Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас

НАЦИСТСЬКА ДИКТАТУРА

ПРИЧИНИ ВСТАНОВЛЕННЯ ФАШИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ

1. Економічна криза:

• промислове виробництво скоротилося на 44%;

• кількість безробітних досягла 4,5 млн чол.;

• реальна заробітна плата знизилася на 25-40%;

• декілька тисяч дрібних підприємств розорилися.

2. Зростали соціальні суперечності під час економічної кризи, а тому посилилися прагнення до сильної влади, здатної навести порядок у країні.

3. Неспроможність правлячих кіл Німеччини керувати країною парламентськими методами.

4. Слабкість Веймарської республіки.

5. Відсутність єдності серед партій “веймарської коаліції”.

6. Більшість населення була не задоволена умовами Версальського миру і мала антиреспубліканські настрої.

ВСТАНОВЛЕННЯ НАЦИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ

Дедалі більшої популярності набувала Націонал-соціалістична партія на чолі з А. Гітлером, створена у 1919 р. як Робітнича партія і у 1920 р. перейменована у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

Нацистська партія була побудована на принципах “фюрерства”, тобто беззаперечної покори “фюреру” — вождю. Нацистська партія висунула програму, яку підтримали широкі верстви населення:

• об’єднання всіх німців у “Велику Німеччину”;

• ліквідація умов Версальського миру;

• боротьба за нові території;

• позбавлення політичних прав і громадянства осіб “неарійського походження”;

• звільнення трудівників від “свавілля монополій”;

• націоналізація трестів;

• участь робітників у прибутках підприємств;

• спільне користування поміщицькими землями;

• поліпшення системи освіти;

• забезпечення людей у похилому віці;

• захист інтересів матері та дитини тощо.

Опора фашизму:

1. Дрібна і середня буржуазія.

2. Значна частина робітників і селян.

А. Гітлером були створені:

штурмові загони (СА) — особиста армія А. Гітлера під командуванням Ернста Рема, яка у 1933 р. нараховувала майже 500 тис. чол.;

охоронні загони (СС) — до 52 тис. чол. під керівництвом Генріха Гімлера.

30 січня 1933 р. Президент П. Гіндербург призначив А. Гітлера рейхсканцлером.

Отримавши владу, фашисти почали запроваджувати “новий порядок”.

АДОЛЬФ ГІТЛЕР (Шікльгрубер)

(1889-1945)

Австрієць. Народився в м. Брандау на баварському кордоні в родині митного службовця.

З дитинства у нього проявилися художні здібності, але освіти в цьому напрямку не одержав, деякий час працював декоратором і художником поштових листівок.

Змалку був замкненим, самотнім, вищої освіти не одержав.

Воював на фронтах Першої світової війни, двічі був нагороджений хрестом другого і першого ступенів.

Успішна кар’єра А. Гітлера почалася після Першої світової війни зі вступом його до Німецької робітничої партії. Згодом став її лідером і перейменував на Націонал-соціалістичну робітничу партію.

Багато працював над собою, над своїм голосом, удосконалюючи ораторські здібності. Навчився моделювати глибину свого голосу, темп мовлення, його виразність, чіткість, уміння жестикулювати, щоб посилити сказане, надаючи своєму обличчю то милу усмішку, то нищівний гнів. Згодом свої промови посилював технічними засобами: використовував прожектори, гучномовці, музику тощо.

У листопаді 1923 р. організував “пивний” путч у Баварії, який провалився. Проте судовий процес над А. Гітлером зробив його національним героєм. Два роки провів у Ландсберзькій тюрмі, де написав “Майн кампф” (“Моя боротьба”, 1925-1926 pp.) Він висунув гасло: “Один народ, одна держава, один фюрер”. Обіцяв Німеччині повернути її велич, а “третій рейх” мав існувати тисячу років.

У січні 1933 р. став рейхканцлером німецької фашистської держави. У 1934 р. об’єднав посаду рейхсканцлера з посадою президента після смерті Гінденбурга. У Німеччині був встановлений режим кривавого фашистського терору.

А. Гітлер був ініціатором розв’язання Другої світової війни, одним із організаторів масового винищення військовополонених і мирного населення на окупованих територіях.

Зі вступом радянських військ у Берлін покінчив життя самогубством.

Міжнародний Нюрнберзький трибунал за злочини проти людства визнав А. Гітлера головним воєнним злочинцем.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА РЕЖИМУ

1. Уряду були надані надзвичайні повноваження. Він міг видавати закони, розпускати політичні партії.

2. 23 березня 1933 р. був виданий фашистський закон про виведення фашистського уряду з-під контролю парламенту.

3. Загони СС (охоронні загони) були оголошені частиною державного апарату і наділені правами допоміжної поліції.

4. Створено державну таємну поліцію — гестапо, яке стало організатором численних концтаборів.

5. Знаряддям насильства і терору були також штурмові загони (СА), служба безпеки (СД).

6. Був виданий спеціальний указ “Про охорону порядку і держави”, який надавав необмежені повноваження каральним органам.

