На правління династії Комнінів (1081-1204) припав останній період могутності Візантійської імперії. На ціле століття Комніни зуміли об'єднати сили Візантії та повернути їй колишню славу. Вирішальну роль у відродженні Візантії відіграла діяльність Олексія І Комніна (1081-1118).

Коли Олексій І Комнін прийшов до влади, в столиці було лише 300 воїнів. Завдяки допомозі своїх прибічників він придушив бунтівну константинопольську знать, конфіскував її майно і набрав найману армію.

Спираючись на новостворене військо, Олексій І розпочав війну проти ворогів імперії. Спершу він прогнав від східних кордонів турків, а потім рушив проти норманів.

Після чотирирічної війни в 1085 р. Олексій переміг їх і змусив залишити Балканський півострів. Але на цьому боротьба проти ворогів не припинилася. Імператорові довелося воювати з ордами печенігів, які, спустошивши візантійські провінції, поступово наблизилися до Константинополя. Перемогти печенігів допомогла Олексієві не військова мужність, а дипломатія. Завдяки щедрим дарам імператор зробив своїми союзниками інших кочовиків — половців, силами яких і розбив печенігів. Як свідчили очевидці, під час битви 1091 р. половці фактично знищили цілий народ, що тривалий час своїми набігами наводив жах на сусідні держави. Після цієї перемоги у Візантійській імперії настав мир. Коли у 1096 р. в Константинополь прибули перші загони хрестоносців, то їхньої допомоги Олексій І Комнін уже не потребував.

За наступних імператорів із династії Комнінів зміцніла імперія продовжувала боротьбу проти ворогів. Син Олексія імператор Іоанн І Комнін (1118-1143) розпалив ворожнечу між Візантією та Венецією. За наказом імператора всіх венеціанських купців було кинуто до в'язниць, а торгові привілеї відібрано. Мабуть, ніхто серед візантійців тоді не міг уявити, до яких наслідків призведе ця подія у майбутньому.

Поки імперія вела наполегливу боротьбу за утримання своїх володінь і підкорення нових територій, поряд з її східними кордонами знову посилився Румський султанат. У 1176 р. імператор Мануїл І розпочав грандіозний похід проти турків, однак у битві біля малоазійського міста Міріокефалона був ущент ними розгромлений. Після тієї битви візантійці втратили більшу частину своїх володінь у Малій Азії. Останнє століття слави Візантії минуло: імперія на всіх своїх кордонах перейшла до оборони.