Філіпп IV Красивий (1284-1314), онук Людовіка IX, став четвертим видатним представником династії Капетингів, за якого завершилося об'єднання Франції. Філіпп IV був енергійною та рішучою людиною, однак, на відміну від свого діда, не дуже переймався такими речами, як закон і мораль, коли хотів досягти своєї мети. Він, як і його попередники, вів наполегливу боротьбу за розширення своїх володінь.

Відтак королівський домен на початку XIV ст. охопив 3/4 земель королівства. Під владою англійців залишалася лише вузька смуга території на узбережжі Біскайської затоки.

Філіпп IV розгорнув тривалу боротьбу за приєднання Фландрії, головного центру вовняного виробництва у Європі. Короля приваблювали багаті фландрські міста Ґент, Брюгге, Іпр та ін. Але тут його спіткала невдача. У битві під Куртре 11 липня 1302 р. французькі рицарі зазнали нищівної поразки від ополчення ремісників і селян Фландрії. Незважаючи на цю поразку, Філіпп IV все ж таки приєднав до своїх володінь частину Західної Фландрії.

Значні видатки на війну у Фландрії та велике марнотратство королівського двору призвели до повної фінансової руїни. Для поповнення своєї скарбниці Філіпп IV не гребував нічим. Він позичав гроші у міст і не повертав їх; виганяв з країни євреїв, ломбардських банкірів, конфісковуючи при цьому їхні гроші, а потім знову брав з них гроші за повернення до країни; за його наказом псували монету (зменшували в ній кількість золота), що руйнувало торгівлю, але збагачувало короля; у королівських маєтках селян примушували викуповувати свою свободу. Філіпп IV у пошуках джерел поповнення скарбниці не міг оминути своєю «увагою» і католицьку церкву. Він став вимагати від духівництва сплати королю постійного податку.

Проти короля виступив римський папа Боніфацій VIII, який категорично заборонив духівництву сплачувати податки. У відповідь на втручання папи Філіпп IV зібрав у 1302 р. представників трьох станів королівства — духівництва, дворян і міщан — на Генеральні штати і запропонував їм розглянути його суперечку з папою.

Зібрані вперше Філіппом IV Генеральні штати одностайно висловилися проти втручання папи у внутрішні справи королівства.

Вдруге підтримкою Генеральних штатів Філіпп IV скористався у 1308 p., коли вирішив прибрати до своїх рук величезні багатства ордену тамплієрів.

Великого магістра Жана де Моле 18 березня 1314 р. спалили на повільному багатті. Перед своєю смертю він прокляв папу, короля і його нащадків, проголосивши:

«Папо Клименте! Королю Філіппе! Не мине й року, як я покличу вас на Суд Божий!». Тисячі мешканців Парижа з жахом слухали останні слова Великого магістра. Через два тижні прокляття почало збуватися. Першим помер Климент VI, восени—король Філіпп IV Пізніше померли і всі чотири дорослі сини Філіппа, а королівський престол через 14 років перейшов до побічної гілки Капетингів — династії Валуа. Можливо, це і збіг обставин, а можливо, і робота братів-тамплієрів, що славилися великою майстерністю у виготовленні отрут...

Від часів Людовіка VI Товстого, що правив на початку XII ст., до часів Філіппа IV (початок XIV ст.) тривав процес об'єднання Франції. У результаті об'єднання держави у Франції на початку XIV ст. встановилася станова монархія — централізована держава, в якій король правив, спираючись на збори представників станів.