СЕРЕДНІ ВІКИ

Епоха вікінгів. Північна Європа у VIII-XI ст.

Далекі і близькі походи норманів

До кінця VIII ст. європейці нічого не знали про норманів, предків сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців. У 793 р. загін норманів уперше напав на монастир північно-східного узбережжя Англії, пограбував, спалив його, а ченців захопив у полон. Відтоді поселення приморських районів Англії, Франції та Німеччини перетворилися на об'єкти постійних нападів морських розбійників. Хоробрі і безжальні нормани вбивали, грабували, палили будинки.

У 70-х pp. XI ст. норманські загони з Норвегії відкрили і почали заселяти Ісландію — «країну криг», як назвали нові землі перші поселенці. Більшість її території займали кам'янисті плоскогір'я з вулканами і джерелами гарячої води — гейзерами. На узбережжі простягалися величезні луки, що стали чудовими пасовиськами для худоби. Дуже швидко тут виникли хутори норвезьких переселенців. Внутрішня частина острова, непридатна для життя, залишилася незаселеною. Незабаром Ісландія була поділена на чотири частини. У кожній з них були свої збори для вирішення справ — тинг. Для вирішення загальних справ у 930 р. було створено альтинг—спільні збори представників усіх чотирьох частин острова.

У ІХ-Х ст. нормани, як свідчать ісландські саги, почали заселяти острови північної частини Атлантичного океану. Вікінг Ейрік Рудий, приречений на вигнання з Ісландії за скоєний злочин, пливучи на північний захід, несподівано відкрив Ґренландію — «Зелену землю». Сміливий мореплавець Лейв Щасливий та його супутники близько 1000 р. досягли островів, розташованих поблизу узбережжя Північної Америки. У сагах ці місця називають «лісовою країною», «країною плоских каменів» та «країною дикого винограду». На островах вікінги зустріли місцевих жителів, яких назвали скрелінгами. Ці схожі на казку розповіді підтвердили знайдені археологами поселення вікінгів на острові Ньюфаундленд. Поселення існувало недовго, але вже сам факт свідчить про те, що Америку було відкрито за 500 років до Колумба!