7. Була проведена чистка державного апарату від демократів і євреїв.

8. Повновладними господарями німецьких земель стали імператорські намісники, яких призначав А. Гітлер, а земельні парламенти та органи місцевого самоврядування ліквідовувалися.

9. 27 лютого 1933 р. фашисти підпалили будинок рейхстагу, звинувативши Комуністичну партію Німеччини. Було заарештовано близько 20 тис. комуністів.

10. Підпал рейхстагу став приводом, щоб видати надзвичайні закони, які скасовували статті Веймарської конституції про права і свободи громадян.

11. У ніч з 29 на 30 червня 1933 р. була вчинена розправа над опозицією всередині нацистської партії. Ці події ввійшли в історію як “ніч довгих ножів”. А. Гітлер знищив майже 2 тис. своїх противників.

12. Були розпущені партії, а їхнє майно конфісковано.

13. У червні 1933 р. був виданий закон про заборону створення нових політичних партій.

14. В управлінні здійснювався “фюрер-принцип” — беззаперечне підкорення нищих керівників вищим.

15. У 1934 р. після смерті президента Гінденбурга його повноваження були передані А. Гітлеру довічно.

16. Були розпущені профспілки, замість них був створений “Німецький трудовий конгрес”, до якого в обов’язковому порядку включалися робітники, службовці і підприємці, він об’єднував близько 22 млн робітників.

17. У лютому 1933 р. були заборонені антиурядові демонстрації і мітинги.

Висновки:

1. У Німеччині було реорганізовано політичну, юридичну й адміністративну структуру Веймарської республіки.

2. Було ліквідовано Веймарську конституцію і А. Гітлеру надано необмежені повноваження.

3. Було ліквідовано посаду президента.

4. Рейхстаг перестав бути законодавчим органом. Було ліквідовано демократичні інститути, права і свободи громадян.

5. В країні встановлено режим фашистської диктатури.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ФАШИСТІВ

1. Уряд здійснював контроль над усіма галузями економіки, зовнішньою торгівлею, валютними фондами.

2. Здійснювалася централізація управління.

Було створено Генеральну раду німецьких господарств на чолі з керівниками 18 найбільших монополій і банків.

3. Розвиток економіки здійснювався на основі чотирирічного плану, який був проголошений у 1936 р. і повинен був підготувати до війни економіку й армію.

4. Генеральним уповноваженим по чотирирічному плану був Г. Герінг, який одержав диктаторські права в економіці: його розпорядження мали силу закону і були обов’язковими для всіх державних і партійних органів.

5. Було запроваджено державне регулювання економіки.

6. Швидкими темпами розвивалася важка промисловість, яка була основою розвитку військової промисловості.

7. 80% усіх інвестицій направлялося у важку промисловість.

8. При збереженні приватної власності була обмежена свобода підприємництва.

9. Уся економіка Німеччини була поставлена на військові рейки:

• у 1939 р. військове виробництво Німеччини в 12,5 рази перевищило рівень 1933 p.;

• у 1938-1939 pp. витрати на військові цілі становили 58% бюджету.

Висновок: економічна політика Німеччини була спрямована на підготовку до війни.

АГРАРНА ПОЛІТИКА

1. Фашисти підтримували велике поміщицьке землеволодіння.

2. Заохочували розвиток господарств поміщиків і заможних селян, яким видавали позики і виплачували премії за здану продукцію.

3. Закон про “спадкові двори” заборонив продаж або дроблення середніх і великих поміщицьких і селянських господарств. Вони могли переходити у спадщину лише до старшого сина.

4. Безземельним селянам фашисти обіцяли землю, коли завоюють “життєвий простір”.

5. Практикувалося примусове вилучення сільськогосподарської продукції.

6. Був створений центральний орган по заготівлі продовольства і державно-монополістичного регулювання сільського господарства.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

1. Було ліквідовано систему колективних договорів.

2. Фашисти розігнали фабрично-заводські комітети.

3. Робітникам заборонялося міняти місце роботи.

4. Підприємці одержали право продовжити робочий день до 14 годин.

5. Із зростанням військового виробництва зменшувалося безробіття.

6. Частині “вірних” робітників видавали нагороди, додаткові відпустки, організовували екскурсії.

7. Кожній німецькій сім’ї гітлерівці пообіцяли автомобіль.

8. У 1935 р. для молоді віком від 18 до 25 років було запроваджено дворічну трудову повинність. Відбували її у воєнізованих таборах.

9. Із 1938 р. примусова трудова повинність поширилася на все населення Німеччини.

Висновки:

• повністю було знищено соціальні завоювання трудящих;

• встановлено систему примусової праці.

ІДЕОЛОГІЧНА РОБОТА

1. Великого розмаху набула “виховна” робота в дусі нацизму.

2. Було створено спеціальне міністерство пропаганди на чолі з И. Геббельсом.

3. Молодь виховували в мілітаристсько-расистському дусі в нацистських організаціях: “Молода нація”, “Гітлерюгенд”, “Союз німецьких дівчат” та ін.

