Уже по смерті Чингісхана монголи довершили завоювання імперії Цзінь і всі свої сили спрямували на завоювання Китаю (імперії Сун). Тільки після 40 років безперервної боротьби опір китайців було зламано, і великий хан Хубілай став імператором Китаю, започаткувавши монгольську династію Юань (1280-1368 pp.). Завоювавши Китай, монголи двічі намагалися підкорити Японію, але без успіху. Невдало завершилися і спроби підкорити народи Південно-Східної Азії.

На території Ірану монголи створили державу Хулагідів, яка проіснувала з 1256 р. до 1353 p., продовжуючи завоювання, розпочаті Чингісханом. Так, хулагіди захопили Багдад, поставивши останню крапку в історії халіфату, і здійснили невдалу спробу підкорити Єгипет. Монгольські правителі Ірану, на відміну від монгольських імператорів Китаю, великого значення надали відновленню та розвиткові економіки і створенню чіткої системи управління. Проте досягти колишнього рівня розвитку Ірану вони не змогли.

Панування монголів було найтяжчою добою для Китаю. Спочатку вони, згідно з традицією вбивати всіх, хто чинив опір, схилялися до думки про повний геноцид китайців. Згодом виник проект винищити китайців із п'ятьма найбільш поширеними прізвищами (в Китаї існувало лише декілька десятків прізвищ). Але від цих планів вони відмовилися, надавши перевагу ідеї перетворення китайців на рабів. За часів панування монголів у Китаї була найбільша кількість рабів за всю історію цієї країни.