Історія України опорні конспекти 7 клас

Тема 1. Виникнення та розвиток Київської Русі

Велике переселення народів — це масові переміщення германських, слов’янських, тюркських та інших племен і вторгнення їх на територію Римської імперії.

Воно тривало з IV ст. до VII ст.

Причини Великого переселення народів

1. Різке похолодання, що призвело до створення несприятливих умов і змушувало племена шукати нові території.

2. Зростання чисельності племен, перенаселеність своєї території, що вело до нестачі необхідних умов існування.

3. Посилення майнової та соціальної нерівності.

4. Посилення ролі дружини та знаті.

5. Прагнення варварських племен примножити свої багатства за рахунок пограбування чужих земель.

6. Прагнення захопити нові землі, багаті пасовища для своєї худоби та військову здобич.

7. Тиск кочівників Сходу.

8. Схильність варварських племен до завоювання.

9. Занепад Римської імперії та її ослаблення.

Слов’яни під час Великого переселення народів

"Велике переселення народів започаткувало поділ слов’ян на ті етнічні групи, які залежно від історичних обставин заклали основи процесів формування сучасних слов’янських народів" (В. Баран).

II ст. до н.е. - III ст. и. е. — переміщення германських племен готів з Прибалтики до Причорномор’я. Спочатку готи мешкали на півдні сучасної Швеції, згодом покинули цю територію й оселилися на південному березі Балтійського моря і поблизу гирла Вісли. Під час переміщення готів вони витіснили сарматів, захопили грецькі міста-держави Ольвію і Тіру, заснували свою державу.

II—IV ст. Унаслідок просування на південь готів слов’янські племена були розділені на східних і західних. Поступово слов’яни заселили басейн ріки Ельби та південно-західне узбережжя Балтійського моря. З Причорномор’я готи робили походи на Балканський півострів та Малу Азію.

350-375 pp. Найвище піднесення готської держави за короля Германаріха. Готські легенди зараховують до складу "держави Германаріха" десятки племен, що мешкали від Балтійського моря до Чорного і від Карпатських гір до Волги.

375 р. Готів перемогли гунни (тюркські кочові племена, що прийшли з Азії), частково їх підкорили, а частково витіснили з Причорномор’я. Гуни утворили могутню державу, на чолі якої стояв Аттіла (займала територію між Доном і Карпатами). Гуни здійснювали походи в Галлію та Східну Римську імперію. Півстоліття вони здійснювали спустошливі походи на країни Західної Європи. Після смерті Аттіли гунська держава занепала.

469 р. Гуни були переможені Візантією.

Наприкінці V ст. - початок VI ст. Слов’яни, охоплені міграційними потоками, зумовленими Великим переселенням народів, пересувалися в різних напрямках, просувалися до Дунаю та Північного Причорномор’я (поклали початок південним слов’янам), обживали значні території Східної Європи. Розгром гунів відкрив шлях для розселення слов’ян на півдні та південному заході. Слов’яни масово переходили на південний берег Дунаю вобширні володіння Візантії і там оселялися, освоювали вільні землі на Балканському півострові, згодом утворили там низку народностей і держав. Вони стали стіною проти османських завойовників, захистивши від їхньої агресії країни Європи, та зберегли цивілізацію.

V ст. Навала кочових племен аварів (прийшли з території Середньої Азії).

60-ті роки VI ст. На середньому Дунаї створили свою сильну державу - Аварський каганат.

VII ст. Аварів було витіснено з Українського Причорномор’я.

IX ст. Аварська держава перестала існувати внаслідок ослаблення у війнах з Візантією, франками, слов’янами. Питання прабатьківщини слов’ян є дискусійним у всесвітній історіографії. Існують такі точки зору.

1. Міграційна концепція: слов’яни прийшли з Передньої Азії на сучасну територію свого розташування в І тис. н.е. Цієї концепції дотримується меншість істориків світу.

2. Слов’яни — автохтонне населення Європи і прабатьківщину слов’ян треба шукати на тій території, яку вони заселяють на сьогоднішній день. Є різні концепції.

• Дунайська концепція, представником є В. Ключевський, який вважав прабатьківщиною слов’ян басейн Дунаю.

• Більшість чеських та польських істориків вважають, що прабатьківщиною слов'янства є басейн річок Вісла та Одер.

• Більшість сучасних українських істориків дотримуються концепції, що слов'яни формувалися одночасно на великій території від Вісли до Дніпра і протягом І тис. н. е. поступово поділилися на три гаки: західні, східні і південні слов’яни.

Висновок

Більшість істориків дотримується концепції автохтонності, а не міграційної концепції.

Кочовий спосіб життя — відсутність осілості, переселення з місця на місце зі своїм житлом та майном.

Осілий спосіб життя — постійне проживання на одному місці. Міграційні процеси — переселення різних народів з однієї території на іншу.

Етногенез - походження народів.

Висновки

1. У IV—VIІ ст. племена і народності Європи внаслідок Великого переселення народів дуже перемішалися між собою.

2. Територія України в цей час була втягнута в загальноєвропейський процес “Великого переселення народів”, яке підірвало могутність Західної Римської імперії і призвело до її занепаду.

3. Велике переселення народів надзвичайно змінило історичну карту Європи, закінчилося утворенням нових держав на карті Європи і ці зміни відіграли вирішальну роль у її подальшому розвитку.

4. Слов’янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну арену на початку І тисячоліття нашої ери під час Великого переселення народів.

5. Під час Великого переселення народів слов’яни просунулися далеко на північний схід, захід і південь, оселилися там, що привело до утворення трьох гілок слов’ян - східних, західних і південних.

6. У VII ст. слов’яни вже займали велику територію від Ельби на заході до середньої течії Дніпра на сході, від Балтійського моря на півночі до Дунаю і Чорного моря на півдні.