русі
Політична роздробленість — такий стан держави, що характеризується децентралізацією влади, коли вона розділена на кілька незалежних одне від одного князівств (земель), що є результатом формування в державі феодальних відносин.
Початок XII — друга половина XIII ст. Період феодальної роздробленості Київської Русі.
Середина XII ст. Київська держава розпалася на 12 князівств.
На території України утворилися Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства.
Цей процес феодального дроблення земель продовжувався, бо вже на початку XIII ст. князівств було 50, а на початку XIV ст. — 250.
Різні думки вчених про період феодальної роздробленості
1. Деякі історики вважають, що період феодальної роздробленості — це період економічного і культурного занепаду.
2. Більшість істориків мають протилежну думку. Вони дійшли висновку, що в цей період відбувався значний розвиток, що це період економічного і культурного піднесення.
3. Деякі історики твердять, що Київська держава в цей період змінила форму державного устрою з централізованої монархії на монархію федеративну.
Результати роздроблення Київської Русі Позитивні
• Сприяла розвиткові економіки й культури на місцях.
• Прискорила формування української народності.
• Створювалися умови для вдосконалення державного апарату, дальшого формування великого землеволодіння, розвитку сільського господарства, піднесення міст - осередків ремесла і торгівлі.
• Меншими князівствами було легше управляти і навести в них порядок.
• Виникли численні нові міста як адміністративні та економічні центри земель.
• Інтенсивніше розвивалися економічні зв’язки всередині окремих князівств та між князівствами.
• Відбулося пришвидшення темпів економічного та культурного розвитку західних князівств (особливо Галицького та Волинського).
Негативні
• Втрачено державну єдність Київської Русі.
• Відбулося різке ослаблення Київської Русі.
• Ослаблення князівств призвело до втрати своєї незалежності і загарбання їх сусідніми державами.
• Роздробленість послабила сили держави і народу в боротьбі з зовнішніми ворогами.
• Зростали постійні міжусобні війни.
• Князівства дробилися між спадкоємцями.
• Почалося політичне ослаблення князівств.
• Проявлялися конфлікти між князями і місцевими боярами.
Причини роздробленості Київської Русі
1. Соціально-економічні:
• натуральний характер господарства Київської Русі, що спричинило слабкість економічних і політичних зв’язків між феодальними господарствами та окремими землями;
• відсутність розгалуженої системи комунікацій та шляхів сполучення;
• перетворення умовного землеволодіння (коли князі давали своїм військовим слугам землю та селян за умови, що вони служитимуть їм) на спадкове, що привело до зменшення залежності їх власників від Києва;
• зростання великого феодального землеволодіння;
• зростання міст як політичних, економічних і культурних центрів феодальних князівств та суперництво між ними та Києвом;
• відбувався занепад торговельного шляху по Дніпру, а це призвело до зменшення прибутків Києва від митних зборів і до його занепаду;
• втрата Києвом свого значення як адміністративного та політичного центру.
2. Політичні:
• великі розміри держави, а значить великі труднощі управління;
• переділ Ярославом Мудрим між синами столів на князювання, а згодом відсутність чіткої системи наслідування престолу, що вело до зростання міжусобної боротьби;
• зростання могутності віддалених від центру регіонів, що спричинило виникнення місцевого сепаратизму;
• економічне і військово-політичне посилення удільного боярства та удільних князівств, які не були зацікавлені у сильній владі Великого київського князя, а місцеві інтереси ставили вище загальнодержавних;
• створення місцевими удільними князями власного апарату управління і суду, власних збройних сил, і влада Великого київського князя їм не була потрібна;
• князівські усобиці, що вели до розорення земель;
• подальший процес розвитку народностей у різних частинах держави, формування їхніх відмінностей.
Феодальна роздробленість стала закономірним етапом розвитку середньовічного суспільства і його переживали всі феодальні держави Заходу.
Спільними залишалися:
• правляча династія Рюриковичів;
• релігія і церковна організація з центром у Києві.
Система управління Київської Русі в період феодальної роздробленості
1. З’їзд князів |
2. Великий князь київський |
3. Удільні князі |
4. Дружина |
5. Бояри |
Київську Русь часів роздробленості дослідники називають федеративною монархією. Форму правління визначають як колективний сюзеренітет, за якого замість одного великого князя владу здійснювало об’єднання найвпливовіших князів однієї династії Рюриковичів.
Сепаратизм — прагнення до відокремлення.
Федерація - форма державного устрою, союзна держава, що складається з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність.
Монархія - форма державного правління, за якої найвища влада зосереджувалася в руках одноосібного володаря і передавалася у спадок представникам правлячої династії.
Спільні риси та відмінності у політичному й соціально-економічному розвитку князівств, які існували на території України
Спільні риси
1. У всіх князівствах відбувався розвиток сільського господарства, ремесел, промислів і торгівлі.
2. Ішов процес швидкого зростання міст.
3. Зміцнювалося приватне землеволодіння бояр.
4. Зростала залежність селянства, вони втрачали самостійність.
5. Відбувалося роздроблення князівств на уділи, між якими точилася міжусобна боротьба.
6. Усі князівства прагнули (за винятком Переяславського) звільнитися з-під впливу Києва.
Відмінності
• Темпи економічного розвитку різні. Найвищими вони були у Волинському й Галицькому князівствах.
• У Галицькому князівстві боярство перетворилося на значну політичну силу, чого не спостерігалося в інших князівствах.
• Знать Переяславського князівства не прагнула до політичної самостійності.
• У Галицькому та Волинському князівствах зростали тенденції до об’єднання удільних князівств.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
