Після Вестфальського миру основні володіння бранденбурзьких курфюрстів складалися з чотирьох частин:

• Бранденбургу;

• Пруссії (до 1657 р. перебувала у васальній залежності від Польщі);

• Східної Померанії;

• герцогства Клеве, розташованого на Рейні.

Головною причиною піднесення Бранденбургу-Пруссії був господарський занепад південно-західної частини Німеччини внаслідок переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан і розорення після Тридцятилітньої війни. Через землі Бранденбургу-Пруссії пролягли основні торговельні шляхи з Німеччини до Балтійського та Північного морів. Отже, майже вся хлібна і посередницька торгівля з Англією та Голландією опинилася в руках бранденбурзького курфюрста.

Особливо швидко процес посилення Бранденбургу-Пруссії відбувався за правління курфюрста Фрідріха-Вільгельма (1640-1688). Він був здібним полководцем і політиком, знався і на господарських справах. Проголосивши у своїх володіннях віротерпимість і надавши пільги переселенцям, курфюрст домігся переселення значної кількості кваліфікованої робочої сили: французьких гугенотів, голландців, євреїв, німців із південного заходу. Розгорнув роботи з будівництва каналів, осушення боліт, що збільшило кількість придатних для рільництва земель і покращило торговельні відносини з Англією та Голландією. У сфері торгівлі та промисловості проводилася політика меркантилізму (захисту внутрішнього ринку).

Засновувалися і державні мануфактури. Навіть в'язниці було перетворено у майстерні. Заборонявся вивіз монет (срібних, золотих). Натуральний податок замінили грошовим. Було упорядковано систему збору податків.

На державній службі встановлювалася сувора дисципліна. Усі ці заходи сприяли створенню міцної фінансової системи і сильного війська (ЗО тис. вояків).

У 1657 р. Фрідріх-Вільгельм домігся припинення васальної залежності Пруссії від Польщі. Його син Фрідріх (1688-1713) за участь у війні за іспанську спадщину на боці імператора отримав від нього титул короля Пруссії. Ця подія згодом дала привід прусським королям розширювати свої володіння і здійснювати експансію.

Для здійснення цих планів потрібне було велике військо, а отже, і значні кошти для його утримання. Тому король Фрідріх-Вільгельм І (1713-1740) під час свого правління запровадив сувору економію: зменшив до мінімуму кількість придворних і витрати королівської сім'ї, скоротив розміри пенсій дворянам, продав зібрані батьком коштовності, створив смугу військових поселень, де селились озброєні колоністи, для яких головною винагородою за службу була сама земля. Завдяки таким заходам чисельність війська було доведено до 80 тис. В армії насаджувалася сувора дисципліна (знаменита «прусська муштра»).