Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Якщо Леонардо мав вдачу мислителя, то Мікеланджело — вічного бунтівника. Він постійно боровся проти заздрощів, нерозуміння, навіть проти самого себе, і довів, що людина може здійснити неможливе протягом свого короткого життя.

Мікеланджело обрав предметом своїх творів людину. Жоден пейзаж не цікавив майстра — тільки зображення прекрасного людського тіла. У своєму величному, п'яти-метрової висоти, мармуровому «Давиді» він, усупереч біблійній легенді, зобразив не хлопчика, а розквітлого юнака, сповненого титанічної сили. Ця статуя стала водночас і символом повернення до мистецтва античної краси, й ідеалом нової людини, втіленням непохитної волі та могутності.

Працюючи над розписом плафона Сикстинської капели (1508-1512), Мікеланджело власноручно розписав 600 кв. м стелі, на висоті 18 метрів, сюжетами з біблійних міфів. Проте його композиції далекі від традиційного релігійного змісту — вони звучать як гімн людській величі та красі.

Таку ж художню силу й натхнення вклав він у постать Мойсея для могили папи Юлія II. У трактуванні митця Мойсей — це могутній вождь, якого в ті часи так не вистачало роздробленій Італії.

Мікеланджело підніс мистецтво скульптури на новий рівень. Якось, розглядаючи античну статую, він сказав, що її автор «...знав більше, ніж сама природа». Ці слова з повним правом можна віднести й до самого Мікеланджело.