Наскрізний зріз української історії від найдавніших часів до сьогодення

Літопис про спільний похіц руських військ проти половців (1184 р.)

Року 1184. І пішов був окаянний, і безбожний, і треклятий Кончак з безліччю половців на Русь, похваляючись, що має намір полонити міста руські і спалити їх вогнем, бо знайшов він був такого мужа бусурманина, що стріляв живим вогнем, і були в них луки самострільні, такі тугі, що ледве 50 мужів могли напружити [натягнути тятиву]; але всемилостивий Господь Бог гордим противиться і наміри їх зруйнував. Прийшовши ж, Кончак став на Хоролі і, бажаючи обманути Ярослава Всеволодовича, послав до нього просити миру. Ярослав же, не знаючи, що його хочуть обманути, послав до них свого мужа Ольстина Олексича. А Святослав Всеволодович послав до Ярослава сказати: «Брате, не йми їм віри і не шли до них мужа свого; я нападу на них». І Святослав Всеволодович і Рюрик Ростиславич, з усіма своїми військами, не гаючи часу, виступили проти половців. І от Рюрик і Святослав відрядили Володимира Глібовича, відрядили в Навороп і Мстислава Романовича, а самі Рюрик і Святослав пішли ззаду за ними. Коли вони обидва їхали, то зустріли купців, що йшли їм напроти, з Половецької землі, і купці розповіли їм, що половці стоять на Хоролі; почувши про це, Святослав і Рюрик зраділи і пішли до них. Володимир же і Мстислав, що теж почули про це, прийшли на те місце, на яке вказали купці; прийшовши ж на місце те, де стояли [половці], вони нікого не побачили, бо половці пішли були на інше місце біля Хоролу; наворопники ж, перейшовши Хорол, повиходили на горби, роздивляючись, чи не побачать де-небудь їх. Кончак же стояв у лузі, якого вони, ідучи по горбах, обминули, а інші, побачивши з висоти [половців], кинулися на них. Кончак же, побачивши те, утік поза ними через дорогу; і захопили меншу частину його війська і того бусурманина, у якого був живий вогонь, то і того привели до Святослава з пристроєм для стріляння вогнем; останніх же воїнів їх повбивали, а інших виловили, а коні їх і силу-силенну зброї забрали.