НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Французька революція кінця XVIII ст.

Встановлення якобінської диктатури

Захопивши силою владу, якобінці намагалися змінити її під гаслом порятунку революції. Завдання було не з легких. В країні повстали прихильники жирондистів. У Вандеї не вщухало повстання роялістів. Ситуація ускладнювалася діями інтервентів: Франція була в оточенні військ коаліції.

У червні 1793 р. Конвент прийняв нову конституцію, яка проголошувала принцип верховенства народу, гарантувала рівність людей у правах. У ній засуджувалися загарбницькі війни, що на той час було особливо актуальним. Проголошувалися цілісність і недоторканність республіки. Конституція 1793 р. мала більш демократичний характер, ніж Конституція 1791 р. Брати участь у виборах могли чоловіки, яким виповнився 21 рік, без будь-якого майнового цензу. Однак введення її в дію відкладалось у зв'язку з надзвичайною ситуацією в країні.

Якобінці не зупинилися на досягнутому. Вони вдалися до масового терору. Власне, відбувалося те, проти чого застерігали жирондисти.

Комітет громадського порятунку, що його очолив Робесп'єр, зміцнив свій вплив на місцях. У департаменти та в армію відправляли надзвичайних уповноважених — комісарів Конвенту. Це були найрішучіші якобінці, які не зупинялися перед масовим терором. Опорою комітету стали місцеві якобінські клуби і революційні комітети. Вони залучалися до боротьби з противниками диктатури та для організації відсічі інтервентам. Особливу роль у розправі над заколотниками відігравав Комітет загальної безпеки. Широкі повноваження одержав Революційний трибунал. За спекуляцію вводилася смертна кара.



buymeacoffee