4. Молоді віком від 10 до 18 років нав’язували теорії фашизму:

• про безглуздість моралі і совісті;

• про допустимість будь-якого насильства в інтересах “великого рейху”.

5. У школах і університетах більше годин відводилося на вивчення військової справи.

6. У Німеччині мільйони книг прогресивних авторів усіх епох і народів були спалені на вогнищах.

7. Уся преса опинилася під контролем фашистської партії.

8. Нацисти пропагували расизм, жорстокість і насильство. Вони носили чорну форму з емблемою, на якій зображувалися череп і схрещені кістки.

Висновок: система фашистського виховання дозволила виховати ціле покоління молодих людей, які були прихильниками фашистського режиму.

АНТИСЕМІТСЬКА ПОЛІТИКА

Антисемітизм — одна із форм національної нетерпимості, яка виражалася у ворожому ставленні до євреїв.

1. Антисемітизм став державною політикою фашистської Німеччини.

2. А. Гітлер у книзі “Майн кампф” (“Моя боротьба”) твердив, що німці являють собою єдину, вільну, “обрану арійську расу”.

3. Нацисти оголосили боротьбу за створення “нового порядку”, за якого внаслідок винищення одних народів і підкорення інших буде встановлено панування “чистокровних арійців”, які керуватимуть усім світом.

4. Збереження “чистоти” арійської крові вважалося основною національною метою.

5. Було розроблено расову теорію, в якій розглядалися всі народи світу. В нижній частині расової таблиці знаходилися євреї, цигани, негри, які в першу чергу підлягали винищенню.

6. Євреї в Німеччині були позбавлені громадянських прав.

Їх виганяли з державних установ, наукових закладів і університетів.

У наукових установах звільнено 2 тис. вчених, у тому числі 8 лауреатів Нобелівської премії.

7. Гітлерівці провели “чистку” всіх картинних галерей і забрали з них картини “неарійців”, у першу чергу євреїв.

8. Людство А. Гітлер поділив на:

“засновників культури”, “носіїв культури”, “руйнівників культури”. “Носіями культури” були арійці, а “руйнівниками культури” — євреї.

9. У концтаборах нацисти знищували противників фашистського режиму, насамперед євреїв.

У Німеччині було винищено понад 500 тис. євреїв.

10. У Німеччині відбувалися масові єврейські погроми, особливо у 1938-1939 pp.:

• 9-10 листопада 1938 р. — єврейський погром — “кришталева ніч”. Було пограбовано єврейські магазини, синагоги, цвинтарі. Сотні євреїв загинули, а 30 тис. було відправлено в концтабори.

• За 12 років фашизму через концтабори, які називали “фабриками смерті”, пройшло близько 18 млн чол. в Німеччині й окупованих країнах , із яких 11 млн було вбито (серед них 6 млн євреїв).

11. Власність осіб єврейського походження конфісковувалася.

Висновок: щодо євреїв проводилася політика геноциду.

Геноцид — один із найбільших злочинів проти людства, це винищення окремих груп населення або цілих народів за расовими, національними та релігійними ознаками.

1948 р. Була прийнята міжнародна конвенція “Про попередження злочину геноциду і покарання за нього”. Встановлювалася міжнародна карна відповідальність осіб, що винні у здійсненні геноциду.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

1. Зовнішня політика Німеччини була спрямована на ліквідацію договорів Версальсько-Вашингтонської системи з метою захоплення нових колоній.

2. 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй.

3. 1935 р. У Німеччині було введено загальну військову повинність.

4. 1936 р. Гітлерівський уряд відмовився від Локарнських договорів, заявив про встановлення повного контролю над Рейнською демілітаризованою зоною і ввів туди свої війська.

5. 1936-1937 pp. Було створено блок фашистських держав під керівництвом Німеччини, який поклав початок розколу держав світу на дві ворожі коаліції.

6. 1938 р. Було здійснено “аншлюс” (насильницьке приєднання) Австрії.

7. 1938 р. На конференції в Мюнхені А. Гітлер домігся приєднання до Німеччини Судетської області.

8. 1939 р. Німеччина захопила Клайпеду і зміцнила свої позиції на Балтійському морі.

9. Вся економіка Німеччини була поставлена на воєнні рейки.

10. 1935-1939 pp. В Німеччині було підготовлено близько 5,5 млн солдат. Її сухопутна армія нараховувала понад 2,5 млн чол. Розширено програму будівництва військово-морського флоту.

Висновки:

1. У 1938-1939 pp. відбулися суттєві зміни співвідношення сил у Європі на користь фашистської Німеччини та її союзників.

2. Внаслідок загарбання Австрії, Судетської області, а згодом усієї Чехо-Словаччини, значно укріпилося військово-стратегічне становище фашистської Німеччини.

3. Німеччина створила могутній військово-економічний потенціал, значно розширила свої фінансові та сировинні ресурси.

4. Війна розглядалася нацистською верхівкою як єдиний шлях завоювання “життєвого простору” і зміцнення фашистського режиму.

5. Фашистська Німеччина перетворилася на головне вогнище війни, загрозу існуванню всіх народів Європи.