Острів Ірландія віддавна приваблював англійців родючими землями та багатими покладами корисних копалин. Англійським загарбанням сприяла політична слабкість країни. Ірландія була поділена на родові клани по 5-6 тис. чоловік, які ворогували між собою.

Підкорення Ірландії розпочалося ще у XII ст. На початок XVI ст. горді ірландці були витіснені англійцями в гори, трясовини й ліси, але продовжували боротьбу.

У 1541 р. Генріх VIII оголосив себе королем Ірландії та володарем усіх її земель. Він надавав ірландській знаті право користування землею за умови визнання його своїм королем. У тих, хто не погоджувався, землі відбирали. Конфіскація земель стала головним засобом підкорення Ірландії англійською короною в XVI ст.

Політика англійців спричинила посилення боротьби ірландців проти загарбників. У другій половині XVI ст. на півдні острова відбулося кілька повстань проти англійського панування. Повстанці вимагали повернути конфісковані землі, припинити утиски ірландців-католиків. їхня 16-тисячна армія повела успішну боротьбу проти англійців. Після кількох поразок ті розпочали проти ірландців війну на знищення. Вони дощенту спалювали села, вбивали усіх мешканців, знищували урожай на полях, залишаючи за собою спустошену землю. У результаті такої тотальної війни 1603 р. повстання було придушено.

Після поразки 1594-1603 pp. Ірландія остаточно перетворилася в англійську колонію.