Історія України опорні конспекти 11 клас
Ідеологічний наступ на «шістдесятників»
У1959 р. за вказівкою ЦК КПУ було заборонено і знищено поетичну збірку Д. Павличка «Правда кличе», в якій автор викривав бюрократизм, перекручення сталінської доби.
Широкий наступ на «шістдесятників» розпочався у 1962 р. після зустрічі партійного й урядового керівництва з представниками творчої інтелігенції у Москві.
Ця зустріч відбулася після того, як М. Хрущов відвідав виставку модерністського мистецтва, яку різко розкритикував.
Розпочалася чергова ідеологічна кампанія проти творчої інтелігенції:
• було заборонено друкувати їхні твори;
• влаштовувати творчі вечори;
• різкій критиці піддано київського письменника-фронтовика В.Некрасова;
• розпочалося цькування творчої молоді — І. Цзюби, І Драча, Л.Костенко, Є. Сверстюка та інших;
• у 19бЗ р. помер «лицар українського відродження» Василь Симоненко після жорстокого побиття на Вокзалі у Черкасах (винуватців побиття так і не знайдено);
• заборонено існування клубів;
• розпочалося обмеження публікацій «шістдесятників» у літературних журналах «Жовтень», «Прапор», «Вітчизна», «Дніпро» тощо.
Наслідки ідеологічної кампанії
1. Під тиском частина інтелігенції відійшла від активної громадської діяльності й зосередилася на професійній роботі. |
2. Інша частина залишалася на своїх позиціях, стала в опозицію до існуючої влади, тобто дисидентами. Про «шістдесятників» один із його представників В. Мороз писав: «То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування...
Чорновіл наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним з найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури у Києві. Одним словом, це були найкращі люди в розумінні моральному... Вони відчували, що проповідувати те, в що не віриш, просто робити кар’єру, дивитись, як твій народ російщать — це багно. Значить, у цих людей виникло природне бажання вирватись з багна».