Історія України опорні конспекти 7 клас
Становище духівництва та церковні відносини
Привілейованим станом було духовенство.
Важлива роль та особливе місце в українському суспільстві належала духовенству, яке становило окрему соціальну верству населення. Вони не підлягали світському суду, їх міг судити лише суд єпископа. Духовенство становило 1/10 частину населення. Тривалий час духовні посади переходили у спадок - після смерті батька парафію (прихід) отримував старший син, а молодші шукали собі парафій у сусідніх селах.
Парафіяни повинні були:
• сплачувати десятину;
• скіпщину —хлібну данину з копи;
• віддавати данину натурою - яйцями, ковбасою, насінням тощо;
• відробляти панщину на церковних землях.
Під час перебування українських земель під владою Литви православна церква мала значні права та привілеї, перебувала під опікою держави і користувався авторитетом у суспільстві.
Значними привілеями і землями користувалися і монастирі. Великі земельні володіння мали монастирі - Печерський, Видубицький (Київ), Агарський (Полтавщина), Межигірський (Київщина), Густинський (Чернігівщина). В Україні діяло понад 100 монастирів.
У 1458 р. Київську митрополію було поділено на дві з центрами у Києві та Москві.
Після Люблінської (1569 р.) та Берестейської (1596 р.) уній православне духовенство втратило свої позиції, відбувся наступ католицизму.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України