Найбільш впливовою частиною населення Франції на початку XVI ст. було дворянство.

Французьке дворянство, на відміну від німецького, не прагнуло незалежності. Становище привілейованого стану в централізованій державі його влаштовувало, оскільки дворяни отримували величезну платню, пенсії, подарунки від короля. Залишалося лише кілька родів (Гізи, Бурбони, Монморансі), які й далі зберігали великий вплив і гуртували довкола себе прихильників з-поміж середніх і дрібних дворян.

На початку XVI ст. у французькому дворянстві вирізняли старе «дворянство шпаги» та нове дворянство — «людей мантії».

Становище «дворянства шпаги» погіршувалося. «Революція цін» призвела до того, що його прибутки від селянських господарств майже зникли. Впливові посади при королівському дворі коштували дорого і були недосяжними. Єдиним джерелом існування для них залишалася служба в армії.

Водночас відбувалося формування нового дворянства з міських буржуа, які купували землі та впливові посади. «Люди мантії» підтримували боротьбу короля проти «дворянства шпаги», яке звикло до безвладдя і не бажало коритися законам. Вони прагнули становлення твердої королівської влади, централізації держави. «Дворянство шпаги» мусило служити королю, але було незадоволене зростаючим впливом «людей мантії», тому старі дворяни згодні були підтримати представників знаті у боротьбі проти короля.